Особливості організації та функціонування інфраструктури ринку цінних паперів

Проблема створення ринкових інститутів, які не є суб'єктами ринку цінних паперів (як, наприклад, емітенти, інвес­тори та фінансові посередники), а належать до його інфраструк­тури, особливо загострилася в Україні у зв'язку з розвитком ма­сової приватизації та активним формуванням вторинного ринку цінних паперів.

На ринку цінних паперів, як сегменті фінансового ринку, здійснюється емісія та купівля-продаж цінних паперів як титулів власності з метою отримання прибутку та встановлення контро­лю над виробництвом і власністю. Формується він на підставі різноманітних форм власності.

Я-к відомо, поділяється ринок цінних паперів на певну кіль­кість простіших ринків: біржовий і позабіржовий. первинний і вто­ринний. Усі вони існують у залежності та взаємозв'язку між со­бою, доповнюють один одного, прискорюють обіг сукупного ка­піталу, сприяють розвитку, розподілу та перерозподілу власності та грошей. Ринок цінних паперіс.має складну структуру, де пере-

ринок фінансових послуг: теорія і практика

хрещуються інтереси багатьох учасників, кожен з певною інфрас­труктурі іою та функціональною особливістю, властивістю та ме­тою діяльності. До них належать: емітенти - це держава або якась юридична особа, що має право відповідно до закону випу­скати пінні папери, та інвестори. Інвестори: інституціональні ін­вестори (пенсійні фонди, поштові фонди, страхові компанії, тор­гові та фінансові будинки, трастові компанії, інвестиційні фонди тощо), які, відповідно до закону працюють із власними або залу­ченими коштами на фондовому ринку; банки та акціонерні това­риства. що працюють із власними коштами або прибутком; усі юридичні та фізичні особи, які мають вільні кошти і можуть при­дбати на них цінні папери (до речі, фізичній особі для цього пот­рібно мати мінімум 1 000 дол. США). До учасників фондового рин­ку належать посередники - це юридичні та фізичні особи, які от­римали відповідний сертифікат, що надає їм права проводити операції з цінними паперами на біржовому та позабіржовому ринках.

Крім названих активних учасників фондового ринку, є па­сивні. Це юридичні особи, які безпосередньо не проводять емісії, не вкладають коштів у цінні папери, але роблять розрахунки та реєструють рух цінних паперів. До них належать реєстратори угод із цінними паперами, які повідомляють емітентам та інвесто­рам про стан фондового ринку та рух їхніх цінних паперів, а та­кож депозитарії, де міститься інформація про рух цінних паперів та розрахунки на підставі електронних записів.

Вторинний обіг цінних паперів неможливо налагодити без впровадження на ринку цінних паперів системи установ, що здійснюють реєстрацію прав власності на цінні папери, облік цих цінних паперів та розрахущсово-клірингові операції з ними. Світові стандарти сучасного ринку цінних паперів передбачають обов'язкову наявність у країні, де випускаються та перебувають в обігу цінні папери, депозитаріїв, реєстраторів (для іменних цінних паперів) та розрахунково-клірингових банків чи корпо­рацій. Цілісність ринку забезпечується функціонуванням єдиної біржової системи, що діє під егідою Національної фондової біржі, систем Національного депозитарію та клірингу (розра­хунків) за цінними паперами.

Структура національної депозитарної системи. Для забез­печ зння функціонування єдиної системи депозитарного обліку у формі відкритого акціонерного товариства в Україні створено

Ходакінська В. 11., Ьсляєв В. В

Національний депозитарій⁴'. Законодавсгво про Національну де­позитарну сисіему складається із Закону "Про Національну депо­зитарну систему •іа особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" та інших законодавчих актів України. Перелік цінних паперів, то обслуговуються Національною депозитарною систе­мою, встановлює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, вона є також уповноваженим органом управління часткою держави у статутному фонді Національної о депозитарію.

Національнії депозитарна система складається ч двох рівнів.

Нижній рівень це зберігачі, які ведуть розрахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів.

Верхній рівень - lie Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть розрахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Учасники Національної' депозитарної' системи:

• прямі учасники - депозитарії, зберігачі, реєстратори власників іменних цінних паперів;

• опосередковані учасники - організатори торгівлі цінними паперами, банки, торговій цінними паперами та емі тенти.

Депозитарії. Депозитарна діяльність - надання послуг що­до зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів)⁴⁵ та обслуговування операцій емі­тента щодо випущених ним цінних паперів.

Депозитарій цінних паперів - юридична особа, яка прова­дить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати кліринг⁴" та розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Клірин-

Спільним накатом від 23.01.96 Фонд державного майна України та Дер­жання комісія з цінних паперів та фондового ринку затвердили Тимчасове положен­ня про порядок та умови видачі свідоцтва реєстратора на право ведення рсгстру aKuioHqiia. Мета тимчасовою положення - визначення основних понять, правил і встановлення впмої до ііроиа;і/кення та регулювання депозитарної дія-тьносіі в Ук­раїні. (Див.: Нормативне забезпечення діяльності торговців цінними паперами/ Між-народнніі центр приватизації, інвестицій та менеджменту. - К., 1996. - С. 215 220.

Po'spuxyiiKoisitii бчнк - банк, з яким депозитарні уклав доювір про грошові розрахунки за ут одами.

• Кліринг - отримання, звірка та поточні оновлення інформації, підго­товка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачаг взаємо-залік. забезпечення га гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

ринок фііігііісоїіих послуг: теорія і прякгикгі

говий депозитарій - депозитарій, який одержав дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондової о ринку на здійснення клірингу щодо операцій з цінними паперами.

Депозитарій - відкрите акціонерне товариство, учасниками якого є не менше, ніж десять зберігачів, і яке здійснює виключно де­позитарну діяльність. При цьому частка одного учасника в статут­ному фонді депозитарію не може перевищувати 25° о цього фоїщу.

Фондова біржа чи учасники організаційно оформленого позабіржового ринку⁴⁷ можуть бути засновниками депозитарію.

Клієнтами депозитарію є зберігачі, які уклали з ним депо­зитарний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, а та­кож інші депозитарії.

Зберігані цінних паперів. Комерційні банки, які мають дозвіл на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, і торговці цінними паперами при наявності відповідного дозволу мають право бути зберігачами, проводити за дорученням власни­ка операції з депонованими цінними паперами і здійснювати іншу депозитарну діяльність, пов'язану з обігом цінних паперів, за ви­нятком клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

У статутному фонді зберігача частка іншого зберігача або торговця цінними паперами, інвестиційної компанії, страхової компанії та іншого інституційного інвестора не може перевищу­вати 5° о. Зберігач не може бути інвестиційним керуючим депо­нента, який с інституційним інвестором.

Реєстратори власників іменних цінних паперів. Реєстра­тор - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Юридичні особи мо­жуть одержати дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, якщо реєстраційна діяльність передбачена їх ста­тутом. Органи державної влади не можуть бути засновниками або учасниками реєстратора. Центри сертифікатних аукціонів і їх правонаступники не можуть вести реєстри і бути засновниками та учасниками реєстратора.

Частка емітента цінних паперів у статутному фонді реєст­ратора не може перевищувати 10° о. Емітент може вести власний реєстр самостійно, якщо кількість власників цінних паперів не пе-

•' Організаційно оформленні! позабіржовиіі ринок організація, що об'єднує торі овців цінними паперами для надання послуг в укладанні уюд що­до цінних паперів і при цьому не має на меті отримання прибутку.

Ходаківська B-IL, Беляєв В. В

ревищує кількості, визначеної Державною комісією з цінних па­перів та фондового ринку.

Оплата послуг депозитарію, зберігана, реєстратора здійснюється за тарифами, які вони самі встановлюють.

Юридичні особи, які згідно із Законом є учасниками Наці­ональної депозитарної системи, здійснюють такі види діяльності:

• зберігання й обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;

• кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

• ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Сферою діяльності Національної депозитарної системи є:

• стандартизація обліку цінних паперів згідно з міжна­родними стандартами;

• уніфікація документообігу щодо операцій із цінними паперами і нумерація цінних паперів, випущених в Ук­раїні, згідно з міжнародними стандартами;

• відповідальне зберігання 'зсіх видів цінних паперів як у документарній, так і бездокументарній формах;

• реальна поставка чи переміщення з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів;

• акумулювання доходів (дивідендів, процентних виплат та виплат із погашення тощо) щодо цінних паперів, взятих на обслуговування системою, та їх розподіл за рахунками;

• регламентація та обслуговування механізмів позики та застави для цінних паперів, що беруться на обслугову­вання системою;

• надання послуг щодо виконання обов'язків номіналь­ного утримувача іменних цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

• розробка, впровадження, обслуговування і підтримка комп'ютеризованих систем обслуговування обігу ра­хунків у цінних паперах і здійснення грошових виплат, пов'язаних із банківськими або з іншими системами гро­шового клірингу на щоденній чи іншій регулярній основі. Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Наці­ональний банк України. Особливості здійснення депозитарної діяльності з державними цінпми паперами встановлюються

Ринок фінансових послуг: теорія і практика

Державною комісією з цінних паперів та фондової о ринку спільно з Національним банком України.

Проблеми реєстраторського сегмента ринку цінних паперів

Унікальність стану фондового ринку в Україні полягає в тому, що він склався, насамперед, завдяки проведенню масової приватизації. Внаслідок цього в Україні з'явилось близько 28 млн. власників акцій; найбільш поширена вартість пакета такого інвестора складає 10 грн. Крім того, сертифікатна приватизація не приносила конкретному акціонерному товариству - привати­зованому підприємству - ніяких додаткових капіталів, що при­зводить до незацікавленості емітентів у своїх акціонерах; пробле­ма ще більше ускладнилася у зв'язку з вимогами нормативних до­кументів щодо передачі реєстрів незалежним реєстраторам.

Формаї "Excel", обраний розробником програмного про­дукту ''Український фондовий дім" для складання звітності, є не­зручним для імпортування та експорту інформації, сам програм­ний продукт був недосконалий, вводилися нові версії, через що ДКЦПФР примушувала реєстраторів складати звіти по декілька разів за один звітний період, що суттєво збільшувало операційні витрати реєстратора.

Всі названі проблеми значною мірою відбивалися на тех­нологічній перенавантаженос-гі системи реєстру власників імен­них цінних паперів унаслідок великої собівартості послуг реєстра­торів. Інколи оптимально прорахований платіж за перереєст­рацію невеликого пакета акцій перевищує вартість такого пакета.

Закон України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів" створив базу для певної реорганізації ринку реєстраторських послуг, але частина питань ще законодавче не впорядкована.

Функції, права та обов'язки реєстраторів врегульовані не­достатньо. На реєстраторів державними органами (Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольний комітет) покладені невластиві функції (наприклад, контроль за підставами для здійснення угод, контроль правоздатності інвес­тор'в, додержання інвесторами вимог антимонопольних застере­жень тощо). Реєстратори діють в умовах неврегульованості про-блс ::л обігу сертифікатів, дуже низьких номінальних вартостей цінних паперів, неплатоспроможності емітентів.

Ходаківська В. II., Беляєв В. В

Проблемою реєстраторського сегмента фондового ринку є так звані "кишенькові реєстратори' — реєстратори, засновані емітентами при бажанні зменшити свої витрати (оскільки реєстра­тори є "своїми" с труктурами), при необхідності для менеджменту акціонерних товариств контролювати процес перерозподілу влас­ності на такі акції на вторинному ринку і, можливо, втручатися у цей процес. "Кишенькові" реєстратори стали поширеним явищем унаслідок недуже високих вимог до ліцензування реєстраторської діяльності. Проте через відсутність економічного підґрунтя у "ки­шенькових" реєстраторів вони, крім окремих випадків, занепада­ють самі, стають важким тягарем для емітентів.

В Україні відсутній інститут трансфер-агентів як осіб, уповноважених реєстратором на прийом документів для пере­реєстрації та видачі документів про здійснену перереєстрацію. Відсутність такого інституту позначається на необхідності для інвесторів безпосередньо спілкуватися з реєстратором, що суттєво збільшує їхні витрати. Недостатньо врегульовані питан­ня відкриття та діяльності підпорядкованих підрозділів реєстра­тора (філіалів). Ця ситуація практично призвела до відсутності філіалів у реєстраторів, крім банківських установ, які природно мають філіальну мережу.

Реєстраторський сегмент піддавався загальнополітичним ризикам. Вони виникали внаслідок спроб створити супермонопо-лізованого реєстратора на базі мережі центрів сертифікатних аукціонів, а потім - на базі Української державної кредитно-інвес­тиційної компанії. За допомогою останньої була здійснена спроба побудувати дворівневу систему з обслуговування акцій найбіль­ших підприємств України - ввести додаткову контрольну ланку.

Стимулювати реорганізацію має проголошення реєстра­торської діяльності, введення жорстких вимог до передачі реєстрів, стимулювання переходу транзакцій за найбільш ліквідними цінними паперами у ланку депозитарій - зберігач.

Загальна кількість реєстраторів повинна зменшитись, на­самперед, через припинення діяльності неспеціалізованих та "ки­шенькових" реєстраторів, припинення діяльності з ведення реєстрів більшістю банків. Необхідно встановити більш жорсткі умови щодо ліцензування реєстраторів із метою обмеження зро­стання їх кількості.

Слід впорядкувати нормативну базу щодо ведення реєстрів власників іменних цінних паперів виходячи з принципів:

ринок фінансових послуг", теорія і практика

нормативні документи повинні чітко передбачати всі можливі випадки транзакцій; внесення записів до реєстру здійснювати­меться лише на підставі передавальної о доручення (або індоса-ментного напису) та сертифікату; діяльність із ведення реєстрів власників іменних цінних паперів повинні бути безризиковою або низькоризиковою; видачу та погашення сертифікатів по­винні здійснювати тільки реєстратори (можливо, крім обміну сертифікатів на тимчасові свідоцтва); підтвердження підписів на документах, що застосовуються у системі реєстру, здійснювати­меться в рамках програми, яка охопить усіх учасників національ­ної депозитарної системи та передбачатиме чітку систему га­рантій у ризиках; проведення процедур у системі реєстру відбува­тиметься за допомогою стандартизованих форм документів за чітко встановленими технологічними процедурами; інформація щодо особових рахунків і реєстрів у цілому є таємницею особи зареєстрованих громадян і не підлягає розкриттю, крім випадків

надання на це санкцій прокурорами.

Названі принципи дозволять значно спростити систему

реєстру, здешевити її, підвищити довіру до. реєстраторів з боку

інших учасників фондового ринку.

Зростає потреба у технологічній співпраці та гармонізації

відносин між реєстраторами та депозитаріями і зберігачами. Не­припустимими є прояви неповаги одних до інших як до міжгалу­зевих конкурентів. Оптимізація відносин між реєстраторами та депозитаріями і зберігачами може відбутися під час реалізації програми електронної перереєстрації та відпрацювання проце­дур обліку в системі реєстру номінальних утримувачів депози­тарних установ.

Процес реорганізації компаній реєстраторів відбувати­меться декількома засобами: зміцнення існуючих професійних реєстраторів за рахунок інших компаній; поглинання та злиттС існуючих компаній з більш міцними; перепрофілювання діяль­ності реєстраторів на реєстраторську діяльність як виключну з ви­сокою оперативною концентрацією; припинення діяльності не­рентабельних неконкурентоспроможних реєстраторів з організо­ваною або стихійною передачею реєстрів, що вони вели іншим ре­єстраторам; припинення діяльності з ведення реєстрів компа­ніями, які, виходячи з корпоративних інтересів, не побажали пере-прсфілювати свою діяльність на реєстраторську як виключну, з організованою передачею їхніх реєстрів іншим реєстраторам.

Ходаківська В. 11., Беляєв В. В

Процес реорганізації повинен відбуватися в межах чинно-ю законодавства та без потрясінь. Для цього необхідно розроби-ги методичні рекомендації з реорганізації реєстраторського сег­мента, забезпечити достатню інформованість компаній, що ба­жають злитися, або бути поглинутими, або виступити в якості особи, що поглинає.

Припинення діяльності з ведення реєстрів певною особою (незалежно від причин) не повинно відбитися на емітентах чи за­реєстрованих особах, неприпустимою є втрата реєстрів. Для цьо­го необхідно чітко встановити процедуру передачі реєстрів, кон­тролювати її додержання та жорстко карати за її порушення, а також проводити широку роз'яснювальну роботу серед реєстра­торів та емітентів. Названі позиції повинні забезпечити безпроб-лемний розвиток реєстраторського сегмента Національної депо­зитарної системи у майбутньому⁵¹.