Блок 7. ГІДРОЛОГІЯ БОЛІТ
Болото – надмірно зволожена земельна ділянка із застояним водним режимом, яка має шар торфу не менше 30 см і вкрита специфічною рослинністю. Загальна площа боліт на земній кулі становить 2.7 млн км2 (2 % площі суходолу). Сумарний об’єм болотних вод світу становить близько 11тис. км3, що у п’ять разів перевищує разовий об’єм води в руслах річок. Найбільш заболочені материки – Південна Америка (70% території) і Євразія (18%). Загальна площа боліт із відкритою водною поверхнею в Україні становить 939 тис. га, а перезволожених і заболочених земель – 3630,5 тис. га. Найбільше боліт у поліській частині України, де пересічна заболоченість досягає понад 6% території. До цієї категорії природних утворень відносяться також і заболочені землі. Походження боліт пов’язане із заростанням водойм (озер, водосховищ, ставків) та із заболочуванням суші. Заболочування – це процес, який призводить до утворення надмірно зволожених земель та боліт. Виділяють два основних види заболочування суші: затоплення і підтоплення території. Затоплення – це переважання атмосферних опадів над випаровуванням за відсутністю дренажу, або з незначним поверхневим стоком в умовах зниженого рельєфу. Підтоплення – це підвищення рівня ґрунтових вод після спорудження гребель на річках, унаслідок надмірного зрошення значних територій та ін. Заболочені землі – це надмірно зволожені ділянки земної поверхні із шаром торфу завтовшки менше 30 см.
|
