Фонд гарантування вкладів фізичних осіб представляє національну систему страхування вкладів. За світовою практикою, це створена та офіційно визнана на території окремої держави система страхування внесків (депозитів) фізичних осіб до фінансово-кредитних установ, правовий статус якої визначається національним законодавством із врахуванням закріплених міжнародних стандартів.
Започаткування таких систем страхування датується 1934 р., коли у СІІІЛ одним із шляхів подолання кризи економіки (зокрема в банківському секторі) визнали створення системи страхування депозитів. Створена Федеральна корпорація по страхуванню банківських внесків стала найстарішим нині інститутом по управлінню системою страхування внесків. За останні ЗО років системи страхування внесків приватних осіб були введені в більшості розвинених країн світу. Основною причиною для розповсюдження цієї практики стали банківські кризи, що відбулися протягом 80—90-х років XX ст. З середини 90-х років обов'язкові системи страхування почали вводитися в країнах, що увійшли нині до ЄС: Польщі, Угорщині, Чехії, Румунії, Болгарії, Литві, Естонії, Латвії; а також в країнах СНД: Україні, Казахстані, Росії.
Значну роль у створенні обов'язкових систем страхування в Європі (вони започатковані у Фінляндії, Великобританії, Болгарії, країнах ІЗалтії всього більш ніж в 60 країнах світу) зіграла Директива 9/і/19/ІІС (мфопейського парламенту і Ради «Про системи гарантування депозитів» від ЗО травня 1994 р. Директива встановила, що кожна держава — член ЄС здійснює контроль за створенням і офіційним визнанням на своїй території однієї або декількох систем гарантування депозитів. Без участі в системі страхування внесків, що одержала офіційний статус в державі, яка-небудь кредитно-фінансова установа не має права приймати внески, незважаючи на наявність дозволу на банківську діяльність (хоча Директивою встановлений ряд виключень із загальної вимоги). Директивою була закріплена і сума, якою повинні покриватися сукупні депозити кожного вкладника відповідними схемами гарантування, в розмірі до 20000 екю у разі недостатності депозитів (ст. 7). Раз на п'ять років залежно від економічної і монетарної ситуації і розвитку банківського сектора сума може переглядатися.
Прийняті міжнародні стандарти у сфері гарантування депозитів фізичних осіб базуються на співвідношенні розміру відшкодування і
