Глава 8. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ. Так, на 2009 рік доходи спеціального фонду Державного бюджету України визначено у сумі 55234356,6 тис

 

Так, на 2009 рік доходи спеціального фонду Державного бюджету України визначено у сумі 55234356,6 тис. гривень. Серед напрямків спрямування видатків зі спеціального фонду Держбюджету на 2009 р. такі: розвиток мережі й утримання ав­томобільних доріг загального користування; заходи з реалізації комплексної програми будівництва вітрових електростанцій; заходи з реалізації комплексної програми створення ядерно-па­ливного циклу в Україні; реструктуризація вугільної та торфо­видобувної промисловості; забезпечення міжнародних зобов'я­зань України у космічній галузі тощо. При цьому щодо кожного виду видатків визначається конкретне джерело формування до­ходів спеціального фонду держбюджету. Наприклад, заходи, по­в'язані з охороною інтелектуальної власності, здійснюються за рахунок надходжень від зборів за підготовку до державної реє­страції авторського права і договорів, які стосуються права авто­ра па твір, та коштів, одержаних від продажу контрольних марок.

Чинне законодавство передбачає в разі закріплення відпові­дної норми в Законі про Державний бюджет України можли­вість передачі коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету.

Водночас Бюджетний кодекс чітко закріпив заборону на створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевого само­врядування, іншими бюджетними установами. Таке положення Кодексу цілком відповідає принципу повноти бюджетної системи.

Згідно із Законом № 2709, у складі спеціального фонду Дер­жавного бюджету України можуть створювати стабілізаційний фонд — для забезпечення економічної стабільності, енергетич­ної та продовольчої безпеки, послаблення залежності економіки під негативних наслідків кризових явищ, захисту її від інфляцій­ного тиску й утримання рівноваги на ринках стратегічно важли­вих видів продукції. Джерела формування й напрями викорис­тання стабілізаційного фонду визначає Закон про Державний бюджет України. Порядок використання коштів такого фонду встановлює Кабінет Міністрів України.

можливість уряду відмовитися під поділу бюджету на зазначені фонди в разі визнання поділу недоцільним та псефсктишіим. Займаючись бюджетним пла­нуванням па наступний рік, уряд, базуючись па показниках планованих дохо­дів і видатків, має вирішувати питання доцільності фінансування видатків за рахунок коштів спеціального фонду.

Будь-який бюджет завжди складається з двох частин - до­хідної й видаткової.

Доходами бюджету с всі її ода гісопі, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких перед­бачено законодавством України (у тому числі трансферти, да­рунки, гранти). Доходами бюджету можуть бути як обов'язкові, так і добровільні надходження до бюджету, що їх держава вико­ристовує для здійснення своїх функцій та які регулюються пра­вовими нормами.

Бюджетні доходи можна класифікувати за кількома крите­ріями. Наприклад, за соціально-економічними ознаками їх поді­ляють на доходи від господарської діяльності, від зовнішньоеко­номічної діяльності, від використання природних ресурсів, від державних монополій, митні платежі, збори та інші неподаткові платежі тощо.

За порядком зарахування до бюджету доходи в теорії фінан­сового права класифікують на власні, закріплені та регулюючі. Порядок зарахування доходів визначають Бюджетний кодекс, Закон про Державний бюджет і акти про місцеві бюджети.

Власні доходи бюджетів формуються за рахунок надхо­джень від власних джерел. Конституція України, ЗУ «Про міс­цеве самоврядування» створюють правову базу для формуван­ня власних доходів місцевих бюджетів, базованих передусім на комунальній власності територіальних громад. Бюджетне зако­нодавство, в свою чергу, конкретизує загальні норми зазначених нормативно-правових актів.

Так, ст. 69 Бюджетного кодексу України містить перелік до­ходів, що є, фактично, власними доходами місцевих бюджетів і які не враховують при визначенні обсягу міжбюджетних транс­фертів. Серед таких доходів можна назвати місцеві податки та збори; податок на прибуток підприємств комунальної власності; платежі за спеціальне використання природних ресурсів місце­вого значення; плату за оренду майнових комплексів, що перебу­вають у комунальній власності; кошти від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності; надходження дивіден­дів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади, тощо.

Закріплені доходи — це доходи, що їх відносять до певного рівня бюджету відповідно до Бюджетного кодексу України па тривалій основі у розмірі територіального надходження або в

Модуль 2. БЮДЖЕТНЕ ПРАВО

Глава 8. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

 

твердо фіксованому розмірі. Наприклад, закріпленим доходом бюджетів міст Києва та Севастополя є 100% загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що справляється на території цих міст.

До доходів, закріплених за бюджетами місцевого самовряду­вання, належать плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що їх видають виконав­чі органи відповідних рад, плата за торговельний патент на деякі види підприємницької діяльності тощо. Закон про Державний бюджет щороку передбачає склад закріплених доходів державно­го бюджету в повному або відсотковому відрахуванні від надхо­джень. 'Гак, зазвичай податок на додану вартість, акцизний збір від імпорту в повному обсязі надходять до державного бюджету.

Регулюючі доходи — це доходи, надходження яких до бю­джетів нижчих рівнів щороку визначає Верховна Рада України або представницький орган місцевої влади при затвердженні своїх актів про бюджет. Юридичною підставою зарахування ре­гулюючих доходів до кожного бюджету нижчого рівня є право­вий акт про бюджет вищого рівня, тобто зарахування регулюю­чих доходів до регіональних бюджетів та бюджетів Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя здійснюється на підставі Закону про Державний бюджет. Зарахування до сіль­ського або селищного бюджету здійснюються на підставі рішен­ня про районний бюджет.

Разом із відсотковими відрахуваннями від територіальних надходжень загальнодержавних податків та зборів як основного методу бюджетного регулювання в Україні застосовують такі методи, як дотація вирівнювання й субвенція. Доходи можуть формуватися також за рахунок міжбюджетних трансфертів із місцевих бюджетів. Окрім того, джерелом формування дохідної частини бюджету можуть бути позикові кошти, потреба в яких виникає у зв'язку з неможливістю покрити необхідні бюджетні видатки за рахунок' запланованих надходжень.

За юридичною формою доходи бюджетної системи поділя­ють на податкові й неподаткові. Оскільки за своєю природою саме податкові платежі більшою мірою відповідають ринковій економіці, формування дохідної частини бюджетів переважно зорієнтоване на податкові доходи.

У зв'язку з цим важливого значення набувають постійне вдосконалення системи мобілізації доходів бюджету, підвищен-

пя раціональності використання матеріальних, трудових і фі­нансових ресурсів. Чинна в Україні система взаємовідносин гос­подарських суб'єктів із бюджетом охоплює податок на доходи, плату заземлю, податок із власників транспортних засобів, ви­візне мито, митний дохід, плату за воду, відрахування на гео­логорозвідувальні роботи та ряд інших обов'язкових платежів. Ці платежі відповідають загальним вимогам оподаткування, проте через недосконалість порядку обчислення і стягнення не завжди можуть виконувати покладені на них функції.

Видатки бюджету — кошти, спрямовані на реалізацію про­грам та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за ви­нятком коштів на погашення основної суми боргу та повернен­ня надміру сплачених до бюджету сум. Спрямування видатків здійснюється відповідно до завдань, що постали перед держа­вою й органами місцевого самоврядування у конкретний період. Розмір видатків бюджетної системи перебуває у тісному взає­мозв'язку з її доходами, оскільки влада не може дозволити ви­тратити більше, ніж планує отримати. Позаяк доходи бюджету завжди обмежені, держава фінансує пріоритеті видатки й ли­ше за наявності залишків коштів може фінансувати інші потре­би. Відповідно, у процесі виконання бюджетів відбувається ко­ригування показників дохідної й видаткової частин.

Як зазначають, поняття видатків державного та місцевого бюджетів значно ширше, ніж процес включення до відповідних бюджетів видатків на утримання конкретних галузей та установ і відпускання їм коштів — тобто процес бюджетного фінансу­вання. До інституту видатків державного та місцевого бюджетів належать цільове, доцільне й ефективне використання (касові та фактичні видатки) коштів розпорядниками бюджетних кре­дитів¹.

Як і доходи, видатки бюджету можна класифікувати за ря­дом ознак. Передусім склад видатків залежить від завдань та функцій держави, які й створюють підґрунтя для соціально-еко­номічної класифікації. Відповідно до неї видатки поділяють па фінансування: національної економіки; соціально-культурних заходів; державних і муніципальних програм та інвестицій; утри­мання органів державної й муніципальної влади, правоохороп-

¹ Бекерская Д. А. Праіювие проблеми рагходон іосударе'і цепного м мест-ш.іх бюджетон/ Д. А. Бекерская// Проблеми фішаїкопоіо прана. Чер­нівці: Вид-но ЧДУ, 1996.- С. 107.