Національний банк як орган державного регулювання ринку фінансових послуг

Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Кон­ституцією України та іншими законами України.

Національний банк має статутний капітал, що є держав­ною власністю. Розмір статутного капіталу становить 10 мільйо­нів гривень. Він може бути змінений за рішенням Ради Націо­нального банку.

Джерелами формування статутного капіталу Національно­го банку е доходи його кошторису, а при необхідності - Держав­ний бюджет України. Національний банк є економічно са­мостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних до­ходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених цим зако­ном випадках - також за рахунок Державного бюджету України.

Національний банк є юридичною особою, має відокрем­лене майно, що є об'єктом права державної власності та перебу­ває у його повному господарському віданні.

Національний банк не відповідає за зобов'язаннями ор­ганів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли во-

ни добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

Національний банк не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно бе­руть на себе такі зобов'язання.

Основна функція. Відповідно до Конституції України ос­новною функцією Національного банку є забезпечення стабіль­ності грошової одиниці України. Для виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - ціно­вої стабільності.

Інші функції. Національний банк виконує такі функції:

1) відповідно до розроблених Радою Національного бан­ку України основних засад грошово-кредитної політики визна­чає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольне здійснює емісію національної валюти Ук­раїни та організовує її обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування;

4) встановлює для банків та інших фінансово-кредитних установ правила проведення банківських операцій, бухгалтерсь­кого обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5) організовує створення та методологічно забезпечує си­стему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками та фінансово-кредитними установами;

7) визначає напрями розвитку сучасних електронних бан­ківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює банківське регулювання та нагляд;

9) веде реєстр банків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ, здійснює ліцензування бан­ківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

10) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

11) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних устано­вах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

Ходаківська В.[І., Беляєв В.В

12) здійснює відповідно до визначених спеціальним зако­ном повноважень валю гне регулювання, визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими кредит­ними установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями;

13) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

14) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, ціно­вих та валютних відносин;

15) організовує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та переве­зення банкнот і монет та інших цінностей;

16) реалізує державну політику з питань захисту держав­них секретів у системі Національного банку;

17) бере участь у підготовці кадрів для банківської систе­ми України;

18) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

Національний банк для забезпечення виконання покладе­них на нього функцій здійснює такі операції:

1) надає кредити комерційним банкам та іншим фінансо­во-кредитним установам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком;

2) здійснює дисконтні операції з векселями та чеками в по­рядку, визначеному Національним банком;

3) купує та продає на вторинному ринку цінні папери у порядку, передбаченому законодавством України;

4) відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках та веде рахунки банків-кореспондентів;

5) купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання;

6) зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінне каміння та інші коштовності, пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внут­рішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування;

7) розміщує золотовалютні резерви самостійно або через банки, уповноважені ним на ведення валютних операцій, виконує операції з золотовалютними резервами України з банками, рей-

Ринок фінансових послуг: теорія і практика

тинг яких, за класифікацією міжнародних рейтингових агентств, відповідає вимогам першокласних банків не нижче категорії А;

8) приймає на зберігання та в управління державні цінні папери й інші цінності;

9) видає гарантії та поруки відповідно до положення, зат­вердженого Радою Національного банку;

10) веде рахунок Державного казначейства України без оплати та нарахування відсотків;

11) виконує операції при обслуговуванні державного бор­гу, пов'язані з розміщенням державних цінних паперів, їх пога­шенням і виплатою доходу за ними;

12) веде особисті рахунки працівників Національного банку;

13) веде рахунки міжнародних організацій;

14) здійснює беззаперечне стягнення коштів з рахунків сво­їх клієнтів відповідно до законодавства України за рішенням суду.

Національний банк має право здійснювати й інші опе­рації, необхідні для забезпечення виконання своїх функцій.

Національному банку забороняється:

1) бути акціонером або учасником банків та інших під­приємств, установ;

2) здійснювати операції з нерухомістю, крім тих, що по­в'язані із забезпеченням діяльності Національного банку та його установ;

3) здійснювати торговельну, виробничу, страхову та іншу діяльність, яка не відповідає функціям Національного банку.

Національний банк сплачує податки відповідно до за­конів України з питань оподаткування.

Регулювання розрахунків. Національний банк встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридич­них і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків за допомогою електронних документів.

Національний банк забезпечує здійснення міжбанківсь-ких розрахунків через свої установи, дає дозвіл на проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відно­сини комерційних банків та через їх власні розрахункові системи.

Ходаківська В. II., Беляєв В. В

11.3. Методи регулювання банківської діяльності

Банківське регулювання одна з функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регу­люють діяльність банків, визначають загальні принципи бан­ківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Банківський нагляд - система контролю та активних впо­рядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими фінансово-кредит­ними установами у процесі їх діяльності законодавства України і встановлених нормативів із метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників.

Основним органом регулювання грошового обігу виступає банківська система. Методи державного регулювання визнача­ють принцип побудови самої банківської системи.

Дворівневий принцип організації банківської системи пе­редбачає відокремлення емісійних операцій регулювання грошо­вого обігу, які закріплюються за банком першого рівня - цент­ральним банком країни, від розрахункового, касового і кредит­ного обслуговування юридичних і фізичних осіб, яке виконують банки другого рівня - комерційні. Тоді як комерційні банки на­лежать до різних форм власності, центральний банк, як правило, - державний. Його діяльність і є основним інструментом держав­ного регулювання грошового обігу.

Проводячи розумну кредитно-грошову і фіскальну політику, встановлюючи величину ставки рефінансування, регу­люючи умови випуску внутрішніх і зовнішніх облігаційних позик і здійснюючи грошову емісію, держава в особі Національного банку повинна бути спроможною формувати збалансовані пото­ки фінансових ресурсів.

Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

І. Адміністративне регулювання:

1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

3) застосування санкцій адміністративного чи фінансово­го характеру;

4) нагляд за діяльністю банків;

5) надання рекомендацій щодо діяльності банків. 540

ринок фінансових послуг: теорія і практика

II. Індикативне регулювання:

1) встановлення обов'язкових економічних нормативів;

2) визначення норм обов'язкових резервів для банків;

3) встановлення норм відрахувань до резервів на покрит­тя ризиків від активних банківських операцій;

4) визначення процентної політики;

5) рефінансування банків;

6) кореспондентських відносин;

7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

9) імпорту та експорту капіталу.

Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Регулювання кредитних відносин центрального банку з комерційними.

Видача позик комерційним банкам (під їх боргові зобо­в'язання та шляхи переобліку їх портфеля векселів - рефінансу­вання) Національним банком безпосередньо впливає на обсяг їх пасивів, а тим самим - і їх активних (кредитних) операцій. Важ­ливий метод у цій групі - процентна політика центрального бан­ку: встановлений рівень процентів за його кредитами виступає фактором регулювання попиту на кредит. Особлива дієвість рефінансування та процентної політики Національного банку України зумовлена особливостями організації ринку кредитних ресурсів держави: перепродажем кредитних ресурсів Ощадного банку іншим комерційним банкам через Національний банк.

При інфляційних тенденціях в економіці облікова (рефінансування) ставка збільшується. У такому випадку кредит, який отримують комерційні банки, стає дорогим. Це викликає збільшення вартості кредиту, який комерційні банки надають суб'єктам економічних відносин. У результаті відбувається зни­ження залучених інвестиційних ресурсів. Дані обставини гальму­ють збільшення об'ємів виробництва, зменшуючи таким чином інфляційні тенденції в економіці.

У випадку економічного застою ставка рефінансування знижується. Кредит стає більш дешевим, що викликає збільшен­ня попиту на нього. При цьому збільшується об'єм інвестиційних

засобів, що забезпечує розширення виробництва.

Ходаківська В. 11., Беляєн В. В