Сегментний аналіз розвитку ринку фінансових послуг

Сегментний аналіз регіональних ринків фінансових по­слуг дає можливість виділити рівні територіальної організації ок­ремих структурних підрозділів фінансового ринку України. В якості узагальнюючого показника використано інтегральний по­казник рівня розвитку регіональних фінансових ринків, побудо­ваний на основі стандартизованих значень вхідних показників (по грошовому ринку, ринку капіталів, цінних паперів, валютно­му ринку та страховому ринку). Результати розрахунків показа­ли, що на сьогодні українські регіональні ринки позичкового капіталу є дрібною часткою регіональної економіки та народно­го господарства в цілому. Згідно значення інтегрального показ­ника розвиток ринку позичкового капіталу в Україні станом на 01.01.99. перебуває на рівні - 0.14. На регіональних грошових рин­ках вище середнього по Україні рівня досягли наступні регіони:

АР Крим (0.17), Харківська (0.19) та Чернігівська області (0.20), м. Севастополь (0.20). На ринку капіталів виділяється Дніпропет­ровська область (0.15), Одеська (0.15), Харківська (0.15), м. Сева­стополь (0.21). Фінансові посередники, які працюють на грошово­му ринку та ринку капіталів (кредитному) м. Київ досягли найви­щого рівня, про що свідчать значення інтегральних показників:

1.00 - на грошовому і 0.94 - на ринку капіталів.

Проведений аналіз структури активів та пасивів банків­ських систем регіонів України свідчить, що безпосередньо обсяги пасивів комерційних банків регіонів і, відповідно, їх активних опе­рацій мізерні в порівнянні з потребами економіки. Сумарні пасиви українських банків у 1998 році склали 21 428 944 тис. грн., у 1999 p. - 21 978 694 тис. грн., з яких інвестиційний та кредитний портфель дорівнював у 1998 p. лише 11 088 362 тис. грн. та 11 519 159 тис. гри. у 1999 p. Найвища активність спостерігається у столичних ко­мерційних банках (у 1998 p. на них припадає 71.08% усіх активних

Ходаківська В. II., Беляєв В. В

і пасивних операцій, у 1999 p. - 69.29° о), на Дніпропетровську об­ласть відповідно 10.58° о/І 1.19° о, Донецьку 3.60%/4.18%, За­порізьку 3.51" о/3.47⁰ о. Одеську - 1.41%/2.02%, Харківську - 5.73° 'о/ 6.00% (в інших регіонах значення показника в межах 1%).

Структура балансу українських банків за 1998 рік свідчить, ідо кредитний портфель комерційних банків складає 43° о сумар­них активів банків, а інвестиційний відповідно - 9%. Пасивна час­тина балансу українських банків на 40° о складається із заборгова­ності перед клієнтами (залучені депозити), 14% — заборгованість перед іншими банками (кредити отримані), 2.3% становить власне капітал банківської системи. Найактивнішу депозитну діяльність ведуть банки Дніпропетровської області (44% пасивів - депозити клієнтів). Ці банки акумулювали 11.58% усіх депозитів банківської системи України. Найбільший кредитний портфель мають банківські системи Дніпропетровської (47% всіх активів), Жито­мирської (98%), Ів.-Франківської (48%), Тернопільської (77%), Харківської (63%), Хмельницької (76%), Черкаської (80%) облас­тей. Проявом активності регіональних банків є нерівномірність розподілу результатів фінансової діяльності цих установ.

Брак досвіду управління ризиком та бажання збільшити доходи без здійснення основної операції - кредитування, привело більшість банків на ринок цінних паперів, але не корпоративних, а державних - ОВДП. Найбільш активними на ринку ОВДП є банки столиці (вони здійснюють 77.8% операцій на цьому ринку), Дніпропетровської області (11.4%), Донецької (5.4%), Запорізь­кої (2.4%). Складність ситуації, в яку потрапили регіональні бан­ки викликана неможливістю обміну ОВДЗ і КОВДЗ на реальні грошові ресурси. Сьогодні вторинний ринок оцінює КОВДЗ тільки в 20—30% номіналу. З огляду на це, дії громадян, які зберігають заощадження у формі готівки (на доліо якої припадає 52% МЗ) або витрачають гроші і взагалі не роблять жодних за­ощаджень, цілком логічні і мотивовані.

Відсутність коштів на рахунках клієнтів та неповернення виданих кредитів, низькі показники ліквідності, вкрай низький рівень капіталізації, підірвали банківську систему. Згідно розра­хунків, ефективність роботи банківської системи України складає лише 19.06%, а прибутковість статутного капіталу - 36% (по 130 найбільших банках). Найкращі показники мають Донецька об­ласть (прибутковість статутного капіталу - 83%), Запорізька (159%), Полтавська (76%), м. Київ (31%). В інших областях при-

Ринок фінансових послуг: ттрія і практика

бутковість статутного капіталу становить: АР Крим - 7%, Івано-Франківській 10° о, Львівській - 12%, Рівненській Г'о, Сумській - 4%, Чернігівській 6%, м. Севастополі - 8%.

Проблеми регіональних банків зводяться до того, що у клі­єнтів відсутні кошти і велика частина їх неплатоспроможна. Не­гативного впливу на прибуток банків завдають бартерні відноси­ни і відсутність грошового обороту на рахунках клієнтів. Най­більша кількість неповернень кредитів це кредити, видані но­вим та малим підприємствам, товариствам з обмеженою відпо­відальністю. Більш надійні спільні підприємства, акціонерні та державні підприємства.

Спостерігається економічна й адміністративна залежність економіки регіонів від діяльності системних банків. Так, столичні банки активніше працюють у сфері мобілізації тимчасово вільних коштів населення регіонів. Немісцеві банківські установи є лише авторитетними представництвами в регіонах. Вони обслу­говують не більш 1% фінансових потоків областей. Типовою є банківська, система Харківської області, де діє 130 банківських установ. З них лише 26 (20%) є установами комерційних банків регіону (юридичні особи). Решта 80% — установи банків інших регіонів. Такий порядок формування мережі установ банків не відповідає інтересам економічного розвитку регіонів (податки банки (юридичні особи) сплачують на території реєстрації).

Регіональні (в т.ч. муніципальні) банки та інші фінансові посередники покликані створити в регіоні сприятливе середовище для нагромадження фінансових ресурсів суб'єктів господарюван­ня, домашніх господарств та забезпечити функціонування ефек­тивного механізму трансформації залучених коштів в інвестиції;

забезпечувати централізоване обслуговування виконавчих органів місцевої влади, об'єктів міського господарства і організацій, що фінансуються із міського бюджету, а також акумулювати кошти д'ія реалізації міських програм, проводити операції з муніципаль­ними іцнними паперами. Стратегія розвитку банківської системи регіонів повинна бути простою та переконливою і формуватись з ініціативи держави. На сучасному етапі грошово-кредитна політи­ка НБУ побудована на адміністративно-командних методах, прак­тично ігноруються інтереси виробників, не враховуються складні механізми створення грошового капіталу на основі товарообміну.

Висновки зроблені в дисертації щодо територіальної ор­ганізації ринку цінних паперів в Україні (на основі розраховано-

S11

Ходаківська В. II-, Беляєв В. В

г'о інтегрального показника станом на 01.01.99) враховують над­низький рівень розвитку нього сегменту фінансового ринку вза­галі (інтегральний показник — 0.13). Еталоном його розвитку можна вважати м. Київ (отримане значення-0.88). Дещо вищі по­казники від середньої о значення по Україні мають такі регіони:

Дніпропетровська область (0.14), Донецька (0.18), Запорізька (0.16), Харківська (0.20), м. Севастополь 0.14). Досить високим, в порівнянні з іншими областями, він є в Миколаївській області (0.11). Низький рівень розвитку ринку цінних паперів спос­терігається в таких регіонах як Вінницька область (0.02), Жито­мирська (0.01), Закарпатська (0.02), Київська (0.01), Кірово­градська (0.03), Луганська (0.03), Хмельницька (0.02).

На сучасному етапі в Україні сформувався споживчо-роз­подільний ринок цінних паперів. Інвестиційні можливості РЦП були і залишаються обмеженими. Не спрацьовує загальноприйня­та схема залучення грошових коштів юридичних і фізичних осіб:

накопичення - інвестування в цінні папери виробничих, фінансо­вих, муніципальних і державних органів. Це можливо лише при реальному відтворенні - коли ринок цінних паперів повноцінно виконує функцію перерозподілу капіталів та дає прибуток. Поки що, на практиці виходить, що тимчасово вільні кошти замикаються у фінансовому секторі, що зосереджений на відтворенні самого себе.

Як видно з табл. 10.4, станом на 01.01.2000 загальний обсяг емісій цінних паперів, зареєстрованих ДКЦПФР, становить 31.682 млрд. грн. У 1999 році спостерігалося зменшення обсягів випуску цінних паперів, що пов'язано із завершенням процесів масової приватизації та корпоратизації Державних підприємств, а також низьким рівнем використання інструментів ринку цінних паперів при залученні інвестицій суб'єктами господарської діяльності.

Таблиця 10.4

Обсяг зареєстрованих цінних паперів станом на 01.01.2000 (млрд.грн.)

Вид цінних паперів	Обсяг емісій
Акції	31,021
Облігації підприємств	0,270
Обсяг місцевих позик	0,182
Інвестиційні сертифікати	0,209
Раюм	31,682
С-11

 

Ринок фінансових послуг: теорія і практика

Купівля пакетів акцій на фондових біржах забезпечує інвесторам той або інший рівень впливу на діяльність ВАТ і кон­тролю над ними. На корпоративні відносини і корпоративне уп­равління в закритих акціонерних товариствах (ЗАТ) біржовий фондовий ринок не має впливу, тому що обіг їх акцій на фондо­вих біржах заборонено чинним законодавством.

З табл. 10.5 видно, що станом "а 01.01.2000 в Україні налічувалось 35.26 тисяч акціонерних тої: дійств. Обсяги залучен­ня інвестицій шляхом додаткової емісії акцій ВАТ залишаються вкрай низькими. Протягом 1999 року ВАТ було залучено капіта­лу на суму 1.474 млрд.грн. Зберігається тенденція випуску акцій у найбільших промислових регіонах України: Донецькій, Дніпро­петровській, Луганській, Харківській областях, а також у місті Києві. Якщо говорити про конкретних регіональних операторів ринку корпоративних цінних паперів, то їх дозволяють визначи­ти різноманітні фондові індекси, коефіцієнти та рейтинги.

Так, на 01.01.99 до вибірки індексу КАС-20 входилиА^е- талургііший комплекс: Харцизький трубний завод, ВАТ "Мар-кохім", Нижньодніпровський трубопрокатний завод, Полтавсь­кий ГЗК, Орджонікідзівський ГЗК, Запоріжферросплав. Хімічна промисловість: ВАТ "Азот" (м. Черкаси), "Дніпроазот". Нафто-газовий комплекс: ВАТ "Ексімнафто продукт", ВАТ "Укрнафта", НПЗ "Галичина", "Нафто хімік Прикарпаття". Промисловість будівельних матеріалів: "Миколаїв — цемент", "Балцемент". Ма­шинобудівний комплекс: "АВТО-ЗАЗ" ВАТ "Запоріжтрансформа-

тор". Інші підприємства (детальніше див. табл. А.4.1-4.2).

Таблиця 10.5