Обсяги випуску корпоративних облігацій в Україні у 1996-1999 pp.
Не набуло широкого поширення в Україні залучення коштів до бюджетів місцевих органів влади шляхом випуску облігацій місцевих позик. У 1999 році було зареєстровано лише 514 Ринок фінансових послуг: теорія і практика звіт про погашення облігацій Броварської міської Ради, випуск яких був здійснений у 1998 році. Серед лідерів за обсягами первинного розміщення акцій є УМВБ - 41.33° о та УФБ - 25.08%. Майже 65.2° о обсягу торгів на вторинному ринку припадає на ПФТС, УФБ - 14.76%, УМВБ -15.07%. Фактично весь вторинний ринок акцій зосередився на ПФТС, частка якого у 1999 p. становить 93.61% від загального вторинного обігу акцій (див. табл. 10.8). Розвиток фондового ринку, а також пошуки шляхів подолання кризи неплатежів, привели до швидкого розвитку вексельного ринку. Разом з тим можна констатувати, що правове поле вексельного обігу в Україні все ще залишається недосконалим. Це породжує значні фінансові зловживання. Узагальнюючи вище викладене, можна виділити причини, які в певній мірі пояснюють ситуацію, що склалася сьогодні на регіональних сегментах ринку цінних паперів: низька рентабельність приватизованих підприємств та дуже низька ліквідність їх акцій, що призводить до невисокої інвестиційної привабливості пакетів акцій, які виставляються на торги; відсутні чіткі гарантії відносно розміщення цінних паперів, тому основними покупцями пакетів акцій в даний час є: керівники підприємств; юридичні особи, пов'язані з діяльністю підприємства (постачальники, продавці (дилери), споживачі, орендарі тощо), а внутрішні стратегічні інвестори, емітенти та іноземні стратегічні інвестори представлені на ринку корпоративних цінних паперів дуже слабо; не створена доступна правова база для діяльності з цінними паперами комерційних банків та інститутів спільного інвестування; низька прозорість емітентів. Таблиця 10.8 Обсяги торгів на організованому ринку у 1999 році (за видами фінансових інструментів) (млн.грн.)
Ходаківська В.П., Беляєв В. В Дестабілізуючий вплив на ринок цінних паперів мають такі фактори, як: ріст інфляції, фінансова нестабільність, велика взаємна заборгованість підприємств, дефіцит державного бюджету, монополізація економіки. Однією з особливостей ринку цінних паперів України є відсутність постійних взаємовідносин між його учасниками. Виділені фактори заважають повноцінному розвитку РЦП і обумовлюють необхідність удосконалення його функціонального механізму на всіх регіональних рівнях. Для оцінки діяльності страхових компаній на страховому ринку України, за даними Держстрахнагляду роботі було створено інформаційну базу із системи показників за видами страхування в розрізі окремих регіонів України: майнове страхування, обов'язкове страхування, добровільне особисте страхування, добровільне страхування відповідальності. Згідно розрахованого інтегрального показника рівня розвитку страхового ринку в Україні його значення перебуває на рівні - 0.21. Еталоном розвитку слід вважати страховий ринок, сформований столичними страховиками (значення показника - 0.76). Основними сегментами страхового ринку є страхування життя, майнове страхування та страхування відповідальності. При цьому частка добровільних видів страхування в загальному обсязі страхових платежів становить 75%, а обов'язкових — 25%. Досить високими темпами росту характеризується добровільне страхування майна та відповідальності, а також недержавне обов'язкове страхування. Саме ці сегменти страхового ринку є найбільш привабливими, та саме на них спостерігається жорстка конкурентна боротьба. Винятковим є ринок страхування життя -близько половини його належить страховій компанії "INTO". Інші страхові компанії займають на цьому ринку до 10%. Це пояснюється тим, що у відповідності до прийнятого в 1996 році Закону України "Про страхування" страхування життя визначено як винятковий вид страхових послуг. Аналіз розвитку страхового підприємництва в регіонах України свідчить, що по Україні на 250тис.чол. припадає 1.3 страхових компанії. Станом на 01.01.99 найбільше надходжень по страхових платежах зафіксовано в м. Київ - 163.18 грн. на душу населення, Тернопільській області - 52.22 грн., Івано-Франківській - 31.64 грн., Запорізькій - 13.63 грн. Максимальна страхова сума відшкодувань на душу населення зафіксована по страхових компаніях м. Київ - ^9.28 грн., Дніпропетровській об- Ринок фінансових послуг: теорія і практика ласті 4.87 грн., Донецькій - 3.01 грн.. Запорізькій - 3.94 грн., Миколаївській - 2.91 ірн., Харківській - 3.30 гри., Чернігівській - 2.30 грн. Частка населення охоплена договорами страхування в цілому по Україні складає лише 31%. Страхові компанії м. Києва договорами страхування охоплюють 469% населення столиці. Це свідчить про те, що ці компанії договорами страхування залучають не лише страхувальників столиці, ^іе і інших регіонів. На страховому ринку Дніпропетровської г і істі договорами страхування місцеві страхові компанії охоплюють 27% населення, Донецькій - 22, Запорізькій - 19, Луганській - 20, Тернопільській -8%. В інших областях України страхові компанії охоплюють близько 1% і менше місцевого населення, що свідчить про низьку активність страхових компаній в регіонах. Для оцінки ефективності страхового підприємництва в регіонах України доцільно використовувати показники дохідності страхових виплат та збитковості страхової суми. Так, показник збитковості страхової суми на практиці є основою для розрахунку страхових тарифів. Чим менший цей показник, тим ефективнішою є діяльність страхових компаній в регіоні. Аналіз ефективності страхового підприємництва в регіонах показав, що неефективно працюють на ринку добровільного страхування відповідальності страхові компанії таких регіонів, як Харківська область (показник збитковості - 1.72), Запорізька (2.90), Миколаївська (0.97), м. Севастополь (0.85). Підтвердженням цього є низький рівень дохідності виплат в Харківській області (-0,42), Запорізькій (-0,66) Миколаївській (0.03), м. Севастополь (0,18). На цьому ринку відсутні страхові компанії таких регіонів, як Житомирська, Кіровоградська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська та Чернівецька області. На ринку добровільного майнового страхування і добровільного особистого страхування представлені всі регіони, за виключенням Херсонської та Чернівецької областей. Не спеціалізуються на обов'язкових видах страхування страхові компанії таких областей, як Кіровоградська, Рівненська, Херсонська та Чернівецька. Хоча робота страхових компаній інших регіонів на цьому сегменті фінансового ринку характеризується найвищим рівнем дохідності виплат. Так, середнє значення цього показника в Україні складає - 39.00, тоді як рівень дохідності на ринку доб-рое "•^цого майнового страхування -0.18, а добровільного особистого страхування 0.60. Це свідчить про те, що ринкові процеси Ходаківська В.П., Беляєв В. В ще не прийшли па страховий ринок України. Головними суб'єкіа-ми на ньому ринку залишаються поки що компанії-монополісти. Часткові коефіцієнти пропорційності (наприклад, коефіцієнти локалізації), розраховані по окремих видах страхування, хоч і дають певну уяву про співвідношення доходів і витраї в окремих видах страхування, але не відповідають на питання: яка ж ситуація щодо цього співвідношення склалась в цілому на страховому ринку регіону та країни. Узагальнюючу характеристику пропорційності отримано при допомозі коефіцієнта концентрації. Одержаний коефіцієнт концентрації в окремих видах страхування знаходився на рівні 28° о у 1998 p. (у 1996 p. — 31.4° о) Це свідчить про середній рівень непропорційності розподі.лу надходжень страхових платежів та витрат по видах страхування в регіонах, які визначають ситуацію на їх страхових ринках. Високий рівень непропорційності розвитку окремих сегментів страхового ринку спостерігається на таких регіональних фінансових ринках: Вінницькому (64.5° о), Донецькому (56.5), Миколаївському (95), Полтавському (98), Рівненському (76), Запорізькому (90), Тернопільському (57), м. Севастополь (68° 'о). Результати дослідження показали, що низький ступінь непропорційності розвитку страхового ринку спостерігається в Івано-Франківській, Херсонській, Черкаській, Чернівецькій областях. На рівень концентрації на ринку страхових послуг вплинула галузева та функціональна спеціалізація українських страховиків. Створення нових страхових компаній здійснювалося в Україні за галузевим або регіональним принципом. За аналогією з банками "пової хвилі" ці страховики всебічно "підтримувалися" міністерствами, відомствами та держадміністраціями за рахунок коштів підвідомчих підприємств. Розміщення страхових компаній в регіонах України свідчить про значну територіальну нерівномірність. В таких областях, як Волинська, Житомирська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Рівненська, Сумська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька страхові компанії або відсутні, або їх не більше, ніж дві. Найбільшу страхову активність на страховому ринку мають страхові компанії м. Київ (53°о надходжень страхових платежів), в Харківській (3°о), Донецькій (4.6° о), Івано-Франківській (7.2° о). На ринку добровільного страхування відповідальності збитковими виявились результати діяльності у 1998 році страхових компаній Запорізької та Харківської областей; на ринку доб- Ринок філансонпх послуг: теорія і практика рові.тьного особистого страхування Донецької, Запорізької, Полтавської та Хмельницької облає їси. На ринках добровільного майнового страхування та обов'язкового страхування регіональні страхові компанії ведуть прибуткову діяльність. На ринку обов'язкових видів страхування це пояснюється тим, що тільки вони пов'язані з окремими спеціалізованими галузями (атомна енергетика, транспортні перевезення тощо). Цей сегмент ринку розподілений між декількома регіональними страховиками: по автомобільному транспорту страхування майже повністю здійснюється УСК "Гарант-Авто", а на залізничному - страховими компаніями "Інтер-поліс" та "Диско". Можна виділити ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів, які обумовлюють ситуацію на страховому ринку України. До об'єктивних належать: наявна, хоч і керована, інфляція, економічний спад, що триває; жорстка конкуренція, яка іноді набуває потворних форм; відносно високий рівень безробіття, що провокує пожвавлення кримінальних елементів; використання застарілих, які містять значний відсоток ризику, економічно "брудних" технологій; недосконалі законодавчі акти тощо. Суб'єктивні фактори - це "захоплення" страховими компаніями ринку, що не узгоджується з рівнем їхньої реальної платоспроможності; недостатньо високий професіоналізм кадрів; відносно вузький діапазон ризиків, які страхуються (однорідний страховий портфель); відсутність практики перестрахування. Перспективи розвитку страхового сектора економіки України необхідно розглядати в аспекті загальноєвропейського розвитку, які мають місце в західноєвропейських країнах і можуть бути орієнтиром для наступних кроків страхових та урядових кіл в Україні. В ході дослідження територіальної організації фінансового ринку України виявлено, що значний рух капіталів спостерігається на ринку нерухомості та нумізматичному ринку України. У власному розвитку український ринок нерухомості пройшов такі етапи: формування первинного та вторинного ринку житла, ринку комерційної нерухомості, початок формування ринку землі, що був покладений Указом Президента України "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення". З метою приблизної оцінки вартості ринку нерухомо <;. автором використано експертні дані. Так, згідно оцінок рієлтерів в Україні за 1996 рік було укладено 487.5 тис. угод на Ходаківська В. 11., Беляєв В. В суму 8775 млн.грн. (офіційно зареєстрованих). У 1997 році було укладено 446 тис. договорів на суму 8028 млн.грн. У 1998 році -— 430 тис. угод на загальну суму 7740 млн. грн. Іншим джерелом інформації про вартість комерційної нерухомості є дані про операції з нерухомим майном, що проведені на універсальних біржах України. Так, на ринку нерухомості у 1998 році на українських біржах було укладено близько 70.5тис. угод на загальну суму 1 245.9 млн.грн. При цьому слід зауважити, що на біржах укладається лише 16.4% усіх угод з нерухомістю, а близько 83.6% припадає на угоди, які реєструються нотаріально, за межами бірж. Основний відсоток угод по купівлі-продажу квартир припадає на обмін житла. По даних Харківської товарної біржі, вже зараз кількість угод купівлі-продажу знизилася на 20%. Останнім часом набирає обертів первинний ринок земель несільськогоспо-дарського призначення. Так, станом на 01.09.99 більше, ніж 1000 українських підприємств, викупили земельні ділянки несільсько-господарського призначення. У 23 регіонах України були продані ділянки на суму 20 млн.грн. За експертними оцінками, від продажу землі Україна "теоретично" може отримати до 7 млрд.грн. доходів. Нумізматичний ринок України можна поділити на оптовий (так називають міжбанківський ринок), дрібнооптовий та роздрібний (прямий продаж споживачам). Загальні результати роботи продажу монет (на 01.10.99): Київ - 17%, Луганська - 8%, Дніпропетровська - 6, Донецька -5, Одеська - 4, Миколаївська -4, інші області на рівні 1-3%. Перспективний напрям розвитку вітчизняної нумізматики пов'язаний із можливостями продажу монет у країнах де традиційно мешкає українська діаспора (США, Канада, Аргентина, Мексика, Бразилія). Перспективним є продаж монет поштою. Згідно світового досвіду, утворення і розвиток фінансових ринків - досить складний і тривалий процес. Фінансові ринки у перехідний період, як правило, слабкі та неефективні. Це підтверджують результати аналізу ринку фінансових послуг України та його регіональних сегментів рис. 10.2. За результатами цього аналізу здійснене групування регіонів за рівнем територіальної організації ринку фінансових послуг (табл.10.9). Встановлено, що більшість регіонів України потрапляють до груп з низьким і слабо вираженим рівнем фінансового ринку. Значення інтегрального показника в цих регіонах не перевищує 0.13. Як середній,
можна охарактеризувати розвиток фінансового ринку в Дніпропетровській, Харківській, Донецькій, Запорізькій областях та м. Севастополь. Високим рівнем розвитку характеризується лише фінансовий ринок м. Києва, під впливом якого перебувають фінансові ринки із слабо вираженим та низьким рівнем розвитку. Жоден із існуючих фінансових ринків, навіть у розвинутих країнах, не можна назвати досконалим. Регіональні сегменти цих ринків постійно перебувають у стані розвитку та вдосконалення функціонального механізму. Стосовно України, то нерівномірний розподіл фінансових ресурсів по країні, недосконале законодавство та обмеження, що накладені органами державної влади на фінансові установи, перешкоджають створенню збалансованої системи фінансових ринків і останні залишаються роздробленими з точки зору регіонів і доступу до різних ринкових інструментів. Таблиця 10.9 Групування регіонів за рівнем розвитку dhhkv (Ьінансових послуг *
|
