Тема 2: ПРЕДМЕТ, МЕТОД, СИСТЕМА ТА ДЖЕРЕЛА ФІНАНСОВОГО ПРАВА

2.1. Методичні рекомендації до самостійної роботи

У сучасній юридичній літературі поняття «фінансове право» вживається в трьох значеннях:

1) як окрема галузь права в національній правовій системі – нормативне значення;

2) як одна з юридичних наук – наукове значення;

3) як навчальна дисципліна – навчальне значення.

Визначальним поміж них є розумінні фінансового права як галузі права.

Фiнансове право - це самостiйна галузь публiчного права, яка складається з сукупностi правових норм, що регулюють вiдносини в сферi фiнансової дiяльностi. Розглядаючи фінансове право як самостійну галузь права, студентам слід зупинитися на аналізі її ознак, до яких відносять предмет і методи правового регулювання, принципи і функції такого регулювання, а також систему норм.

В основу подiлу права будь-якої держави на oкpeмi галузi покладений матерiальний змiст суспiльних вiдносин, що регулюються нормами вiдповiдних галузей, тобто мова йде про предмет правового регулювання.

Предметом фiнансового права є суспiльнi вiдносини, що виникають у процесi фiнансової дiяльностi - вiдносини з приводу формування, розподiлу i використання централiзованих i децентралiзованих фондiв коштiв, необхiдних для виконання функцiй держави.

У цих вiдносинах завжди виявляється владно-органiзуюча роль держави, тому вони мають владно-майновий (грошовий) характер. З одного боку, у фiнансових вiдносинах iнтереси держави представляють органи, надiленi владними повноваженнями, з iншого - органи держави, господарськi органiзацiї рiзних форм власностi, громадськi органiзацiї, об’єднання громадян, oкpeмi фiзичнi особи, на яких покладений обов’язок щодо внесення обов’язкових платежiв до державної скарбницi чи цiльового використання асигнувань, що вiдпускаються з державних фондiв. Не вci грошовi вiдносини, в яких беруть участь органи держави з владними повноваженнями, є фiнансовими. Наприклад, вiдносини Ощадного банку (кредитного органу, що бере участь в управлiннi фiнансово-кредитними вiдносинами) з населенням, iз приводу зберiгання вiльних коштiв громадян, регулюється цивiльним правом. За порушення адмiнiстративно-правового припису (наприклад, порушення правил дорожнього руху) стягується адмiнiстративний штраф. Сума штрафу, що стягується адмiнiстративним органом, перераховується до бюджету. На базi адмiнiстративно-правових вiдносин, що мають грошовий характер, виникають фiнансово-правовi, оскiльки грошi, що стягуються за порушення правил дорожнього руху, направляються на формування централiзованого фонду коштiв.

Як вже зазначалося, фiнансовими є не вci грошовi вiдносини, а лише специфiчнi, якi безпосередньо пов’язанi з утворенням, розподiлом i витрачанням державних фондiв. За змістом до фінансових відносин, які складають предмет фінансового права, належать:

– відносини з приводу мобілізації коштів до державного і місцевих бюджетів, до цільових позабюджетних фондів;

– відносини з приводу використання фондів цих коштів;

– відносини з приводу розподілу коштів цих фондів;

– відносини з приводу виконання державного та місцевих бюджетів;

– відносини з приводу фінансового контролю в процесі здійснення державою, органами місцевого самоврядування фінансової діяльності;

– відносини з приводу утворення, розподілу та використання коштів страхових фондів;

– відносини з державного і місцевого кредиту у процесі використання для покриття дефіциту бюджетів державних внутрішніх та зовнішніх запозичень, внутрішніх та зовнішніх запозичень органів місцевого самоврядування тощо.

Самостійність фінансового права як галузі права характеризується наявністю власного методу правового регулювання суспільних відносин, що входять до її предмета. Під методом правового регулювання у теорії права розуміється сукупність прийомів, способів впливу норм права на суспільні відносини, що складають предмет права. За формою впливу такі прийоми і способи мають імперативний, вольовий, приписний, наказовий характер і спонукають суб’єкта приймати рішення, визначене правовою нормою.

Основним методом фінансового права виступає метод владних приписів, притаманний і іншим галузям публічного права. Студентам варто звернути увагу, що крім методу владних приписів, за сучасних умов все більшого застосування набувають й інші методи регулювання фінансово-правових відносин: погодження, рекомендації і т.д. Ці методи набули широкого застосування у зв’язку з розвитком місцевого самоврядування, підвищенням рівня самостійності підприємств, організацій у здійсненні фінансової діяльності. Але ці методи використовуються в поєднанні з методом владних приписів.

Особливості предмета і метода фінансово-правового регулювання конкретизуються у принципах фінансового права – відправних, вихідних теоретичних положеннях, які визначають зміст, властивості, ознаки і спрямованість правового регулювання суспільних відносин, що складають предмет фінансового права. Студентам необхідно пригадати, що в теорії права за сферою дії принципи поділяють на загальноправові, які поширюють свою дію на усі галузі права (принцип верховенства права, законності тощо); міжгалузеві, які поширюють свою дію на декілька галузей права (серед міжгалузевих принципів варто розглянути ті, які впливають на публічні галузі: субординації; влади і підпорядкування; імперативності; загальної заборонності тощо) і галузеві. Для розуміння суті фінансового права як самостійної галузі студентам слід проаналізувати такі галузеві принципи: пріоритетність публічних інтересів у правовому регулюванні фінансових відносин; соціальна спрямованість фінансово-правового регулювання; самостійність фінансової діяльності органів місцевого самоврядування; принцип розподілу функцій у сфері фінансової діяльності між представницькими і виконавчими органами влади; гласність фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування тощо.

Пiд системою фiнансового права розумiють подiл його норм за окремими фiнансово-правовими iнститутами вiдповiдно до особливостей фiнансових вiдносин, якi регулюються цими нормами. Фiнансове право подiляється на Загальну й Особливу частини.

Систему курсу фiнансового права як навчальної дисциплiни побудовано вiдповiдно до системи фiнансового права. Найбiльш доцiльним є групування матерiалу за ознаками Загальної i Особливої частин.

До Загальної частини курсу фiнансового права внeceнi питання, якi стосуються вcix правових iнститутiв, шо об’єднуються в Особливу частину: поняття, змiст i методи фiнансової дiяльностi; змiст фiнансової системи; повноваження opгaнiв держави, якi здiйснюють фiнансову дiяльнiсть; поняття, види та методи фiнансового контролю. У Загальнiй частинi визначаються предмет i метод фiнансового права, змiст, особливостi й види фiнансово-правових норм i фiнансово-правових вiдносин; спiввiдношення фiнансового права i фiнансово-правової науки.

В Особливiй частинi курсу фiнансового права норми об’єднанi у роздiли, якi мiстять вiдповiднi фiнансово-правовi iнститути (бюджетне право, податкове право, державне кредитування та iн.). Така побудова курсу фiнансового права сприяє кращому вивченню норм, які регулюють складне коло фiнансових вiдносин, i спрямовує зусилля науковців i студентiв як на дослiдження загальних проблем фiнансового права, так i на глибоке вивчення та удосконалення окремих його фiнансово-правових iнститутiв, змiст яких в умовах ринкової економiки постiйно змiнюється.

Розглядаючи систему фінансового права, студентам необхідно відстежити такий ланцюжок: галузь права – підгалузь права – правовий інститут (субінститут) – норма права, визначаючи їх належність до Загальної чи Особливої частини.

Окрім внутрішньої, фінансове право має зовнішню форму вираження фінансово-правових норм – джерела фінансового права. Джерелами (формами) фінансового права є акти органів влади або компетентних органів управління, що містять фінансово-правові норми. До них відносять нормативно-правовий акт, правовий прецедент, нормативно-правовий договір, правовий звичай, правову доктрину, міжнародно-правовий акт.

До основих джерел фінансового права належать нормативні акти, які видаються, санкціонуються, застосовуються і охороняються державними органами і містять норми, спрямовані на регулювання фінансових правовідносин. Система нормативно-правових актів як джерел фінансового права є досить розгалуженою. Тому для кращого її засвоєння студентам необхідно розглянути підстави класифікації нормативно правових актів на окремі види та проаналізувати їх.

Сукупність нормативно-правових актів, в яких містяться фінансово-правові норми, складають систему фінансового законодавства, яку слід відмежовувати від системи фінансового права.

Завдання для самопідготовки