Яке співвідношення імперативного і диспозитивного способів правового регулювання у відносинах у сфері публічних фінансів?

Одну з ознак методу фінансово-правового регулювання вбачають у тому, що обсяг прав i обов'язкiв учасникiв фінансово-правових вiдносин, як і адмiнiстративних, точно визначається державою, але, на вiдмiну вiд останнiх, учасники фiнансово-правових вiдносин позбавленi права оперативної самостiйностi: сторони цих вiдносин не можуть самi вирiшувати питання про об'єм своїх прав i обов'язкiв, оскільки вони точно визначені нормами права. При цьому як доказ відмінності методу владних приписів, який застосовується у фінансовому праві, від подібного методу, що його використовують в адміністративному праві, автори підручників традиційно наводять приклади правових норм щодо характеру і порядку застосування відповідно фінансових санкцій і адміністративних стягнень.

Розкриваючи специфіку методу фінансово-правового регулювання – методу владних приписів – і аналізуючи таку його ознаку, як розподіл прав і обов’язків суб’єктів фінансових правовідносин, ступінь визначеності цих прав і обов’язків, міру “автономності” дій вказаних суб’єктів, Л.К.Воронова констатує, що, оскільки фінансові правовідносини виникають тільки на основі нормативно-правових актів, тому обсяг прав і обов’язків учасників цих відносин, як і в адміністративному праві, точно встановлюється державою, але, на відміну від адміністративних правовідносин, учасники фінансово-правових відносин “позбавлені права оперативної самостійності”. Цієї ж думки дотримується і П.С. Пацурківський. Однак ми не можемо погодитись із таким категоричним твердженням. Ще Ю.А.Ровінський звертав увагу на різний ступінь прояву владного характеру методу правового регулювання, що відрізняє фінансове право від інших галузей.

У фінансовому праві, як і в адміністративному, суб’єкти правозастосування також наділені правом вчиняти дії на власний розсуд, правом оперативної самостійності. Як важливий і обов’язковий елемент ефективного управління державними справами адміністративний розсуд віддавна є предметом науки про державу й управління. Проблема розсуду правозастосовуючого суб'єкта достатньо давно привертає увагу вчених-юристів, особливо адміністративістів і процесуалістів, а з недавнього часу - і фінансистів, які по-різному розуміють сам термін "розсуд", неоднозначно оцінюють його як у теоретичній, так і в прикладній площинах.

У радянській, а згодом і в українській юридичній літературі проблема меж оперативної самостійності (адміністративного розсуду) учасників фінансових правовідносин при застосуванні норм фінансового права, по суті, не розглядалась.

Під правом оперативної самостійності ми розуміємо визначену у межах законодавства певну ступінь свободи суб'єкта фінансового права діяти на власний розсуд з метою прийняття оптимального рішення.

Право оперативної самостійності є ширшим за право на адміністративний розсуд, оскільки може реалізовуватись як у правозастосовній, так і правотворчій діяльності як органами державної влади і місцевого самоврядування, так й іншими суб’єктами фінансових правовідносин (підприємствами, установами, організаціями, громадянами) в процесі реалізації ними норм фінансового права.

 

 

Визначте місце фінансового права у системі права України. Яких галузей права фінансове право торкається найбільше? У чому проявляється взаємозв’язок фінансового права з іншими галузями права? Розмежуйте фінансове право з іншими галузями система права. Якими особливостями фінансове право відрізняється від інших галузей права?

 

Через власний предмет і метод правового регулювання фінансове право обґрунтовано визнається самостійною галуззю єдиної правової системи держави. Але самостійність фінансового права не означає його абсолютної відособленості. Фінансове право тісно пов'язане з усіма галузями правової системи України, у першу чергу з конституційним, адміністративним і цивільним правом. На рис. 2.2. зображено взаємозв'язок фінансового права з іншими галузями права.

 

Для фінансового права, як і для всіх галузей публічного права, характерний основний метод правового регулювання - метод державно-владних розпоряджень. Проте, як уже зазначалося, постійна потреба держави та органів місцевого самоврядування в грошових коштах робить метод фінансово-правового регулювання специфічним. Він розповсюджується на обидві сторони фінансових правовідносин.

 

Найбільш тісно фінансове право пов'язане з конституційним і адміністративним правом, які охоплюють діяльність держави в цілому. Ні законодавчі, ні виконавчі органи держави, як і судові, не зможуть здійснювати свої завдання і функції без матеріального забезпечення, що має грошовий характер. А для цього необхідна правова регламентація відносин у сфері матеріального забезпечення функціонування органів державної влади, що і забезпечують фінансові нормативно-правові акти.

 

Конституційне право - провідна галузь у системі права будь-якої держави. Його норми регулюють відносини в головних сферах суспільного життя - економіці, політиці, соціальних відносинах, визначають становище особи в суспільстві, права і обов'язки. Оскільки конституційне право закріплює основи регулювання головних сфер суспільного життя, то займає провідне місце в системі галузей права. Фінансове право виходить з положень конституційного права і регулює фінансові відносини.

 

Так, Конституція України і Регламент Верховної Ради встановлюють повноваження парламенту України у сфері Державного бюджету, а статті Бюджетного кодексу України та фінансове законодавство детально регулюють відносини у сфері бюджетної діяльності, забезпечують мобілізацію грошових коштів для реалізації розпоряджень конституційних норм.

Так, форма державного устрою, розподіл влади в державі, співвідношення державної влади і місцевого самоврядування і багато інших питань, урегульованих нормами конституційного права, прямо впливають на конкретні форми фінансової діяльності. При цьому нормами фінансового права конкретизуються положення конституційних норм і забезпечується формування та використання централізованих і децентралізованих фондів коштів.

 

Установлені адміністративно-правовими нормами основні принципи державного управління, повноваження органів виконавчої влади на видання актів управління у сфері фінансово-кредитних відносин, права і обов'язки посадовців фінансових та кредитних органів безпосередньо впливають на закріплені нормами фінансового права форми управління фінансово-кредитною системою, структуру фінансових органів, систему фінансового контролю і порядок здійснення фінансової діяльності.

Адміністративне право регулює суспільні відносини у сфері організації і діяльності органів виконавчої влади в процесі здійснення державного управління, встановлення і забезпечення громадського порядку, здійснення наглядової діяльності від імені держави, а також юрисдикційної діяльності органів виконавчої влади при дозволі індивідуальних адміністративних справ і застосуванні адміністративних стягнень у випадках адміністративних правопорушень. Виходячи з положень адміністративного права, фінансово-правові норми визначають організаційні форми управління кредитною системою і регулюють відносини, що виникають безпосередньо при мобілізації, розподілі і використанні грошових фондів держави.

 

Існує певний зв'язок між цивільним і фінансовим правом. Так, з діяльності фінансово-кредитних органів виникають відносини, які будуються на добровільних засадах та регулюються нормами цивільного права, але на їх основі виникають і існують фінансово-правові відносини, у яких ці органи користуються владними повноваженнями і здійснюють функції з формування, розподілу і використання фондів коштів на користь держави. Такий тісний зв'язок двох галузей права іноді приводить до висунення теорії про можливий диспозитивний метод регулювання фінансових правовідносин, що не відповідає дійсності і є неприпустимим.

 

Фінансове право граничить з трудовим і пенсійним у тій частині, яка стосується регулювання відносин з приводу утворення державних позабюджетних цільових Пенсійного фонду і Фонду соціального страхування, із земельним правом - у зв'язку з обкладенням земельним податком.

 

Існує зовсім незаперечний зв'язок фінансового права з кримінальним і адміністративним правом у питанні застосування юридичної відповідальності за фінансові правопорушення. В разі порушення фінансового законодавства, особливо бюджетного і податкового, встановлюється кримінальна відповідальність.

 

Як правило, існуючі зв'язки між фінансовим і іншими галузями правової системи України не є односторонніми. Вони сприяють удосконаленню правового регулювання відповідних суспільних відносин і встановленню належного правопорядку. Так, прикладом може служити закріплення в нормах законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" і "Про податок на додану вартість" нових термінів, відповідних специфіці ринкових відносин і відсутніх у нормах цивільного права. Незважаючи на певні застереження про те, що такі терміни застосовуються в наведених законах у вказаних значеннях, відсутність їх у цивільно-правових нормах змушує сторони цивільних відносин до їх активного застосування в практиці своєї діяльності при визначенні їх прав і обов'язків.