Глава 8. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

гає в тому, що всі видатки державного бюджету слід здійснюва­ти лише відповідно до програм, які мають конкретну мету, зав­дання та критерії їх оцінки. Застосування програмно-цільового методу дає змогу визначити чіткі функції всіх розпорядників бюджетних коштів, види програм, що забезпечуватимуть функ­ції держави, та конкретні цілі, на які спрямовуватимуться видат­ки у межах цих програм.

Принцип субсидіарності передбачає, що розподіл видів ви­датків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а та­кож між місцевими бюджетами має ґрунтуватися на максималь­но можливому наданні суспільних послуг їх безпосередньому споживачеві. Принцип субсидіарності запроваджено Кодексом для підкріплення нормативного планування бюджетів. Чинне законодавство визначає перелік доходів та видатків, що здійс­нюватимуться через відповідні місцеві бюджети, і в такий спо­сіб підвищує рівень конкретизації прав та обов'язків, а також відповідальності учасників бюджетних відносин.

Принцип цільового використання бюджетних коштів є одним з основоположних принципів кошторисно-бюджетного фінансування. Він полягає в тому, що всі бюджетні кошти вико­ристовують тільки на цілі, визначені бюджетними призначення­ми. Нецільове використання бюджетних коштів є бюджетними правопорушеннями і однією з підстав застосування юридичної відповідальності у вигляді призупинення бюджетних асигнувань. Принцип цільового використання бюджетних коштів означає, що кошти з бюджету їх розпорядники і одержувачі витрачають на чітко визначені цілі відповідно до бюджетних призначень.

Принцип справедливості й неупередженості, закріплений Конституцією України (ст. 95), — бюджетна система України будується на засадах справедливого й неупередженого розподі­лу суспільного багатства між громадянами та територіальними громадами. Цей принцип забезпечує рівний доступ громадян країни до основних бюджетних послуг та соціальних гарантій і реалізується через установлені Бюджетним кодексом норми, які стосуються визначення фінансових нормативів бюджетної за­безпеченості та дотацій вирівнювання.

Суть принципів публічності та прозорості, які базуються на нормах Конституції України, закріплених, зокрема, у статтях З, 8 і 19, полягає в тому, що Державний бюджет України та міс­цеві бюджети затверджують, а рішення щодо звіту про їх вико-

Ііішіія приймають відповідно Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та иідпонідпі ради.

Інформація про бюджет має бути оприлюднена. У межах встановленої компетенції (ст. 28 Бюджетного кодексу) Міпістср-стію фінансів України забезпечує доступність для публікації: проекту Закону про Державний бюджет; Закону про Держав­ний бюджет України на відповідний період із додатками, що с його невід'ємною частиною; інформації про виконання Держав­ного бюджету України за підсумками кварталу та року; інформа­ції про показники виконання зведеного бюджету України; іншої інформації про виконання Державного бюджету України. Має бути оприлюднена й Бюджетна декларація.

Проект Закону про Державний бюджет підлягає обов'язковій публікації в газеті «Урядовий кур'єр» не пізніше ніж через сім днів після його подання Верховній Раді України. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада Міністрів Автономної Рес­публіки Крим, місцеві державні адміністрації й органи місцевого самоврядування забезпечують публікацію інформації про місцеві бюджети, зокрема рішень про місцевий бюджет, та періодичних звітів про їх виконання. Рішення про місцевий бюджет необхідно оприлюднити не пізніше ніж за десять днів від його прийняття.

У свою чергу, інформація про виконання Державного бю­джету України та місцевих бюджетів (окрім сіл і селищ) підля­гає обов'язковій публікації не пізніше 1 березня року, що настає за роком звіту: Державного бюджету України — в газетах «Го­лос України» та «Урядовий кур'єр»; місцевих бюджетів — у га­зетах, визначених відповідними радами.

Отже, доступність інформації про бюджет слід забезпе­чувати на всіх стадіях бюджетного процесу¹. Реалізація цього

¹ Принцип гласності притаманний бюджетним процесам будь-яких роз­
винених країн. Наприклад, у США головним джерелом інформації є так зва­
ний бюджетний формат — збірник документів, що стосуються бюджету кон­
кретного року. До такого збірника входять власне бюджет (приблизно 600 с),
додатки до бюджету (1000), стислий бюджет США (60), спеціальні комента­
рі (300). Тобто загалом понад 2 тис. сторінок документів. В Англії щороку
публікують представлення міністра фінансів Парламенту, національний бю­
джет, а також бюджети військових та цивільних відомств. У Франції іі Італії
бюджети публікують разом із бюджетними законами у віснику:іакопін із до­
датками у кількасот сторінок. — Див. -.АнисимовА. Осінні. с іі|>міщппьі бюд­
жетного процесса / А. Анисимов, Г. Крьілов // Хозяііство н прано. 1993.
№ 12.- С. 55.

16*

244