Сутність страхування та його функції

ТЕМА: СТРАХУВАННЯ І СТРАХОВИЙ РИНОК

План вивчення теми

1. Сутність страхування та його функції

2. Основні поняття в страхуванні

3. Основні види страхування

 

Сутність страхування та його функції

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страхування є системою особливих грошових відносин, що займають проміжну ділянку між фінансовими і кредитними відносинами. Гроші, мобілізовані шляхом страхування, створюють особливі фонди цільового призначення - страхові фонди.

Страхування являє собою специфічний вид діяльності. Воно займається фінансовою стороною таких явищ і процесів, що по своїй природі є імовірнісними, тобто можуть настати або не настати і які проявляються в масі випадків. Невизначенність, випадковість і усвідомлення можливості небезпеки, нещастя, знищення, втрат та страх перед ними є сутністю категорії ризик. Ризик – це ймовірність виникнення збитків, втрат тощо. Вимірюється частотою, ймовірністю виникнення. Фактор ризику та необхідність покриття можливого збитку в результаті його прояву викликає потребу в страхуванні. Історично в основі страхування лежить ризик, як категорія. Страховий ризик – прогнозний збиток об єкту страхування в результаті настанні страхової події. Предметом страхування є ризик. Ризиками управляє ринок за допомогою їх розподілу, а формою розподілу ризиків є страхування. При реалізації ризиків людство завжди намагалось здійснити певний захист. Матеріальним втіленням економічної категорії страхового захисту є страховий фонд. Його призначенням є не споживання або накопичення, а відшкодування збитків.

Відомі різні форми організації страхових фондів. Найстарша й одночасно найпростіша з них полягає в тому, страховий фонд створюється в рамках окремо узятої держави або підприємства. Ця форма називається самострахуванням. Самострахування – це децентралізована організація страхового фонду. Такий фонд створюється суб'єктом, що хазяює, лише за рахунок власних ресурсів і тільки для особистих потреб. При цьому заподіяна непередбачена шкода не компенсується, тільки рівномірно розподіляється на весь період часу створення страхового фонду.

Набагато пізніше з'явилася інша форма страхового фонду – централізована. Такий фонд є єдиним для визначеного кола суб'єктів господарювання. Він створюється центализованним порядком з централізованих ресурсів (загальнодержавних, регіональних і місцевих), а не на основі страхових внесків відповідних господарств. Ці дві форми страхування дотепер мають місце в Україні, але вони не сильно поширені, оскільки по ефективності значно поступаються місцем третій формі організації страхових фондів - централізованому страхуванню за рахунок децентралізованих джерел. Суть цій формі полягає в тому, що в ній страховий фонд централізується в спеціальних страхових організаціях, проте утворюється він в децентралізованому порядку шляхом збирання спеціальних внесків в цей фонд від суб єктів господарювання.