Класифікація підземних вод

1. За характером знаходження в гірських породах підземні води поділяються на: порові, що заповнюють піски, гравій та інші сипкі породи; пластові, що залягають в шарах осадових гірських порід; тріщині, або жильні – у скельних породах; карстові – в розчинних гірських породах (вапняках, гіпсах, доломітах).

2. За гідравлічними умовами підземні води поділяють на напірні (артезіанські та глибинні) і безнапірні (ґрунтові).

3. За температурою підземні води поділяють на винятково холодні (нижче 0° С), дуже холодні (4-20° С), теплі (20-37° С), гарячі (37-42° С), дуже гарячі (42-100° С), винятково гарячі (понад 100° С). До термальних вод відносять води з температурою більше 20° С. Такі води зустрічаються, наприклад, на Кавказі і на Камчатці.

4. За мінералізацією підземні води поділяють на прісні (до 1 %о), солонуваті (1-25 %о), солоні (25-50 %о) і розсоли (більше 50 %о). Склад прісних підземних вод часто близький до складу пов’язаних із ними поверхневих вод (переважають іони НСО₃^-, Са²⁺; НСО₃^-,SO₄^2-, Са²⁺; рідко SO₄^2-, НСО₃^-, Са²⁺). Солонуваті підземні води частіше можна віднести до гідрокарбонатного або сульфатного класу, переважають катіони Са²⁺,Na⁺, Mg²⁺. Солоні підземні води і розсоли можуть бути пов’язані із сучасними або стародавніми морськими басейнами, а також утворюватись під час вилуговування легкорозчинних солей NaCl, KCl, CaCl₂ та ін. Переважають іони Cl^-, Na^+, Ca²⁺.

Підземні води, що чинять бальнеологічний вплив на організм людини, називають мінеральними. Вони поділяються на вуглекислі (боржомі, нарзан), сульфідні, або сірководневі (води Мацести), залізисті і миш’яковисті (мінеральні води Кавказу, Закарпаття та ін.), радонові води (Цхалтубо, П’ятигорська) та ін.

5. За характером залягання підземні води на Землі можна поділити на дві великі групи: підземні води суші і підземні води під океанами і морями. Останні вивченні не достатньо.

Підземні води суші можна поділити на підземні води зони аерації та зони насичення. Зона аерації охоплює верхні, не насичені водою шари ґрунтів, включаючи ґрунт від денної поверхні до рівня ґрунтових вод. Через цю зону здійснюється зв’язок підземних вод з атмосферою. Зона насичення характеризується тим, що пори і пустоти в її межах повністю заповнені рідкою водою. Зверху ця зона обмежена зоною аерації або зоною багаторічномерзлих ґрунтів, знизу – глибиною критичних температур, при яких існування рідкої води неможливе. У зоні насичення на континентах знаходяться підземні води трьох типів – безнапірні ґрунтові, напірні артезіанські і глибинні.

Під океанами і морями зона аерації відсутня, а в зоні насичення присутні напірні води, що або гідравлічно зв’язані з підземними водами континентів, або не зв’язані з ними.