Правові засади здійснення фінансового моніторингуДля кожної держави питання боротьби з відмиванням грошей є питання національної безпеки. Відмивання коштів — не лише кримінально карне діяння, а й системна загроза для фінансових ринків. Процес легалізації брудних коштів — це складна схема послідовних дій, спрямованих на приховування справжніх джерел кримінальних капіталів завдяки трансформації одних активів в інші шляхом численних та різноманітних фінансових операцій. Зазначають, що власне операції з відмивання — це, як правило, легальні фінансові операції, але злочинним є походження коштів, застосовуваних у них1. Недопущення легалізації брудних коштів є головною метою фінансового моніторингу. Фінансовий моніторинг — це специфічна форма державного фінансового контролю, що його проводять уповноважені державні органи й установи, які обслуговують здійснення фінансових операцій, відстежують та фіксують фінансові операції, що відповідають визначеним ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» критеріям сумнівності, аналізують одержану інформацію про сумнівні операції з метою виявлення схем та механізмів легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансування тероризму. Предметом фінансового моніторингу виступають як приватні, так і публічні фінанси2. Чинне законодавство визна- 1 Гуржій С. Г. Боротьба з відмиванням коштів: правовий, організаційний 2 Наприклад, див.: Савченко Л. А. Фінансовий моніторинг / Л. А. Сав- чік фінансовий моніторинг як сукупність заходів, спрямованих на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Система фінансового моніторингу (залежно від суб'єктів, які його здійснюють) складається з двох рівнів — первинного та державного. Суб'єктами первинного фінансового моніторингу є банки, страхові й інші фінансові установи; платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи; товарні, фондові й інші біржі; професійні учасники ринку цінних паперів; інститути спільного інвестування; гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять будь-які лотереї; підприємства, організації, що здійснюють управління інвестиційними фондами чи недержавними пенсійними фондами; підприємства й об'єднання зв'язку, інші некредитні організації, які переказують грошові кошти; інші юридичні особи, котрі відпо-ііідно до законодавства здійснюють фінансові операції. Суб'єктів державного фінансового моніторингу поділяють па дві категорії залежно від їх завдані, і функцій: 1) суб'єктні спеціальним статусом -- центральний орган виконавчої влади Державний комітет фінансового моніторингу, який здійснює обов'язковий фінансовий моніторинг, що полягає в аналізі інформації щодо фінансових операцій, яка надається суб'єктами первинного фінансового моніторингу, а також вживанню заходів з перевірки такої інформації відповідно до законодавства України; 2) суб'єкти, що виконують функції державного регулювання на ринку фінансових послуг. Так, НБУ, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг зобов'язані: — вимагати від суб'єктів первинного фінансового моніторингу виконання завдань та обов'язків, передбачених законодавством; — перевіряти стан організації професійної підготовки працівників та керівників підрозділів, відповідальних за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, та вживати заходів, передбачених законодавством; — під час здійснення нагляду перевіряти виконання вимог актів законодавства з питань запобігання та протидії легалізації 41*
(відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму та вживати в установленому законодавством порядку заходів; —інформувати Держкомфінмоніторинг про виявлені випадки порушення законодавства суб'єктами первинного фінансового моніторингу; —забезпечувати зберігання інформації, одержаної від суб'єктів первинного та державного фінансового моніторингу і правоохоронних органів; —погоджувати з Держкомфінмоніторингом будь-які нормативні документи, що стосуються питань, пов'язаних із виконанням вимог ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»; —надавати Держкомфінмоніторингу інформацію й документи, необхідні для виконання покладених на нього завдань (за винятком інформації про особисте життя громадян), у порядку, визначеному законодавством. Залежно від особливостей фінансові операції поділяються на ті, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, й ті, які підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу. Перелік фінансових операцій, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, чітко визначено законодавством, а перелік фінансових операцій, які підлягають внутрішньому, не є вичерпним. Порядок надання Держкомфінмоніторингу інформації про фінансову операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, встановлює відповідно НБУ — для банків, Кабінет Міністрів України — для інших суб'єктів первинного фінансового моніторингу. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний: — проводити ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову —- забезпечувати виявлення і реєстрацію фінансових операцій, що відповідно до закону підлягають фінансовому моніторингу; — надавати Держкомфінмоніторингу інформацію про фінан
|
