ІІ. Вступ
І.Організаційний момент Актуалізація опорних знань студентів; Перевірка знань з теми: методи навчання (тести) Мотивація пізнавальної діяльності студентів; одже ми з Вами були в майстерні, відпрацьовували методику приймів показу трудових дій, а зараз поговоримо про самі майстерні Повідомлення теми лекції: Рекомендована література: 1. Педагогічна книга майстра виробничого навчання. /За ред. Н.Г.Ничкало.- К.: Вища школа, 1992.- 333 с. 2. Методика профессионального обучения с практикумом. /Г.И.Кругликов.-Москва.2007. организация и методика профессионального обучения.-В.А.Скакун.2007 Хід самостійної роботи учнів з виконання навчального завдання, а тим паче зміст поточного інструктажу майстра або викладача неможливо передбачити в усіх деталях, але основне може й повинно бути передбачено й сплановано, а саме: 1. Характер завдання, яке повинен виконати учень. 2. Розділення завдання по частинах. 3. Визначення та обґрунтування того головного, на що має бути звернена увага викладача й майстра виробничого навчання під час виконання учнями завдання. 4. Прийоми та методи виконання завдань, які мають бути особисто показані викладачем або майстром виробничого навчання. 5. Методика особистого показу. 6. Методика контролю свідомих дій учнів з виконання завдання. 7. Засоби, які забезпечують дотримання учнями правил техніки безпеки. 8. Методи виховання в учнях культури праці. 9. Методи відпрацювання в учнях самостійності в роботі. 10. Зміст поточного інструктажу учнів на різних етапах заняття. 11. Пересування по робочих місцях.
Щоб правильно визначити характер завдання, треба розуміти, що в основі практичного навчання лежить операційно-комплексна система, суть якої полягає втому, що перші вміння учень отримує при засвоєнні окремих операцій, а остаточно їх удосконалює при виконанні спочатку простих, а потім більш складних комплексних робіт. Ця система дає можливість розумно поєднувати навчання з виробничою працею. При визначенні характеру завдання, необхідно вирішити питання про те чи носить воно характер навчально-тренувальний (без виготовлення продукції), чи буде виконуватися на базі виробничої праці. При вирішенні цього питання треба враховувати складність завдання, ступінь новизни його для учнів, час для його виконання, практичну й теоретичну підготовку учнів. Якщо ми приходимо до висновку, що учні будуть виконувати завдання на основі виробничої праці, зразу ж треба вирішувати, який виріб чи яку роботу краще підібрати для цього. Виріб має бути таким, щоб учень: 1) зміг його зробити у відведений час; 2) складність виробу відповідала підготовці учня; 3) по ходу виготовлення виробу засвоїв усі вправи, передбачені програмою.
Великі, складні завдання, які складаються з кількох прийомів і операцій, краще розділити на частини. Тоді учень має можливість щоразу зосереджувати свою увагу на вузькому колі питань і краще засвоїть їх. Тому слід дати рекомендації, на які частини краще розділити завдання, як із тих частин скомпонувати спочатку окремі найбільш комплексні роботи, а потім – виконати завдання в усьому обсязі. У будь-якій роботі є щось головне, основне, найбільш складне для засвоєння, те, що значною мірою визначає якість всієї роботи. Знайти це головне, порекомендувати звернути увагу на нього викладачу й майстру виробничого навчання, пояснити, як це зробити, - одна з задач цієї лекції. Частина особистого показу викладача й майстра виробничого навчання не включається у вступний інструктаж, а переноситься на поточний, тому в цьому розділі треба описати прийоми та методи виконання завдання, яке буде особисто показуватися викладачем і майстром виробничого навчання, а також методику показу. Щоб виховати з учня робітника, який міг би творчо виконувати роботу, треба щоб ще в стінах навчального закладу він не просто засвоював вправи, удосконалював уміння, а й глибоко усвідомлював сутність виконуваної роботи. Без цього не може бути новаторства, прагнення удосконалювати процес. Якщо, наприклад, це заняття з вивчення будови вузлів, агрегатів, механізмів або машин, треба перевірити чи розуміють учні, чому саме така будова та як можна вдосконалити їх. Якщо заняття з виконання регулювання, треба провести бесіду про регулювальні дані, пояснити, чому виникає потреба в регулюванні, розповісти до чого може призвести робота з порушеним регулюванням. Якщо мова йде про ремонт, слід відмітити способи ремонту традиційні й нетрадиційні (що не передбачені технологією). Якщо мета заняття засвоїти якісь прийоми, треба пояснити, чому прийоми виконуються саме так, а не інакше. Щоб виховати в учнів тверду звичку дотримуватися правил з охорони праці, треба постійно переконувати учнів у тому, що тільки ті прийоми й способи, які рекомендує викладач і майстер виробничого навчання, є безпечними; бути вимогливими до учнів з цих питань, пояснювати до чого призводить виконання завдання іншим способом. Під час практичного заняття важливе значення має культура праці. Викладач і майстер виробничого навчання мають виховати в учнях здатність самостійно працювати, вміти без сторонньої допомоги вирішувати виробничі й навіть життєві задачі.
Зміст інструктажу на різних етапах заняття повинен мінятися, як змінюються по ходу заняття й вирішуванні учнем задачі. На першій стадії учні, як правило, знайомляться з робочим місцем, обладнанням і документацією, необхідними для виконання завдання, обсягом завдання, а на наступних етапах послідовно вивчають будову машин і механізмів, взаємодію деталей і вузлів, правила розбирання та складання, регулювання тощо. Тому необхідно дати описання змісту й методики проведення поточного інструктажу на кожному етапі заняття, на кожній стадії самостійної роботи учнів. Виконання багатьох завдань пов’язано з переходом учнів з одного робочого місця на друге. Тому слід передбачити й той бік організації заняття. Наведемо типові вимоги до проведення поточного інструктажу.
Методичні рекомендації з прийому робіт учнів Ці вимоги мають бути обґрунтовані рівнем підготовки учнів. Методика прийому робіт: 1) прийом завдання від кожного учня окремо, щоб не відволікати увагу інших, хто ще не завершив виконання; 2) виділити для прийому робіт час, щоб аналізувати кожну роботу для всієї групи.
Метод прийому роботи залежить від мети прийому: - удосконалення вмінь чи атестація учнів. - орієнтування у визначенні часу, необхідного для цієї частини заняття.
|