Форми та види страхування

Страхування є самостійним компонентом фінансової системи України. Воно має всі функції категорії фінансів, але в особливих специфічних проявах.

Страхування виступає у 2 формах:

1) соціальне страхування;

2) страхування у зв’язку із страховим випадком. Страховий випадок – це подія, з настанням якої згідно з умовами укладеного договору страхування виникає обов’язок страховика сплатити страхову суму. Страховий випадок тісно пов’язаний з поняттям страхового ризику.

Страховий ризик – це передбачуваний як можливий у майбутньому, але такий, що ще не настав, страховий випадок. І навпаки, страховий випадок – це вже реалізований, в дійсності відбувся, страховий ризик.

Страхове відшкодування – грошова сума, яку виплачує страховик за умовами майнового страхування та страхування відповідальності у разі настання страхового випадку.

Франшиза – частина збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування.

Під час визначення розміру страхового внеску, тобто ціни страхування враховується ступінь страхового ризику, що враховується під час вирішення питання про вступ в договір страхування або відмова від його укладення.

Соціальне страхування регулюється трудовим правом та поділяється на:

1) державне соціальне (гл. 17 Кодексу законів про працю України);

2) державне пенсійне.

Кошти від соціального страхування обох видів включено до складу обов’язкових платежів до бюджету і суворо регулюється державою.

Державне соціальне страхування регулюється главою 17 Кодексу законів про працю України. Відбувається реформа цих правовідносин. Верховна Рада України обговорює проект нового Трудового кодексу.

Форми державного соціального страхування (ст. 5 Закону України “Про страхування”, глава 67 Цивільного кодексу України):

1) державне добровільне;

2) державне обов’язкове.

Державне добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страховиком та страхувальником. Загальні умови та порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами страхування, які розробляються страховиком особисто та повинні бути зареєстровані в уповноваженому органі.

Державне обов’язкове страхування – це страхування, яке здійснюється на основі нормативно-правового акта. Загальні умови та порядок проведення обов’язкового страхування визначаються нормативно-правовим актом.

Класифікація обов’язкового страхування:

1) за правом вибору страхувальником страховика;

2) за правовою формою здійснення обов’язкового страхування;

3) за повнотою обов’язкового страхування.

Стаття 6 згаданого закону передбачає 28 видів обов’язкового страхування. Це такі, як: медичне страхування, страхування працівників правоохоронних органів, військовослужбовців, народних депутатів, працівників митної служби, прокуратури й суду, пасажирів у транспорті тощо.

Особливим видом обов’язкового приватного страхування є державне обов’язкове особисте страхування визначених державних посадових осіб. У цьому випадку страховик виступає в особі держави, тобто страхові платежі виплачуються за рахунок Державного бюджету України. Відповідно до чинного законодавства України нині здійснюється державне обов’язкове особисте страхування військовослужбовців та призваних військовозобов’язаних осіб, органів та підрозділів внутрішніх справ, медичних та фармацевтичних працівників на випадок зараження ВІЛ – інфекцією при виконанні службових обов’язків, працівників митних органів, прокуратури, посадових осіб контрольно-ревізійної служби в Україні, посадових осіб державних податкових інспекцій, посадових осіб органів у справах захисту прав споживачів, посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю, працівників лісової охорони, страхування життя та здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини, страхування життя та здоров’я суддів тощо.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування – система прав, обов’язків й гарантій, тобто надання соціального захисту, який передбачає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, на випадок безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законодавством, за рахунок фондів грошових ресурсів, що формуються зі страхових внесків, сплачуваних власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також з бюджетних та інших передбачеі их джерел.

Види загальнооб в’язкового державного соціального страхування:

1) пенсійне;

2) у зв’язку з ти! іасовою втратою працездатності;

3) від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

4) на випадок безробіття;

5) інші, передбачені законодавством України. Нормативно-правову базу загальнообов'язкового державного соціального страхування складають закони України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 р., “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійноґо захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 р. та “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р., а також Інструкція “Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України”, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 3 червня 1999 р.

Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках – члени їхніх сімей та інші особи, страхувальники та страховики.

Об’єкт загальнообов’язкового державного соціального страхування – страховий випадок, із настанням якого застрахована особа (член її сім’ї, інші особи) має право отримати матеріальне забезпечення та соціальні послуги.

Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);

а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від форм власності та господарювання;

б) особи, які працюють за договором у фізичних осіб;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени і не члени творчих спілок), громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використання коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг та здійснення інших функцій.

У випадку порушень порядку сплати страхувальниками страхових внесків Фонд має право застосовувати фінансові санкції. Також Фонд має право стягувати з посадових осіб та страхувальників передбачені законодавством про страхування фінансові санкції за недотримання зазначеного вище закону (ст. 34). Такі фінансові санкції за порушення законодавства про загальнообов’язкове страхування України можуть застосовуватись у вигляді штрафу або пені.