Можна користуватися й іншими тлумачними словниками.

ЗАВДАННЯ

 

1. Подані слова поділити на групи за кількістю значень – однозначні й багатозначні.

Розкрити лексичне значення двох слів з кожної групи, скласти з ними речення, вживаючи

багатозначні слова в різних значеннях (2-3): межа, серце, око, світло, Нептун, русалка,

моряк, реготати, дивитися, блищати, відчути, уява, уявлення, косинус, благополучно,

тихий, ласкавий, зелений, правопис, ом, нарцис.

2. Вибрати із тексту слова, вжиті в переносному значенні. Визначити різновид перенесення

(метафора, метонімія):

Я знала Лесю Українку, живу, тривожну, молоду, –

вона, мов квітка у барвінку цвіла в поліському краю!

Вітри піснями захлинались, ліси шуміли навкруги,

і в срібні роси одягались в ранкових маревах луги (О.Журлива).

3. Визначити, вживання яких слів не відповідає мовній нормі. Записати речення у

відредагованому вигляді:

1. На слідуючій неділі відбудеться засідання наукового гуртка, у ньому приймуть

участь студенти нашої групи. Усі вони являються членами цього гуртка. 2. Я рахую:

ви вірно кажете. Я поступив би так само. 3. Приведу кілька прикладів. 4. Робітники

жодної компенсації не отримали. 5. Рішення треба приймати на основі діючого

чинного законодавства. 6.Всі, кого торкається дана тема, повинні висловити своє

відношення до неї.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

Лексикологія – це розділ мовознавства, що вивчає словниковий склад мови (лексику). Слід звернути увагу на зв’язок лексикології з іншими розділами: етимологією, семасіологією, морфологією, фонетикою, синтаксисом тощо.

Предметом вивчення лексикології є слово – основна одиниця мови. Воно має цілий ряд ознак, основними з яких є фонетична оформленість, наявність лексичного і граматичного значень (ЛЗ і ГЗ), відтворюваність, номінативна функція, непроникливість, семантична валентність та ін. Виходячи з цих ознак, необхідно з’ясувати спільні й відмінні риси слова і звука.

Будь-яке слово представляє собою дихотомічну сутність, тобто єдність звучання і значення. ЛЗ – головна ознака слова. Воно має певну структуру, в основі якої лежить поняття, і може бути класифіковане за способом номінації (пряме й переносне), за ступенем семантичної мотивації (непохідне й похідне), за ступенем лексичної сполучуваності (вільне та зв’язане), за ступенем узагальнення (конкретне й абстрактне). ЛЗ має ряд ознак, що відрізняє його від ГЗ. Необхідно не тільки засвоїти не тільки ці ознаки, але й вміти встановлювати зв’язок між ЛЗ і ГЗ.

Залежно від кількості значень слова поділяються на моносемні та полісемні. Подумайте, яких слів у мові більше – однозначних чи багатозначних. Спробуйте також визначити до позитивних чи негативних явищ можна віднести наявність у слів багатьох значень. Свою думку обґрунтуйте.

У полісемних слів одне із значень є прямим, інші – переносними, які виникли при перенесенні назви з одного предмета на інший на основі схожості ознак чи за їх (предметів) суміжністю – метафора й метонімія (функціональний перенос та синекдоха є їхніми різновидами). Зауважте, що структура багатозначного слова може змінюватися: зменшується або збільшується кількість значень, пряме значення не завжди є первинним тощо.

Виконуючи завдання, слід користуватися тлумачними словниками.

Студенти повинні знати такі теоретичні поняття:лексика, лексикологія, слово, лексичне значення, поняття, граматичне значення, метафора, метонімія, моносемія, полісемія.

Студенти повинні вміти визначати лексичне значення повнозначних слів; вирізняти конкретне й абстрактне значення, пряме й переносне та різні його види; користуватися тлумачним словником; будувати речення, вживаючи одне й те ж саме слово в різних значеннях; уживати слова відповідно до їх значення та виправляти лексичні помилки.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

1. Що вивчає лексикологія? З якими науками вона пов’язана?

2. Дайте визначення терміна «лексика».

3. Чи тотожні поняття словниковий склад української національної мови та словниковий склад

української літературної мови?

4. Дайте визначення слова.

5. Схарактеризуйте основні ознаки слова. Які функції виконує слово?

6. Поясніть відмінності між словом і звуком.

7. Що таке лексичне значення слова? Чи всі слова мають лексичне значення?

8. Яка структура лексичного значення?

9. Дайте визначення терміна «поняття». Чи всі слова називають певні поняття?

10. Яке значення називається граматичним?

11. У чому виявляється зв’язок між лексичним і граматичним значеннями? Чим вони

відрізняються?

12. Розкажіть про типи лексичного значення.

13. У чому полягає сутність моносемії й полісемії? Чи можна вважати позитивним явищем

існування в мові багатозначних слів?

14. Яке значення слова називається прямим, яке – переносним?

15. Дайте визначення метафори й метонімії.

 

 

Практичне заняття № 8

 

Тема: ЛЕКСИКА ЯК СИСТЕМА

 

План:

1. Омоніми, їх типи. Пароніми.

2. Синоніми, види синонімів.

3. Антоніми, їх різновиди.

4. Зв’язок синонімії, антонімії та багатозначності.

5. Стилістичні функції синонімів, антонімів, омонімів, паронімів.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

а) основна:

1. Сучасна українська літературна мова / За ред.. М.Я.Плющ. – К., 2003. – С. 122-126.

2. Сучасна українська мова / За ред. О.Д.Пономарева. – К., 2001. – С. 42-56.

3. Шкуратяна Н. Г. Шевчук С. В. Сучасна українська літературна мова. – К., 2007. –

С.219-226.

4. Сучасна українська літературна мова. Лексикологія. Фонетика. – К., 2010. – С.64-84.

5. Венжинович Н.Ф. Сучасна українська літературна мова. – К., 2008. – С. 58-60.

6. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук В.Т. Сучасна українська мова. – К., 1987. – С. 81-85.

7. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. – К., 1965. – С. 37-43.

8. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – К.,2002. – С.136-158.

9. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2006. – С. 170-192.

10. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова. – К.,

2006. – С. 220-238.

11. Філон М.І., Хомік О.С. Сучасна українська мова. Лексикологія: у 2-х частинах. – Ч.1. –

Х., 2010. – С. 90-136.

б) додаткова:

1.Сучасна українська літературна мова: В 5 кн. Кн.4. Лексика і фразеологія / Ред.:

І.К.Білодід, М.А.Жовтобрюх. – К., 1973. – С. 45-100.

2. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. В 2-х ч. –

Ч.1. – К., 1973. – С. 24-32.

3. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. – К.,

1976. – С. 67-74.

4. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. – К.,

1993. – С.132, 150-151, 154, 160-162.

5. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 27-29, 401-403, 425, 539-543.

в)словники:

1. Деркач М.П. Короткий словник синонімів української мови. – Львів-Краків-Париж, 1993.

2. Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. – К., 1993.

3. Словник синонімів української мови: В 2 т. / А.А.Бурячок, Г.М. Гнатюк,

С.І.Головащук та ін. – К., 1999-2000.

4. Данилюк Ілля Григорович. Сучасна українська мова. Словник синонімів та антонімів. –

Донецьк, 2009.

5. Словник антонімів української мови / За ред. Л.С. Паламарчука.– К., 2001.

6. Демська О., Кульчицький І. Словник омонімів української мови. – Львів, 1996.

7. Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. – К., 1986.

8. Кочерган М.П. Словник російсько-українських міжмовних омонімів. – К., 1997.

 

ЗАВДАННЯ

 

1. З наведеними словами скласти по чотири словосполучення, в яких реалізуються різні їх

значення. Підібрати до кожного значення синоніми й антоніми: легкий, солодкий, м’який.

2. Користуючись «Словником паронімів української мови», з’ясувати значення слів

паронімів. Скласти з ними словосполучення: особовий – особистий, тактовний –

тактичний, мимохідь – мимохіть, рідкий – рідкісний.

3. Доповнити конспекти лекцій такими питаннями: види синонімів, антонімів, омонімів

(визначення і приклади); записати визначення таких термінів (з прикладами): паронім,

евфемізм, перифраза, оксиморон.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

Лексика представляє собою систему, тобто сукупність взаєпов’язаних та взаємообумовлених компонентів. Свідченням цього є, перш за все, наявність у мові омонімії, синонімії, антонімії та паронімії.

Омоніми – це слова, однакові за звучанням та написанням, але різні за значенням. Лексичні омоніми поділяються на повні та неповні, що збігаються не в усіх формах. Від лексичних омонімів необхідно відрізняти омофони, омографи та омоформи (на відміну від неповних омонімів останні належать звичайно до різних частин мови і збігаються лише в деяких формах). Зовні омонімія подібна до полісемії, тому існують критерії, які дозволяють розмежувати ці явища. На ці критерії слід звернути увагу, перш за все – на семантичний.

Омонімічні відношення можна спостерігати між однозвучними словами, вживаними у різних мовах (міжмовні омоніми). Наявність такого явища у близькоспоріднених мовах може призводити до лексичних помилок.

Близькі до омонімів, але не тотожні з ними, пароніми – різні за значенням, подібні формою і звучанням слова (компанія – «товариство» й кампанія – «сукупність заходів»).

Слова-синоніми, що об’єднуються в синонімічний ряд, по різному називають одне й те ж саме поняття. Тому вони поділяються на семантичні, стилістичні та семантико-стилістичні. Дуже рідко в мові співіснують абсолютні синоніми. Крім того розрізняють загальномовні та контекстуальні синоніми.

Антоніми, на відміну від синонімів, мають протилежні, хоча і співвідносні, значення. Пари антонімів можуть бути однокореневими і різнокореневими, загальномовними й контекстуальними.

Лексична синонімія та антонімія тісно пов’язані з багатозначністю. Слід засвоїти, що однозначні слова синонімізуються та антонімізуються в повному обсязі, багатозначні вступають у синонімічні та антонімічні зв’язки не в усіх значеннях. При цьому полісемне слово може перебувати у складі кількох синонімічних рядів та антонімічних пар. Виконуючи першу вправу до практичного заняття, необхідно за тлумачним словником визначити значення слів, а потім, виходячи з цього, підібрати відповідні синоніми та антоніми.

Здатність слова вступати в синонімічні, антонімічні, омонімічні та паронімічні відношення може використовуватися в літературі з певною стилістичною метою. На основі синонімії будуються такі перифраза та евфемізми, на основі антонімії – оксиморон. Омоніми та пароніми є базою для створення каламбурів. Готуючи відповідь на п’яте запитання, обов’язково слід підібрати конкретні приклади, що ілюструють зазначені стилістичні явища. Слід звернути увагу й на те, що уживання синонімів та антонімів робить мовлення виразнішим і багатшим.

Студенти повинні знати такі теоретичні поняття:синонім, антонім, омонім, паронім, евфемізм, перифраза, оксиморон; класифікацію синонімів, антонімів, омонімів; критерії розмежування омонімів та багатозначних слів; стилістичні функції зазначених груп лексики.

Студенти повинні вміти вирізняти різні види синонімів, антонімів, омонімів; добирати до слів омоніми, пароніми, синоніми, антоніми; правильно вживати у мовленні слова різних груп; користуватися відповідними словниками.