Тема 8: ПРАВОВІ ОСНОВИ ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

8.1. Методичні рекомендації до самостійної роботи

Функціонування держави, органів місцевого самоврядування, виконання ними завдань та функцій загального характеру вимагає відповідних фінансових ресурсів, у складі яких основне місце належить публічним доходам – державним та місцевим. Студентам потрібно знати зміст понять «державні доходи», «доходи країни», «доходи бюджетів» і не ототожнювати їх.

Система публічних доходів – це взаємозв’язок усієї сукупності доходів та їх диференціація на окремі групи і види. Публічні доходи, в основному, формуються за рахунок надходжень від обов’язкових платежів – обов’язкових внесків до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду. Обов’язкові платежі поділяються на податкові та неподаткові. Варто розмежовувати і знати відмінності між останніми:

- податкові платежі мають безвідплатний, без еквівалентний характер, вони не мають цільового спрямування, є регулярними надходженнями до бюджету та державних цільових фондів коштів;

- неподаткові платежі є платежами, які стягуються державними органами, органами місцевого самоврядування за вчинення юридично значущих дій, надання певних прав чи послуг (вчинення нотаріальних дій, реєстрація актів цивільного стану, надання ліцензій тощо) або як відшкодування окремих видатків бюджету; вони є нерегулярними, а інколи разовими надходженнями до бюджетів і не мають прямого призначення формувати їх доходи. Серед неподаткових платежів основними є митні платежі, платежі за використання природних ресурсів (ресурсні платежі) та рентні платежі.

У формуванні публічних доходів основне місце належить платежам податкового характеру (податкам, зборам).

Податок – нецільовий, безвідплатний, безповоротний, безумовний і обов’язковий вид платежу, що надходить від юридичних і фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (або цільового позабюджетного фонду) на підставі нормативно-правових актів.

Для розуміння суті податку необхідно проаналізувати такі його ознаки:

– податок – це вид платежу, закріплений органом державної влади;

– індивідуальна безвідплатність або однобічність установлення податку;

– нецільовий характер податкового платежу;

– безумовний характер податку;

– надходження податку до бюджету відповідного рівня чи цільового фонду;

– обов’язковий характер стягнення податків;

– безповоротний характер податку;

– податок – це платіж, що здійснюється у грошовій формі.

Далі потрібно зупинитися на функціях податків, що відбивають їх сутність та завдання. Варто розмежовувати основні функції податку, до яких відносяться фіскальна, регулююча та контрольна, і додаткові – розподільча, стимулююча та накопичувальна.

Сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування. Слід ґрунтовно з’ясувати зміст принципів побудови системи оподаткування, тобто керівних положень, які лежать в її основі, керуючись ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування». До них належать:

– стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційної активності;

– обов’язковість;

– рівнозначність і пропорційність;

– рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

– соціальна справедливість;

– стабільність;

– економічна обґрунтованість;

– рівномірність сплати;

– компетенція;

– єдиний підхід;

– доступність.

Студентам потрібно знати систему податкових органів України, яка охоплює:

– систему податкових органів Державної податкової служби (далі – ДПС) України: ДПА України; державні податкові адміністрації в АРК, областях, містах Києві та Севастополі; державні податкові інспекції в районах, містах (крім Києва та Севастополя), районах у містах; податкова міліція – спеціальні підрозділи з боротьби з податковими порушеннями у складі органів ДПС;

– систему митних органів: Державна митна служба України; територіальні митні управління; митниці та інші митні заклади.

Велике суспільне значення відносин, що виникають під час примусового відчуження частини національного доходу суспільства до бюджету, потребує детальної правової регламентації механізму та окремих процедур оподаткування. Сукупність правових норм, що регулюють відносини оподаткування, формує податкове право.

Предметом податкового права є сукупність суспільних відносин, що виникають між уповноваженими державними органами (податкові, митні, кредитні) та платниками податків щодо надходження коштів від платників податків до відповідних бюджетів, державних цільових фондів у формі податків та зборів (обов’язкових платежів).

Як фінансово-правові, податкові правовідносини є публічно-правовими, державно-владними та майновими. Склад податкового правовідношення, як і всіх фінансово-правових— триелементний: суб'єкт, об'єкт, зміст. Студенти мають пригадати уже відомі їм знання щодо структури фінансових правовідносин і розглянути елементи податкових правовідносин.

До законів, які встановлюють податки і порядок їх справлян­ня, будь-яка держава висуває особливі вимоги, встановлюючи елементи, які входять до механізму, що застосовується при справлянні податків. Елементи правового механізму податків поділяються на основні та додаткові. Елементи правового механізму податку необхідно знати для того, щоб визначити розмір і основні кри­терії податкового обов’язку, а також ті, які деталізують вико­нання, строки, порядок сплати. Якщо перші є основними еле­ментами правового механізму — платник податку, об’єкт об­кладання, ставка податку або збору, то до додаткових нале­жать: предмет, база оподаткування, одиниця оподаткування, податкові пільги, строки і способи сплати податку, особливос­ті податкового режиму та податкової звітності, вид бюджету або фонду, в які включаються надходження.

Закон повинен чітко встановлювати права й обов’язки суб’єк­тів податкових правовідносин, а для цього в законі мають чіт­ко визначатися:

1. Суб’єкт податку — юридична або фізична особа, яка зобо­в’язана сплачувати податок.

2. Об’єкт — те, що підлягає оподаткуванню. Визначення можливих переліків об’єктів оподаткування дається в ст. 6 Закону «Про систему оподаткування».

3. Ставка податку — розмір податку на одиницю обкладання. Вона виражається у відсотках або у твердій сумі.

4. Одиниця обкладання — частина податкового об’єкту, на який встановлюється ставка податку: 1 гривня, 1 м, гектар землі, потужність мотора, довжина судна тощо.

5. Строк сплати — твердо фіксована в законі дата внесення платежу до бюджету, за порушення якої неодмінно застосо­вується покарання — пеня.

6. Пільги — (виняток із загальних правил) — повне або част­кове звільнення від плати (наприклад, залежно від родин­ного стану).

7. База оподаткування — це вартісна, фізична або інша харак­теристика об’єкту оподаткування — (н-д, дохід, що підлягає оподаткуванню у громадянина Н. дорівнює 1000 грн.).

Змінюватися перелічені елементи можуть тільки в податко­вих законах. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про систему опо­даткування» зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запрова­джуватися Законом «Про державний бюджет» на відповідний рік.

 

Завдання для самопідготовки