Глава 21. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ВИДАТКІВ

Відповідно до ст. 8(і Бюджетного кодексу України розмежу-нліііія видів видатків між місцевими бюджетами здійснюють па основі принципу субсидіарпості з урахуванням критеріїв повно ти падання послуги та наближення її до безпосереднього спожп нача. Із бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднані, здійснюються нидатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забез печують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до спожп вачів.

Із бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів фінансуються бюджетні установи та заходи, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою всім громадянам України. У свою чергу, видатки на фінансуван­ня бюджетних установ та заходів, що забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України, здійснюється з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів. Із бюджетів міст Києва та Севастополя фінансуються всі три передбачені групи видатків.

Слід зауважити, що саме у сфері видаткової діяльності в бюд­жетних відносинах можуть застосовуватися договори. Зокре­ма, Бюджетний кодекс закріплює можливість укладення угод та договорів на передачу видатків на виконання повноважень (па міжбюджетний трансфер) та про надання субвенції: на виконан­ня інвестиційних проектів із місцевих бюджетів; па утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних на­слідків діяльності об'єктів спільного користування. Договори, що укладаються між органами виконавчої влади й органами міс­цевого самоврядування па різних рівнях, спрямовані па реаліза­цію ряду функцій, зокрема виконання делегованих повноважень, заповнення прогалин у законодавчому регулюванні, виконання цільових програм зі взаємодії різних органів, що мають різні функції. При цьому в юридичній літературі звертають увагу па адміністративну природу таких договорів. Водночас підкреслю­ють, що застосування договірного методу регулювання відносин у бюджетній сфері неможливе з огляду па те, що можливість побудови відносин на договірній основі має декларативний ха­рактер. А це не притаманне фінансовому праву, де використову­ють прямі вказівки. Крім того, зауважують про неефективність

35*

548 Модул ь!_ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

застосування договорів у бюджетній сфері, обумовлену відсут­ністю юридичних гарантій¹.

Як приклад здійснення публічних видатків можна навести фі­нансування охорони здоров'я та фізичної культури. Конституція за­кріплює, що медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я надають безплатно, а держава сприяє розвитку лі­кувальних закладів усіх форм власності, підтримує фізичну культу­ру і спорт, забезпечує належний санітарио-епідемічний стан.

За функціональною структурою ці видатки поділяють на такі під­розділи (код 0700 «Охорона здоров'я»): медична продукція та облад­нання; поліклініки й амбулаторії, швидка та невідкладна допомога, в тому числі поліклініки загального профілю та амбулаторії; спеціа­лізовані поліклініки; стоматологічні поліклініки; станції швидкої та невідкладної допомоги; фельдшерсько-акушерські пункти; лікарні та санаторно-курортні заклади: лікарні загального профілю; спеціалізова­ні лікарні й інші спеціалізовані заклади; пологові будинки; санаторно-курортні заклади; санітарно-профілактичні та протиепідемічні заходи і заклади; дослідження й розробки у сфері охорони здоров'я; інша дія­льність у сфері охорони здоров'я, зокрема будинки дитини; станції переливання крові; інші заклади та заходи у сфері охорони здоров'я.

Закріплення фінансування за бюджетом відповідного рівня від­бувається, виходячи із закріплених конституційних гарантій. За ра­хунок Державного бюджету здійснюють видатки на:

а) первинну медико-сапітарну, амбулаторно-поліклінічну та ста­
ціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні й поліклініки, що вико­
нують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, за­
твердженим Кабінетом Міністрів України);

б) спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-полікліні­
чну та стаціонарну допомогу (клініки науково-дослідних інститутів,
спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Ве­
ликої Вітчизняної війни, спеціалізовані медико-санітарні частини, спе­
ціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки
згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

в) санаторно-реабілітаційпу допомогу (загальнодержавні санато­
рії /їли хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані сана­
торії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів Ве­
ликої Вітчизняної війни);

¹ Завальна Ж. В. Проблеми правового регулювання застосування дого­ворів у бюджетній сфері /Ж. В. Запальна//Сучасний етап та перспективи роз­витку фінансового прана: тези дон. на міжиар. наук.-нракт. конф. 23—24 лис-топ. 2007 р. / НДІ фінансового права. К.: ІІП «Укртехнопрінт». — 2007. -С. 97-98.