Глава 21. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ВИДАТКІВ. г) сапітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідсміо.іюгічпі станції, дезінфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями);

г) сапітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідсміо.іюгічпі станції, дезінфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями);

і) інші програми у галузі охорони здоров'я, що забезпечую!!, ви копання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердже­ним Кабінетом Міністрів України.

()бсяги бюджетного фінансування визначають на підставі науко­во обґрунтованих нормативів із розрахунку на одного жителя. Зокре­ма, обсяг фінансування за Державним та місцевими бюджетами на утримання лікарень розраховують за економічними нормами і норма­тивами, виходячи з чисельності розгорнутих ліжок за профілем за­хворювань (терапевтичних, хірургічних, онкології, гінекології топір). За цими нормативами визначають необхідну кількість лікарів, серед­нього та молодшого обслуговуючого персоналу, фонди заробітної плати, витрати на медикаменти і харчування. У поліклініках кіль­кість медичного персоналу встановлюють за даними про чисельність населення на території, яка обслуговується, в сільській місцевості — на кожний населений пункт.

За рахунок бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, бюджетів місцевого самоврядування фінансують загально­доступні для населення заклади охорони здоров'я. 'Гак, за рахунок коштів сільських, селищних і міських бюджетів фінансується первпп-памедико-санітарна, амбулаторпо-полікліпі'піа та стаціонарна допо­мога (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушер-ські та фельдшерські пункти).

У свою чергу, районні та обласні бюджети беруть участь у фі­нансуванні лікарень широкого профілю, пологових будинків, стан­цій швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклінік і амбула­торій, загальних стоматологічних поліклінік. За рахунок їх коштів здійснюються також видатки на забезпечення програм медико-сані-тарної освіти (міські й районні центри здоров'я і заходи з санітарної освіти).

При цьому котити, не використані закладом охорони здоров'я, не вилучають і відповідного зменшення фінансування на наступний пе­ріод не проводять.

Аналізуючи видаткові відносини, доцільно згадати й право­ві форми, що їх застосовують у регулюванні зазначеного інсти­туту фінансового права. Зокрема, відносини в галузі видатків регулюють акти, що поділяються на:

1) акти, норми яких регламентують фінансові відносини: Закон про Державний бюджет України, рішення про місцеві бю­джети, постанови Кабінету Міністрів України, інструкції й інші підзаконні акти Мінфіну та Дєржказпачсйства тощо;

550 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

2) акти дотримання і виконання правових норм, за допомо­гою яких реалізуються права й обов'язки учасників видаткових відносин: кошториси, бюджетні доручення, ордери, грошові че­ки, лімітні довідки та ін.

У видаткових відносинах беруть участь щонайменше три суб'єкти. Владною стороною є Міністерство фінансів України, яке складає розпис видатків, і Державне казначейство, що дозво­ляє користуватися бюджетними призначеннями (асигнування­ми). Останнє може поновлювати або припиняти фінансування бюджетних установ залежно від дотримання ними фінансової дисципліни. Другим учасником є уповноважений банк, де від­крито рахунки (Єдиний казначейський — у НБУ, особовий та реєстраційні рахунки бюджетної установи — в банках, що вхо­дять до переліку тих, які обслуговують бюджетну сферу). Банк здійснює контроль за витрачанням готівки, порядком сплати податків і обов'язкових зборів, порядком списання коштів із ра­хунка. Третім учасником видаткових правовідносин є розпоряд­ник бюджетних коштів. Жоден із суб'єктів не має права опера­тивної самостійності.

Після отримання коштів із бюджету на свої рахунки головні розпорядники у встановленому порядку перераховують кошти на поточні рахунки підвідомчих підприємств, організацій та за­кладів—розпорядників нижчого ступеня.

За бюджетами міст районного підпорядкування, сільськими та селищними бюджетами фінансування здійснюють відповідні виконавчі комітети органів місцевого самоврядування. Таким чином, у фінансуванні витрат із бюджету беруть участь усі лан­ки бюджетної системи України.

Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх пов­новаження та відповідальність базуються на положеннях ст. 22 Бюджетного кодексу та підзаконних нормативно-правових ак­тах, зокрема Постановах Кабінету Міністрів України «Про за­твердження Порядку складання, розгляду, затвердження та ос­новних вимог до никопамня кошторисів бюджетних установ» від 28.02.2002 р. № 228 (зі змінами), «Про затвердження перелі­ку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання» від 17.05.2002 р. № 659, «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо поси­лення боротьби з корупцією та контрою за використанням дер­жавного майна і фінансових ресурсів» від 29.11.2006 р. № 1673