Встановлення економічних показників регулювання діяльності комерційних банків

Це найчисленніша група методів емісійно-кредитного регу­лювання. При інфляції НБУ збільшує норми резервування (на су­часному етапі норма - 17% капіталу банку). У такому випадку зв'я­зуються грошові кошти комерційних банків. Об'єм грошової маси стає меншим, її інфляційний тиск знижується. Коли в економіці спостерігається зниження об'ємів виробництва, НБУ зменшує нор­ми резервування. Грошові засоби вивільняються, що призводить до росту інфляції, розвитку виробництва і збільшення зайнятості.

Розмір обов'язкових резервів, що розміщуються у Наці­ональному банку, за своєю суттю - показник кредитної мульти­плікації, який визначає рівень "затухання" коливань депозитної емісії, що виникає в результаті перерахування коштів на рахун­ках комерційних банків. Обов'язкові резерви виконують також функцію страхування депозитів. Цю функцію стосовно вкладів населення виконує також показник співвідношення залучених вкладів громадян і власних коштів банку.

— Необхідність обслуговування державного боргу в Україні призвела до того, що витрати на обслуговування (внплага процентів) на 300 млн. ірн. пе­ревищують надходження до казни податків і зборів. 542

Ртюк фінансових послуг: теорія і практик».

Граничне співвідношення між розміром власних коштів банку га сумою його активів встановлює відносну межу розгор­тання кредитних операцій комерційного банку.

У регулюванні грошового обігу важливу роль відіграють структурні показники діяльності комерційного банку: рівень ринку його активних операцій, максимальний розмір ризику на одного позичальника, частка великих позичок тощо. Співвідно­шення окремих груп пасивів і активів per улюється через показни­ки поточної та довгострокової ліквідності балансу банку.

Зараз уже всім зрозуміло, що емісія стала необхідною, хо­ча вона і дає явний інфляційний ефект, оскільки 1% приросту гро­шової маси дає 1,2-1,5° о приросту інфляції. Причини здійснення емісії такі: відсутність зовнішнього фінансування і кредитування з боку міжнародних фінансових інститутів унаслідок значного державного внутрішнього і зовнішнього боргу⁵'.

Поряд з регулюванням емісії важливу роль у функціону­ванні і ротової системи відіграють методи регулювання самого руху грошей. Ці методи специфічні для сфери готівкового і безго­тівкового -обороту.

Обіг готівкових грошей регулюється правилами, встанов­леними Національним банком. Вони визначають загальний по­рядок проведення готівково-грошових (відповідно до назви підрозділу, що здійснює операції з готівкою) операцій банками га їх клієнтами - юридичними особами.

При регулюванні касових операцій банків використо­вується поняття "операційна каса", яке означає сукупність готів­ки, що знаходиться в усіх касах комерційного банку. Відповідно до характеру діяльності банк може організовувати денні (що функціонують протягом періоду часу, відведеного для роботи з клієнтами, - операційного дня), вечірні каси, каси перерахування виручки, яка надходить в інкасаторських сумках, та інші спе­ціалізовані каси. Залишок грошей в операційній касі банку обме-жугться лімітом. Понадлімітний залишок готівки підлягає здачі розрахунковому центру Національного банку чи його філії, до яких прикріплений даний комерційний банк. Розрахункові цент-

''• За даними Міністерства фінансів України державний борг складає 50.5 млрд. гри. (у'тому числі 10.9 - довгострокові кредити, 13.14 - внутрішній борі.11.1 борг з ОВДЗ). За даними розрахункової палати державний борг Ук­раїни складає 182 млрд. грн., що перевищує всі заплановані витрати бюджету на наступний рік (32.5 млрд. грн.) v 8 разів.

Ходаківська В.П-, Беляєв В. В

ри здійснюють також підкріплення операційних кас комерційних банків готівкою згідно з їх попередніми заявками.

З досвіду Польщі реформа банківського сектора може да­ти позитивні наслідки лише при умові, коли інфляція знаходить­ся під контролем. Цьому критерію Україна вже відповідає. За ви­нятком вимог, які сприяють росту стабільності банківського сек­тора, наприклад, щодо поступового підвищення мінімального рівня статутного капіталу, жодні інші втручання держави у функціональні сфери грошового і кредитного ринку недоречні. Наприклад, значно послабило банківську систему регіонів рішення НБУ від 04.09.98 №348 довести до 1999 року валютну по­зицію до "нуля", що змусило конвертувати в гривню залишки статутного капіталу. Банкам рекомендовано здійснювати лише розрахунково-касове обслуговування і валютні операції.

Згідно з українським законодавством, банки можуть ви­конувати лише такі операції:

1) залучення та розміщення грошових вкладів та кредитів;

2) здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касове обслуговування;

3) ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

4) фінансування капітальних, за дорученням власників або розпорядників, інвестованих коштів;

5) випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій, облігацій, векселів тощо);

6) купівля, продаж, зберігання платіжних документів, цінних паперів, а також операції з ними;

7) видача доручень, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі;

8) придбання права вимоги з поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог;

9) придбання за власні кошти засобів виробництва для пе­редачі їх в оренду;

10) купівля в організацій і громадян та продаж їм інозем­ної валюти;

11) купівля та продаж в Україні і за кордоном монетарних металів;

12) залучення та розміщення дорогоцінних металів на ра­хунки і вклади та інші операції з цими цінностями відповідно до міжнародної банківської практики;

13) довірчі операції (залучення та розміщення коштів,

Ринок фінліїсоних послуг: теорія і пряктикя

управління цінними паперами тощо) за дорученням клієнтів;

14) падання консультаційних послуг;

15) проведення операцій з касового виконання державно­го бюджету за дорученням Національної о банку України;

16) здійснення інших операцій з дозволу Національного банку України;

Комерційним банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі, страхування.

Таким чином, функції, які виконують у державі ко­мерційні банки, дуже важливі. В умовах ринкової економіки ко­мерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитно-роз­рахункове, касове та інше банківське обслуговування підпри­ємств, установ, організацій і громадян, виконуючи відповідні операції і надаючи їм послуги.

Комерційні банки можуть відкривати на території Ук­раїни та за її межами філії та представництва за погодженням з Національним банком.

Витрати комерційних банків, пов'язані з обслуговуван­ням державного боргу, заборгованості через різницю в цінах, на­данням пільгових державних кредитів, здійснюються за рахунок держави.

Комерційні банки можуть створювати спілки, асоціації, інші об'єднання для координації своєї діяльності та захисту своїх інтересів.

Банкам забороняється укладати письмові та усні угоди з метою обмеження конкуренції в банківській діяльності, а також монополізація умов надання кредитів, інших послуг, встановлен­ня відсоткових ставок і розміру комісійної винагороди.

Комерційні банки не мають права без згоди Національного банку України зменшувати розмір статутного фонду і розподіляти резерви серед акціонерів, об'єднуватися з іншими банками. Вони зобов'язані додержуватися економічних нормативів, встановлених Національним банком України. За їх порушення вони несуть від­повідальність, передбачену законодавством про банки і банківську діяльність. Усі банки, розташовані на території України, повинні тримати обов'язкові резерви в Національному банку.

Комерційні банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних ресурсів, які вони утворюють у процесі своєї діяльності. У р "^: потреби вони можуть на договірних засадах позичати ресур­си один у одного, залучати і розміщувати у формі депозитів, вкла-

Ходаківська В.П., Беляєв В. В

дів і здійснювати взаємні операції, передбачені їхніми статутами.

При нестачі коштів для здійснення кредитних операцій і виконання взятих на себе зобов'язань комерційні банки можуть одержувати позики у Національному банку України.

Комерційні банки самостійно встановлюють відсоткові ставки за своїми операціями.

Клієнти банку мають право відкривати свої розрахункові (поточні, валютні) рахунки в одному з самостійно обраних ними банків та користуватись послугами інших банків.

Банки здійснюють розрахунки у формах, встановлених Національним банком України, а також прийнятих у міжна­родній банківській практиці. Обсяг і форми звітності та інфор­мації для комерційних банків встановлює Національний банк України. Звітність не може бути розголошена без згоди ко­мерційного банку.

Діяльність комерційних банків підлягає перевірці ауди­торськими організаціями, уповноваженими відповідно до зако­нодавства на здійснення таких перевірок.

Комерційні банки публікують річний баланс і рахунки прибутків та збитків за формою і в терміни, встановлені Національним банком України, у спеціальному виданні після підтвердження аудиторською службою достовірності наведених у них відомостей.

Комерційний банк припиняє свою діяльність відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність, акціонерні товариства та інші види господарських товариств.