А) ультраліві; б) ліві; в) лівоцентристські; г) цен­тристські; д) правоцентристські; е) праві; є) ультраправі партії

(або при менш детальній класифікації — лише ліві, центристські та праві (за політ. темпераментом)

3. Залежно від ідеології:

а) анархічні; б) комуністичні; в) со­ціалістичні; г) ліберальні; д) консервативні; є) традиціоналістські; є) націоналістичні; ж) фашистські.

 

4. За ставленням до існуючої у країні сус­п.-ек. та політ. системи: системні і позасистемні ( виступають проти існуючої політ. і соц-ек. системи);

5. а) прогресивні - сприяють оновленню; б) консервативн і - в цілому захищають усталений порядок; в) реакційні — активно протиді­ють змінам.

IІ. Соціальна база:

тобто ті соц. спільності, інтереси яких партії виражають і захищають. Необхідно враховувати такі аспекти: а) хто входить до складу партії та на кого вона спирається у своїй діяльності; б) з якими соц. групами пов'язані керівники партії; в) які соц. кола мають найбільшу користь від її діяльності.

За обмеженнями членства, приналежністю до певної групи суспільства: а) етнічної, расової; б) регіональної чи земляцької; в) профес. групи;

г) статевої (наприклад, жіночі); д) вікової (молодіжні або партії пенсіоне­рів); є) соц. класу або верстви тощо.

IІI. Специфіка генези (процесу виникнення) та організаційних структур партії:

1. За ступенем відкритості:

а) кадрові (елітарні, нотаблей), (від франц. notable — видний, почесний, імени­тий) — людей, чиє становище в суспільстві забезпечує їм авторитет у політ. житті. відомих людей, вправних організаторів виб. кампаній, політтехнологів,фінансистів попу­лярних особистостей.і можуть розраховувати на підтрим­ку. Склад формується навколо групи політ. діячів. Малочисельні. Кожна нараховує 2-3 тис. профес. парт. функціонерів.

б) масові — відкриті для всіх ба­жаючих приєднатися до партії (або для будь-кого з відпо­відної соц. страти чи групи).

2. За ступенем демократичності внутрішньопар­т. життя: а) демократичні; б) недемократичні (авто­кратичні, авторитарні).

3. За засобом зв'язки політ. партії, що правлять, з її парлам. фракцією (наскільки де­путат може діяти незалежно від парт. парлам. фра­кції):

а) м'які, слабкі. Наприклад, демократи і республіканці в Конгресі США можуть голосувати на власний розсуд. Ам. прези­дент не завжди може бути

впевненим, що за його програми члени його партії у Конгресі, будуть голосува­ти як один. (більшість консерв. партій).

б) жорстокі, сильні - вимагають дотримання дисципліни голосування (більшість соціаліст., ком., христ.-дем. пар­тій, Єдність" і Нар. партія Росії)

Централізм і жорсткість структури часто є причиною олігархізації партії, зміцнення панування вождів над рядовими членами партії.

4. За особливостями членства: 1) з постійним членством;

а) з індивідуальним / прямим член­ством (одержують парт. білети і платять членські внески; прийом в члени партії здійснюється в індивід. поряд­ку).

б) з колективним / непрямим членством (Людина стає членом партії в силу того, що входить у будь-яку організацію, яка пов'язана з партією. Так, у лейбор. партію Великобританії, соціал-дем. партії Швеції, Норв., Ірландії вхо­дять профспілки, тобто члени профспілок є колек­т. членами даних партій.

в) із змішаним членством (поєднання індивідуального та колективного);

2) з відсутністю чіткого інституту членства / з неформальним членством (республ. і дем. партії США, консерв. партія Великобританії).

5. За заг. чисельністю: а) малочисельні; б) масові. Не завжди прямо відповідає виду партії за класифікацією їх на впливові та невпливові. Малочисельні партії іноді можуть бути дуже впливовими, і нав­паки. „Диванні” партії.

ІV. Статус і роль партії у політичній системі та в суспільстві:

1. За правовим (юр.) статусом: а) легальні (зареєстровані і діючі в межах закону); б) напівлегальні (не зареєст­ровані, але й не заборонені);

в) нелегальні (законодавчо заборонені чи ті, які через переслідування діють у підпіллі. Заборона всіх партій притаманна диктатор. режимам.

2. За місцем у системі держ. влади: а) неподільно пануючі (буває за тоталіт. та авторит. режимів);

б) правлячі (самостійно або в коаліції, легітимним шляхом здобули, в результаті ви­борів у парламент, право формувати уряд і реалізувати програму розвитку суспільства) (парлам. більшості і парлам. меншості); урядові партії, консервативні, тому що прагнуть зберегти владу в своїх руках.

в) певною мірою залучені до здій­снення влади; г ) частково підтримуючі правлячі сили; д) нейтральні (проте абсолютно нейтральних не існує)

г) опозиційні, які не є правлячими в даний момент і перебувають в опозиції до здійснюваного правлячими пар­тіями політ. курсу; прагнуть усунути правлячі партії від влади. Потерпіли поразку на ви­борах, або не допускалися до виборів. Зосередили свою діяльність на критиці офі­ц. курсу.

3. За розподілом місць у парламенті: • домінуюча партія - що отримала відносну більшість деп. мандатів; • міноритарна - має мінімум мандатів.

• мажорит. партія - партія, що отримала абсол. більшість мандатів, право на формування уряду і, відповідно, про­ведення власного політ. курсу;

• партія з мажорит. визнанням здатна в ситуації чер­гування партій перемогти на наступних виборах, тобто стати ма­жоритарною;

4. За політ. статусом щодо тер. сфери ді­яльності:

а) наднаціональн і - у конкретній кра­їні представлені "нац. або регіон. підрозділом" міжнар. партії; мають розвинені міжнар. структури

б) загальнонаціональні (тобто такі, що діють на всій тер. країни); в) " столичні " (тобто такі, у яких практично відсутні осередки "у провінції");

г) регіональні, що діють у певному регіоній відби­вають інтереси населення певного адм.-тер. утворення, автономії чи суб'єкта федерації.

В діяльності таких партій часто проявляються націоналістичні й сепаратистські тенденції.

5. За співвідношенням застосовуваних способів і методів політ. діяльності:

а) парламентські (лібер., соціал-дем. та неоконсерв.) помірковані, користу­ються тими засобами, які не виходять за межі прав. поля.;

дві гол. функції - підготовку виборців до схилення на свій бік та контроль за здійсненням парлам. курсу.

б) авангардні (не обмежуються участю у передвиб. боротьбі та в представ­н. органах влади, використовують інші форми діяльності: маніфестації, мітинги, демонстрації, сило­ві методів тиску (страйки, пікетування і навіть акти те­рору). Часто діяльність межує з порушенням законів. У правових державах відкрито не афішують своїх дій. Відзначаються ультрарадикалізмом і екстремізмом. Найбільш поширений серед ультралівих і ультраправих.

Типологія партійних систем:

А) М.Дюверже: однопартійні, двопартійні, мультипартійні - тритипова схема

Відомий фр. учений Ж. Блондель називає однопартійною таку систему, за якою одна партія одержує на виборах більше 65 % голосів вибор­ців, двопартійною — у якій дві найбільш впливові партії одержують загалом більше 75 % голосів виборців (але не більше, ніж 65 % кожна),

багатопартійною — систему, за якої дві найбільші партії в сумі набирають менше, ніж 75 % голосів виборців.

Б) Дж. Сарторі: класифікація за кількістю партій, характером взаємодії, ступенем впливу - семитипова схема