Закономірності наголосу
Однією з ознак культури мовлення є правильність наголошування. Адже той, хто помиляється у наголошуванні слів, демонструє свою мовленнєву некомпетентність, неграмотність. Закономірності наголосу регулюють орфоепічні норми. Варто знати, що український наголос вільний, тобто не закріплений за певним складом слова. Крім того, наголос в українській мові рухомий, тобто може змінювати місце у різних формах того самого слова: брати - беремо, говорити - говоримо, паливо - пальне тощо. Вражає те, що інколи неправильно наголошуються навіть такі слова, як Україна, українець, український. Часто спостерігаються відступи від норми таких слів як випадок, порядковий, петля, предмет, вісімдесят, одинадцять чотирнадцять, феномен, квартал, терези, ім'я, завдання, читання тощо.
Слід звернути увагу на такі закономірності наголосу: 1. Віддієслівні іменники середнього роду, що мають суфікс - анн-, наголошуються на тому складі, що й в інфінітиві (-анн-). Наприклад: покарання, дізнання, зловживання, катування, мордування, виконання, розкрадання, клопотання. Але у двоскладових словах цього типу наголошується останній склад: звання, знання, прання тощо.
2. В іменниках чоловічого роду з префіксом наголос переважно падає на префікс: наклеп, запит, розмір, розлад, безліч, відлік, розтин, відтиск, безсмак.
3. У деяких словах іншомовного походження наголос падає на останній склад: каталог, монолог, діалог, некролог, квартал;
4. наголошується іменник -метр, який є другою частиною складного слова: міліметр, дециметр, сантиметр, кілометр.
Слід звернути увагу й на вимову слів, які записуються мовою оригіналу: де-юре, де-факто, есе, ноу-хау, інкасо, феномен тощо.
В усному мовленні чималі труднощі становить наголошування різних прізвищ. Так, значна частина прізвищ у відмінкових формах однини вживається з наголошеним суфіксом: Галаган, Білан, Борисян. Одні з них у непрямих відмінках зберігають суфіксальний наголос, інші мають наголошене закінчення: Галагана, Білана, Борисяна.
За допомогою наголосу розрізняються однакові за своїм графемним вираженням: а) імена і прізвища: Богдан і Богдан, Юра і Юра, Павлик і Павлик;
б) чоловічі імена по батькові і прізвища: Іванович і Іванович, Павлович і Павлович. Користуючись такими прізвищами, слід бути досить обережним особливо в усному мовленні, адже неправильно поставлений наголос призведе до порушення культури усного мовлення.
|
