Сцієнтисти - гра ради самої гри, абсолютизували кількісні методи. Антисцієнтистський напрямокв політ

Антисцієнтистський напрямок в політ. науці. (В. Еліот, Е. Корвін, Ч. Бірд)

Вільям Еліот наполягав на прагматичності політ. науки, з особливим акцентом на методи запропоновані Вільямом Монро та Джорджем Кетліном.

Помилки сцієнтистів за В. Еліотом:

1) прагнення відкрити об’єктивні закони, що породжує нездорову тенденцію вихвачування політичних явищ з загальнокультурного контексту;

2) відсутність у багатьох політологів достатньо глибокого розуміння того, що роблять психологи соціологи, економісти і статисти;

3) застосування ціннісно-нейтрального підходу до вивчення політики.

Едвард Корвін вважав що сцієнтисти надто абсолютизували технічні прийоми, кількісні методи в аналізі політичних явищ. Завдання політ. науки – це критика та виховання в їх тісному зв’язку з ідеальними цілями держави і з тим як цих цілей можна досягти.

Чарльз Бірд „Час, технологія та творчий дух в політ. науці” – 1927. Час і технологія руйнують колишній порядок. Соціальні системи постійно розділяються на окремі елементи, які важко досліджувати, тому політологи повинні розвивати творчий дух, а не захоплюватися кількісними методами. Сцієнтизм не дозволяє розвивати творчий дух.

Наслідки дискусії між сцієнтистами та антисцієнтистами:

- зближення американської політ науки з іншими галузями суспільного та природничого знання. Це дозволило започаткувати міждисциплінарний підхід;

- посилилось прикладне значення політ науки, поглиб її емпіричну спрямованість;

- зростання кількості та підвищення кваліфікації самих політологів;

вперше з часів заснування американської політичної науки наукові дослідження в цій галузі отримали широке визнання

14. Основні етапи становлення та розвитку політичної науки США (підхід Д.Істона, підхід Г. Алмонда),

Алмонд („Політ н-ка: історія дисципліни”) виокремив 3 етапи:

- 1920 – 1940 – період між 2-ма світовими війнами. Плідна діяльність чикагської школи, розроб програми емпіричних досліджень з соціологічним та психол-ми інтерпретація політики.

- 1945-1980 – поведінковий підхід до вивчення політики, постійне зростання професіоналізації науки. Створення наукових асоціацій, закладів, видання журналів.

- 1980 -.... – введення логіко-математичних методів дослідження; методологічний індивідуалізм (case-study).

Девід Істон пропонує свою періодизацію в роботі „Політич наука в США: минуле та сьогодення”.

1. формальний етап (все 19ст. переважав описовий метод, описувались закони за якими функціонує все політ. життя)

2. традиційний етап (неформальний або добіхевіористичний період) (з кінця 19ст. до 20х рр.. 20ст.) Центральна проблема діяльність груп тиску А. Бентлі. Збір інформації і описання політичного процесу. Політика – точка рівноваги.

3. біхевіористський етеп (20ті-60тірр. 20ст) характеризувався дослідженням політ. поведінки в політичній сфері. Методи збору інформації. Дослідник повинен абстрагуватися від цінностей в своїх дослідженнях.

постбіхевіористський етап (поч.. в 60хрр. 20ст). Характеризується поворотом до традиційних методів дослідження.

15. Сцієнтиський напрямок в політичній науці США,