Облік розрахунків з різними дебіторами і кредиторами 3.6.1. Облік розрахунків з відшкодування завданих збитків

Суми завданих збитків установам та організаціям від розкрадання та нестач матеріальних цінностей, грошових документів і коштів, що віднесені на рахунок винних осіб, та інші суми, які підлягають утриманню в установленому порядку, обліковуються на активному субрахунку № 363 «Розрахунки з відшко­дування завданих збитків». До дебету цього субрахунка відносять­ся суми виявлених нестач, крадіжок, псування матеріальних
цінностей тощо в кореспонденції з кредитом відповідних субрахунків з обліку грошових коштів, необоротних активів і запасівна підставі оформлених належним чином документів (актів перевірок, ревізій, порівняльних відомостей).

Для обчислення розміру збитків від розкрадання, нестач, псування матеріальних цінностей застосовується Порядок визначення розмірів збитків від крадіжок, нестач, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 116 із подальшими змінами та доповненнями. Згідно з цим Порядком розмір збитків Р_з визначається за балансовою вартістю цих цінностей (без зносу), але не нижче за 50 % балансової вартості з урахуванням індексів інфляції, які щомісяця визначає Держкомстат, податку на додану вартість та акцизного збору й подається формулою:

(3.1)

деР_з — розмір збитків;

Б_в — балансова вартість матеріальних цінностей на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення, псування;

А — амортизаційні відрахування;

І_інф — індекс інфляції;

А_зб — розмір акцизного збору.

ПДВ — розмір податку на додану вартість;

Вартість вузлів, деталей, напівфабрикатів та іншої продукції, що виготовляється підприємствами для внутрішньовиробничих потреб, а також вартість продукції, виробництво якої не закінчено, визначається на підставі собівартості її виробництва з нарахуванням середньої по підприємству норми прибутку на цю продукцію з застосуванням коефіцієнта 2.

У разі розкрадання, нестачі, знищення/псування матеріальних цінностей, що підлягають списанню на видатки в міру їх придбання та обліковуються лише в кількісному виразі, розмір збитків визначають на підставі з ринкових цін на аналогічні матеріаль­ні цінності, зменшених пропорційно до фактичному зносу, але не нижче за 50 % ринкової ціни.

Відповідно до п. 10 зазначеного Порядку в розпорядженні установи залишається тільки сума на погашення збитків, а залишок коштів перераховується до Державного бюджету України.

Розмір збитків, завданих установі працівниками, які виконують операції, пов’язані з закупівлею (зберіганням, продажем,
обміном, доставкою, пересиланням і т. ін.) у процесі виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, відходів і брухту, що містять дорогоцінні метали та каміння, а також валютних цінностей, визначається Законом України від 06.06.95 № 217/95-ВР «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінного каміння та валютних цінностей». Збитки, допущені внаслідок недбалості в роботі, порушення спеціальних правил, інструкцій, визначаються в таких розмірах:

дорогоцінних металів (золото, срібло, платина та інші метали платинової групи) — у подвійному розмірі вартості цих металів у чистому вигляді за відпускними цінами, що діють на день завданих збитків,

музейних експонатів, що містять дорогоцінні метали й дорогоцінне каміння, — за оцінкою, проведеною експертами з урахуванням історично-художньої цінності експонату та в подвійному розмірі вартості цих металів,

іноземної валюти, а також платіжних документів та інших цінних паперів в іноземній валюті — у сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день виявлення завданих збитків,

заборгованість працівників установ, підприємств та організацій у разі неповернення у встановлений термін авансу, виданого в іноземній валюті на службове відрядження або господарські потреби, та в інших випадках нездачі іноземної валюти, одержаної під звіт, стягується в сумі, еквівалентній потрійній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованих у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день погашення заборгованості.

Стягнуті суми спрямовуються насамперед на відшкодування збитків, завданих установі, а решта перераховується до Державного бюджету України.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) бланків цінних паперів і документів суворого обліку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.96 № 1009 (доповнення до Порядку № 116, п. 7) обчислюється з застосуванням коефіцієнта:

5 — до номінальної вартості, зазначеної на бланках цінних паперів і документів суворого обліку, або до вартості документів суворого обліку, установленої законодавством,

50 — до вартості придбання (виготовлення) бланків цінних паперів і документів суворого обліку, на яких не зазначено номінальну вартість або вартість яких не встановлено законодавством.

Розрахунок розміру збитків від псування бланків суворої звітності, для яких у законодавстві визначено вартість, виконується за формулою:

Р_з = Н_с · K, (3.2)

де Р_з — розмір збитків від нестачі одного бланка;

Н_с — вартість бланка суворого обліку, передбачена законодавством на момент встановленого факту крадіжки, нестачі, знищення (псування);

K — коефіцієнт.

Відображення в бухгалтерському обліку сум, що надходять до каси установи або утримані з заробітної плати, стипендій на відшкодування завданих установі збитків проводиться за кредитом субрахунка № 363 і дебетом рахунка каси.

Кореспонденцію рахунків, за якими відображаються в обліку розрахунки з відшкодування завданих збитків, наведено в табл. 3.18.

Суми заборгованості за нестачами, втратами й розкраданнями мають перебувати під постійним контролем і відшкодовуватися незалежно від притягнення винних осіб до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Виявлені суми крадіжок і розтрат матеріальних цінностей відносяться на винних осіб у сумі, яку зазначено в акті ревізії чи перевірки. У разі потреби документи про виявлені розтрати й розкрадання передаються судовим чи слідчим органам і встанов­люється контроль за проходженням справ у судових інстанціях.

Таблиця 3.18