Облік амортизації нематеріальних активів

Амортизація нематеріальних активів – постійне списання вартості нематеріальних активів у процесі їх виробничого використання, що призначена компенсувати витрати, понесені підприємством при придбанні нематеріальних активів, і забезпечити формування джерела фінансування придбання відповідних активів у майбутньому.

Амортизаційні відрахування проводяться щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому актив став придатний до використання, і закінчується з місяця, наступного за місяцем вибуття. Протягом строку корисного використання об’єкту нематеріальних активів амортизація його не зупиняється, окрім випадків консервації підприємства. Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку корисного використання, який установлює підприємство під час визнання цього об’єкта активом (зарахування на баланс).

При визначенні строку корисного використання об’єкту нематеріальних активів підприємства повинні враховувати:

§ строк корисного використання подібних активів;

§ моральний знос, що передбачається;

§ правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання та інші фактори.

Термін корисного використання кожного виду нематеріальних активів визначається технічною службою і відображається в акті передачі нематеріального активу для використання. Підприємства при визначенні строку корисного використання та норм амортизації нематеріальних активів можуть обирати один із трьох можливих варіантів (рис.5.1).

 

Строк корисного використання співпадає зі строком дії того або іншого виду нематеріальних активів (ліцензії, права користування, патенти тощо), який передбачено відповідним договором.

В такому випадку абсолютна величина амортизаційних відрахувань, нарахованих за рахунок поточних витрат виробництва або обігу за рік, дорівнює відношенню первісної вартості до строку корисного використання даного виду нематеріальних активів, передбаченого договором.

Підприємство самостійно встановлює строк корисного використання нематеріальних активів (права користування програмними продуктами, ноу-хау тощо).

Основним фактором, що впливає в даному випадку на обґрунтування норми щорічних амортизаційних відрахувань, повинен бути строк, протягом якого очікується, що даний об’єкт буде приносити дохід підприємству.

Практично не представляється можливим встановити строк корисного використання.

В цьому випадку підприємство обирає строк корисного використання самостійно.

 

Рис. 5.1. Можливі способи визначення строку корисного використання та норм амортизації об’єктів нематеріальних активів.

 

Амортизація нематеріальних активів нараховується, як правило, прямолінійним методом.

Відповідно до п. 27 П(С)БО 8: „метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу”.

У МСБО 38 „Нематеріальні активи” причини надання переваги прямолінійному методу висловлено значно конкретніше:

„88. Метод амортизації, який застосовується, має відображати графік споживання компанією економічних вигід від активу. Якщо такий графік не можна надійно визначити, то має вживатися метод рівномірного нарахування”.

„89. Метод, який вживається для активу, обирається на підставі розрахункового графіка споживання економічних вигід і послідовно застосовується з періоду в період, крім випадків, коли є зміна в розрахунковому графіку отримання економічних вигід, які мають отримуватися від активу. При цьому рідко, якщо коли-небудь буде, переконливе свідчення на підтримку методу амортизації нематеріальних активів, який привів би до меншої величини накопиченого зносу, ніж при методі рівномірного нарахування”.