Вимоги до оформлення ІНДИВІДУАЛЬНИХ завданЬ
Оформлення звіту дослідження має відповідати вимогам ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». Загальні вимоги. Текстовий матеріал роботи друкується комп’ютерним способом на одному боці білого аркуша паперу формату А4 через 1,5 інтервал з розрахунку не більше 40 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення. Текст розміщується на сторінці, яка обмежується полями: лівим – 30 мм, правим – 10 мм, верхнім – 20 мм, нижнім – 20 мм. Відстань між заголовком і текстом має бути в межах 15-20 мм. Шрифт – Times New Roman, 14 кегль, через 1,5 інтервал, масштаб 100%, звичайний, абзац 1,0 – 1,25 см. Структурні елементи: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ» (якщо доцільно виділяти), «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ», «ДОДАТКИ» не нумерують, а їх назви виступають як заголовки структурних елементів. Розділи та підрозділи повинні мати заголовки. Заголовки структурних елементів і розділів слід розміщувати посередині рядка та друкувати великими літерами без крапки в кінці. Кожний розділ звіту має починатися з нового аркуша. Наступний підрозділ починається одразу після завершення попереднього. Заголовки підрозділів друкуються з абзацним відступом без крапки в кінці та без підкреслень. Якщо заголовок складається з двох речень, їх відокремлюють крапкою. Перенесення слів у заголовках не допускається. Заголовки розділів і підрозділів слід виділяти напівжирним шрифтом. Відстань між заголовком та наступним або попереднім текстом повинна бути не менше двох рядків. Якщо після заголовка залишається лише один рядок тексту, необхідно перенести сам заголовок на наступну сторінку. Розділи та підрозділи нумеруються арабськими цифрами. Номер підрозділу включає номер розділу і порядковий номер підрозділу, відокремлені крапкою (1.1., 1.2. і т.д.) і після останньої цифри ставлять крапку. Висновки до кожного розділу починаються одразу після закінчення останнього підрозділу з інтервалом в два рядки (не з нової сторінки), а підсумкові ВИСНОВКИ починаються з нової сторінки. Таблиці, графічний матеріал, формули. Рисунки, таблиці розташовують після першого посилання на них у тексті, або не далі як на наступній сторінці. На рисунки та таблиці у тексті роблять посилання скороченням слів та порядковим номером – табл.1.2 (друга таблиця першого розділу), рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). На всі таблиці та рисунки повинні бути посилання в тексті. У разі повторного посилання вказують у скороченому вигляді – «див. табл. 1.3».Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць для уточнення та зручності порівняння показників. Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над нею і друкують симетрично до тексту, як показано на рис. 2. Таблиця __________________ – _______________________________ (номер) (назва таблиці)
Рисунок 2. – Макет таблиці
Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Слово «Таблиця» вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами таблиці пишуть: «Продовження таблиці ___» із зазначенням номера таблиці. Назва таблиці розміщується по центру. Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Назва таблиці має точно і стисло відображати її зміст, а також умови часу (роки, півріччя, квартали, місяці) та місця (конкретна організація, галузь, економічна сфера тощо). Заголовки стовпців і рядків таблиці слід друкувати з великої літери, підзаголовки стовпців – з малої, якщо вони є продовженням заголовка, або з великої, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять, заголовки і підзаголовки стовпців друкують в однині. У заголовках стовпців і рядків обв’язково зазначаються одиниці вимірювання, у яких наведено відповідну до них цифрову інформацію. Для одиниць вимірювання може бути окремо передбачений рядок (стовпчик), який розміщується безпосередньо поряд з рядком (стовпчиком) із заголовками. Якщо всі дані таблиці мають одну одиницю вимірювання, її вказують один раз, відокремлюючи комою після назви, або праворуч, над верхньою обмежувальною лінією в дужках чи без них. Одиниці вимірювання слід зазначати, дотримуюючись загальноприйнятих правил скорочення слів. Заголовки стовпців, як правило, друкують паралельно рядкам таблиці. Але за необхідності допускається їх пендикулярне щодо рядків розміщення. Допускається розміщення таблиці вздовж довгого боку аркуша, тобто використовувати функцію альбомного комп’ютерного друку. За таких умов, назва таблиці повинні розміщуватись з боку брошурування сторінки. Якщо рядки або стовпці таблиці виходять за формат сторінки, то таблицю ділять на частини, які розміщують на наступних сторінках, позначають як “Продовження таблиці __”, повторюючи при цьому її форму. У разі поділу таблиці на частини допускається її боковик заміняти відповідно номерами стовпців і рядків. При цьому, обв’язково нумерують арабськими цифрами стовпці і (або) рядки першої частини таблиці. Таблиці (за винятком таблиць у додатках) слід нумерувати арабськими цифрами в межах розділу. При цьому номер таблиці складається з номеру розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, “Таблиця 2.1” – перша таблиця другого розділу, “Продовження таблиці 2.1” – її продовження на наступній сторінці. Таблиці кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою літери позначення додатка. Наприклад, “Таблиця В.1” – перша таблиця у додатку В. На всі таблиці мають бути посилання в тексті, які містять слово “таблиця” із зазначенням її номера. Наприклад, “За даними, наведеними у табл. 3.2”. В таблиці використовують шрифт Times New Roman, 12 кегль, міжрядковий інтервал – 1. У разі необхідності по тексту чи до таблиць оформлюють примітки, в яких наводять довідкові та пояснювальні дані. Примітки нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток декілька на одному аркуші, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад: Примітки: 1.... 2.... Якщо примітка одна, її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку. Графічний матеріал. Графічний матеріал – рисунки (схеми, діаграми і т. ін.) розміщують у роботі з метою ілюстрації властивостей або характеристик об’єкта, а також для ліпшого розуміння змісту тектовового викладення того чи іншого питання. На графічний матеріал обов’язково мають бути посилання в тексті роботи. Розміщувати графічний матеріал треба безпосередньо після тексту, в якому про нього згадується вперше, або на наступній сторінці, а за необхідності – у додатку. За наявності у роботі таблиць, які доповнюють графічний матеріал, їх слід розміщувати одразу (або на наступній сторінці) після графічного матеріалу. Графічний матеріал повинен мати тематичну назву, яку розміщують під ним. За необхідності під графічним матеріалом розміщують пояснювальні дані (примітки, посилання на джерела інформації тощо). Графічний матеріал позначають словом «Рисунок ___». Наприклад, «Рисунок 3.2. – Структура витрат виробництва кінцевого продукту підприємства «ХХХ». Рисунок (діаграму, схему і т. ін.), як правило, слід виконувати на одній сторінці. Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки з зазначенням пояснювальних даних на кожній сторінці: «Рисунок ___, аркуш ___». Графічний матеріал (за винятком графічного матеріалу додатків) слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу. Номер рисунка складається з номерів розділу та порядкового номера рисунка, відокремлених крапкою, наприклад, “Рисунок 3.2.” – другий рисунок третього розділу. Приклад оформлення графічного матеріалу представлено на рис. 3. Графічний матеріал кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка. Наприклад, “Рисунок В.3” – третій графічний матеріал у додатку В. Допускається виконання великих рисунків на аркушах формату А3, відповідно згорнувши їх для брошурування роботи. Але звичайно такі рисунки виносять у додатки.
Рисунок 3. – Складові механізму організаційно-інфраструктурного забезпечення інноваційного підприємництва протягом інноваційного процесу:
Формули. Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються вперше, посередині сторінки. Формули за винятком тих, які є в додатках, мають нумеруватися арабськими цифрами в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, відокремлених крапкою: (2.3) означає, що це 3-тя формула 2-го розділу. Номер зазначають на рівні формули або рівняння в круглих дужках, у крайньому правому положенні на рівні відповідної формули. Формули в додатках нумерують окремо арабськими цифрами в межах кожного додатка з додаванням перед цифрою літери позначення додатка. Наприклад: “…відповідно до формули (В.1) додатка В...”. Символи (умовні позначення) величин, які є складовими формул, слід використовувати відповідно встановленим стандартам або загально прийнятним скороченням. Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, якщо вони не пояснювалися в тексті, мають бути наведені безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу слід давати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи наведено у формулі. Перший рядок пояснення має починатися словом «де» без двокрапки після нього. Формули, що подаються одна за одною і не розділені текстом, відокремлюють комою. Підставляти чисельні значення в початковий аналітичний вираз категорично забороняється. Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, причому знак на початку наступного рядка повторюють. При перенесенні формули на знаку множення застосовують знак "х". Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Приклад: Чиста теперішня вартість розраховується за формулою (1.1):
де Bt – валовий дохід за рік t; Ct – повні витрати за рік t; t – відповідний рік дії проекту; n – загальна кількість років реалізації проекту; і – ставка дисконту. Посилання в тексті на порядкові номери формули дають у дужках. Наприклад: “Розрахуємо чисту теперішню вартість проекту згідно формули (1.1)”. Додатки. Матеріал, що доповнює положення роботи, допускається розміщувати в додатках. Додатками можуть бути: графічний матеріал, таблиці великого розміру, розрахунки, опис алгоритмів і програм задач, що розв’язуються на ПК і т. ін. Додатки необхідно вказувати в порядку появи посилань на них у тексті. Додатки позначають великими літерами української абетки, починаючи з А, за винятком літер Г, Є, З, И, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Після слова «Додаток» друкують літеру, що позначає його послідовність. Допускається позначення додатків літерами латинської абетки, за винятком літер І, О. Кожний додаток слід починати з нової сторінки із зазначенням вгорі посередині сторінки слова “Додаток” і його позначенням. Додаток повинен мати заголовок, який друкують симетрично відносно тексту з великої літери окремим рядком. У разі потреби текст додатка можна поділити на розділи, підрозділи і пункти (наприклад, А 4.1. – пункт 4.1. додатка А). Ілюстрації, таблиці, формули і рівняння необхідно нумерувати в межах кожного додатка (наприклад, рисунок Е.3, таблиця Б, формула А.1). Список використаних джерел. Список формується у такій послідовності в алфавітному порядку: 1) Кодекси і Закони України; 2) укази президента; 3) інструкції та нормативні акти міністерств і відомств; 4) наукова, навчально-методична, спеціальна література та статті (в тому числі з Інтернету) надруковані українською або російською мовами; 5) наукова, навчально-методична, спеціальна література та статті (в тому числі з Інтернету) надруковані іноземними мовами; 6) інша інформація з Інтернет-ресурсів (посилання на офіційні сайти розміщення даної інформації). Кількість використаних джерел повинна становити 15-20 джерел на мові оригіналу та включати ті роботи, на які є бібліографічне посилання у тексті і які фактично були використані. Бібліографічний опис складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи (ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 "Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання"). Правила цитування та посилання на використані джерела. При написанні роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали з яких наводяться у роботі. Такі посилання дають змогу, за необхідності, відшукати ті чи інші документи і перевірити як достовірність наведених у роботі відомостей, так і отримати необхідну інформацію щодо змісту і обсягу опрацьованого автором роботи першоджерела. Посилатися слід переважно на останні (свіжі) видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тому разі, коли в них є матеріал, який не включено до останнього видання. З метою підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору доцільно наводити цитати. Загальні вимоги до цитування наступні: а) текст цитати варто починати і закінчувати лапками та наводити в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зберігаючи особливості авторського написання. Наукова термінологія, що вживається іншими авторами, не виділяється лапками, крім тієї, яка викликала загальну дискусію. У цих випадках використовується вираз «так званий»; б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора; в) після кожної цитати обов’язково необхідно вказати посилання на джерело; г) у разі непрямого цитування (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), варто точно викладати думки автора, бути коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело; д) у разі необхідності виявлення ставлення автора праці до окремих слів або думок з цитованого тексту варто після них у круглих дужках ставити знак оклику або знак питання. Посилання даються одразу після закінчення цитати у квадратних дужках, де вказується порядковий номер джерела у списку використаних джерел та відповідна сторінка джерела (наприклад, [3, с. 18]) – означає, що використано інформацію з джерела під номером 3 у списку використаних джерел, яка знаходиться на сторінці 18). Скорочення. У наукових дослідження часто зустрічаються скорочення. Існують наступні загальноприйняті умовні скорочення: а) скорочення, які роблять після переліку: і т.д. (і так далі), і т.п. (тому подібне) та ін. (і інші). Слова «і тому подібне», «та інші» всередині речення не скорочують; б) скорочення у випадку позначення цифрами століть і років: ст. (століття), р. (рік), рр. (роки); в) скорочення, що роблять у випадку посилань: див. (дивися), порівн. (порівняй). Не допускаються скорочення наступних слів: «так званий» (т. зв.), «наприклад» (напр.), «близько» (бл.), «формула» (ф-ла), «рівняння» (рів-ня) тощо. Нумерація сторінок. Нумерація сторінок звіту здійснюється арабськими цифрами в правому верхньому кутку без крапки вкінці, зі збереженням наскрізної нумерації усього тексту, але на титульному аркуші номер не проставляють.
|
– технологічне забезпечення; 
, (1.1)
