Зразки виконання завдань. 2.Вуаль (французьке voile): звукосполучення УА – ознака запозичення із французької;

 

2. Вуаль (французьке voile): звукосполучення УА – ознака запозичення із французької;

відбулося графічне освоєння, морфологічне (замість чоловічого роду – жіночий).

3. Негативний – у значенні «який не викликає схвалення» – нейтральне (негативний герой); у

значенні «який становить величину зі знаком мінус» – книжне, спец., математ. (негативне

число)

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

1. На якій основі сформувався словниковий склад сучасної української літературної мови?

2. Які групи з погляду походження наявні в українській мові?

3. Які слова називаються успадкованими? На які групи вони поділяються?

4. Чому відбуваються запозичення? Назвіть причини запозичень.

5. Якими шляхами відбувається засвоєння лексики з інших мов?

6. Назвіть основні ознаки старослов’янізмів.

7. Які ознаки запозичень з інших мов ви можете назвати?

8. Що розуміється під поняттям «освоєння іншомовних слів»? Наведіть приклади.

9. У чому полягає різниця між варваризмами та екзотизмами?

10. Що таке інтернаціоналізми? Наведіть приклади.

11. У чому полягає сутність калькування? Які види кальок вам відомі?

12. На чому базується поділ лексики на активну й пасивну?

13. Чим різняться архаїзми та історизми?

14. Дайте визначення неологізмів. Доведіть, що це поняття історичне.

15. Які неологізми називають оказіональними?

16. Як поділяється лексика української літературної мови з погляду її стилістичного

вживання?

17. Схарактеризуйте кожну стилістичну групу.

18. Які шари лексики національної української мови вживаються в літературному мовленні,

зокрема в текстах художнього стилю, зі стилістичною метою?

19. Розкажіть про діалектизми, вульгаризми, жаргонізми, професіоналізми.

 

 

Практичне заняття № 10

 

Тема: ФРАЗЕОЛОГІЯ. ДИКТАНТ

 

План:

1. Фразеологічна одиниця, її ознаки.

2. Типи фразеологічних одиниць.

3. Джерела фразеології української мови.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

а) основна:

1. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К., 2003. – С. 137-141.

2. Сучасна українська мова / За ред. О.Д.Пономарева. – К., 2001. – С.78-89.

3. Шкуратяна Н. Г. Шевчук С. В. Сучасна українська літературна мова. – К., 2007. –

С.252-258.

4. Сучасна українська літературна мова. Лексикологія. Фонетика. – К., 2010. – С. 129-146.

5. Венжинович Н.Ф. Сучасна українська літературна мова. – К., 2008. – С. 63-70.

6. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук В.Т. Сучасна українська мова. – К., 1987. – С. 106-112.

7. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. – К., 1965. – С. 90-106.

8. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – К.,2002. – С.203-213.

9. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2006. – С.228-257.

10. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова. – К.,

2006. – С.282-289.

б) додаткова:

1. Олійник О. Сучасна українська мова. – К., 2008. – С. 37-38.

2. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. В 2-х ч. –

Ч.1. – К., 1973. – С. 71-80.

3. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. – К.,

1976. – С. 91-94.

4. Сучасна українська літературна мова: В 5 кн. Кн.4. Лексика і фразеологія / Ред.:

І.К.Білодід, М.А.Жовтобрюх. – К., 1973. – С. 331-435.

5. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. – К.,

1993. – С. 168-173.

6. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 708-713.

7. Демська-Кульчицька О. М. Фразеологія. – К., 2008.

8. Медведєв Ф.П. Українська фразеологія. – Х., 1977.

9. Москаленко А.А. Нарис історії української лексикографії. – К., 1961.

10 Дубічинський В.В.Українська лексикографія: історія, сучасність та комп’ютерні

технології. – Х., 2004.

в)словники:

1. Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській мові. – К. 1975.

2. Коломієць М.П., Регушевський Є.С. Словник фразеологічних синонімів / За ред.

В.О.Винника. – К., 1988.

3. Фразеологічний словник української мови: В 2 т. – К., 1993.

 

 

ЗАВДАННЯ

 

1. Доповнити конспекти лекцій короткими відповідями на 1, 2, 3 питання плану

(див. методичні рекомендації).

2. Зазначити тип фразеологізму за ступенем семантичного злиття (завдання виконується за

допомогою цифрового кодування):

1 – зрощення; 2 – єдність, 3 – сполучення.

Бенеря вхопила, байдики бити, вдарити по руках, блимати очима, море по коліна, вжити заходів, ловити мух, розводити антимонії, притча во язицех, брати на глум.

3. Визначити значення фразеологічних зворотів з попереднього завдання. За необхідності

звертатися до «Фразеологічного словника української мови» (У 2-х томах).

4. Підготуватися до диктанту (див. самостійну роботу № 2).

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Фразеологія – це 1) розділ мовознавства, що вивчає сталі звороти мовлення;

2) склад фразеологічних одиниць і зворотів мови. Фразеологізм (фразеологічна одиниця – ФО) – лексико-граматична єдність двох або більше слів, що характеризується цілісним значенням і відтворюваністю. Конспектуючи відповідь на перше питання, необхідно дати визначення фразеологізму та зазначити його ознаки. Подумайте, які з цих ознаки є спільними для фразеологізму та слова, ФО та словосполучення, чим різняться ці одиниці?

ФО вступають у системні відношення: однозначності-багатозначності, синонімії, антонімії, омонімії; можуть бути різними за походженням та стилістичним забарвленням. Крім того фразеологізми класифікуються за граматичною природою головного слова (іменні: іменникові, прикметникові, числівникові; дієслівні, прислівникові) та за семантичною злитістю компонентів (зрощення, єдності, сполучення, вислови). Саме останню класифікацію слід опрацювати більш детально, конспектуючи відповідь на друге питання. Засвоївши різновиди ФО за семантичною злитістю компонентів, можна виконувати другу вправу.

Від класифікації ФО за походженням (власномовні, запозичені, кальки) необхідно відрізняти їх класифікацію за джерелом виникнення (із професійного мовлення, народного мовлення, із античних міфів, літератури, Біблії, з побуту, вірувань та звичаїв народу). Відповідь на запитання «Джерела української фразеології» повинна містити виділені групи ФО і приклади.

Студенти повинні знати: визначення фразеології та фразеологізму; ознаки ФО у порівнянні зі словом та словосполученням; джерела української фразеології; класифікації ФО за походженням, граматичною природою головного слова та за ступенем семантичного злиття компонентів.

Студенти повинні вміти: визначати значення ФО, її тип за ступенем семантичного злиття та джерело виникнення; добирати фразеологізми з певним значенням; доцільно вживати фразеологізми в мовленні.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

1. У яких значеннях вживається термін «фразеологія»?

2. Дайте визначення фразеологізму.

3. Назвіть ознаки фразеологізму.

4. Які спільні й відмінні ознаки у фразеологізму і слова? фразеологізму і

словосполучення?

5. Наведіть приклади однозначних і багатозначних фразеологізмів, фразеологічних

синонімів, антонімів та омонімів.

6. Назвіть різновиди фразеологічних одиниць за структурою.

7. Як класифікуються фразеологізми за граматичною природою головного слова?

8. Чим різняться фразеологічні зрощення, єдності та сполучення?

9. Назвіть джерела української фразеології.

10. Схарактеризуйте стилістичні функції фразеологічних одиниць.

 

 

Практичне заняття № 11

 

ЛЕКСИКОГРАФІЯ. КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

План

1. Поняття про лексикографію. Розвиток української лексикографії.

2. Словник, типи словників.

3. Основні різновиди лінгвістичних словників.

 

ЗАВДАННЯ

 

1. Укласти конспект відповіді на перше питання плану (обсяг – 1-1,5 сторінки).

2. Укласти схему «Основні типи словників».

3. Проаналізувати будь-який із лінгвістичних словників за планом, поданим в методичних

рекомендаціях.

4. Підготуватися до контрольної роботи, повторивши теоретичний матеріал модуля

«Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія».

 

ЛІТЕРАТУРА

 

а) основна:

1. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К., 2003. – С. 141-144.

2. Сучасна українська мова / За ред. О.Д.Пономарева. – К., 2001. – С. 90-102.

3. Шкуратяна Н. Г. Шевчук С. В. Сучасна українська літературна мова. – К., 2007. –

С.258-269.

4. Сучасна українська літературна мова. Лексикологія. Фонетика. – К., 2010. – С. 146-164.

5. Венжинович Н.Ф. Сучасна українська літературна мова. – К., 2008. – С. 70-88.

6. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук В.Т. Сучасна українська мова. – К., 1987. – С. 112-116.

7. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. – К., 1965. – С. 106-119.

8. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – К.,2002. – С.213-226.

9. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2006. – С.257-272.

10. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова. – К.,

2006. – С.295-352.

б) додаткова:

1. Олійник О. Сучасна українська мова. – К., 2008. – С. 38-39.

2. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. В 2-х ч. –

Ч.1. – К., 1973. – С. 80-90.

3. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. – К.,

1976. – С. 94-96.

4. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. – К.,

1993. – С.146, 162-165.

5. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С.274-281.

6. Москаленко А.А. Нарис історії української лексикографії. – К., 1961.

7. Дубічинський В.В.Українська лексикографія: історія, сучасність та комп’ютерні

технології. – Х., 2004.

в)словники:

1. http://www.mova.info/Page.aspx?l1=61 (словники на mova.info).

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

Лексикографія, словникарство – розділ мовознавства, пов’язаний зі створенням словників та опрацюванням їх теоретичних засад. Українська лексикографія зароджується ще в 13 столітті, але етапним в її розвиткові став словник Лаврентія Зизанія (1596 р.) – перша друкована спроба нормалізації складу церковнослов’янської та староукраїнської мови.

Одним із перших словників нової української літературної мови було «Собраніє малоросійськихъ словъ...», додане до першого видання «Енеїди» І.П. Котляревського. Найбільшою подією кінця 19 – поч.20 ст. стало видання 4-томного «Словаря української мови» Б. Грінченка. Особливо активно починає розвиватися українська лексикографія в другій половині 20 ст., коли виходить ціла низка енциклопедичних і лінгвістичних словників. Слід коротко в конспекті схарактеризувати основні етапи розвитку української лексикографії.

Укладаючи схему «Основні типи словників», слід розпочинати з найбільш загального їх поділу на лінгвістичні та енциклопедичні, а далі виділяти конкретні різновиди.

З одним із словників необхідно ознайомитися більш детально і схарактеризувати його відповідно плану. Перш за все прочитайте передмову, а потім аналізуйте словникові статті. Не забудьте вказати різновид словника за розміщенням лексичного матеріалу (алфавітний, алфавітно-гніздовий, алфавітно-тематичний) та навести приклад словникової статті.

План аналізу:

а) бібліографічні відомості;

б) до якого типу належить;

в) мета і завдання словника;

г) його обсяг і будова;

д) зміст і композиція словникової статті(з конкретним прикладом);

е) основні умовні скорочення;

є) джерела ілюстративного матеріалу;

ж) які додаткові відомості містить.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

1. Дайте визначення лексикографії.

2. Що таке словник?

3. Коротко висвітліть історію української лексикографії.

4. Яка роль словників у розвиткові культури та науки?

5. Чим відрізняються енциклопедичні словники від лінгвістичних?

6. Які словники називаються загальномовними, які – спеціальними?

7. Назвіть різновиди одномовних словників за призначенням.

8. Схарактеризуйте види тлумачних словників.

9. Які словники належать до нормативних?

10. У чому полягає специфіка вибіркових словників?

11. Що представляють собою генетичні та функціональні словники?

12. Які словники сучасної української мови вам відомі?

13. Схарактеризуйте детально один із сучасних українських словників (за власним

вибором).

14. Яких українських словників поки що не вистачає?