Вкажіть на лексичне значення паронімів адрес – адреса, воліти – веліти, складіть з ними речення.

Адрес – це письмове вітання особі, організації, переважно з нагоди ювілею: "адрес ювілярові", "адрес гарно оформлений", "адрес від колишніх учнів", "адрес з нагоди шістдесятиріччя (п’ятдесятиріччя)".

Адреса – місце проживання чи перебування особи, місце знаходження установи; напис на конверті, бандеролі, пачці тощо. "Не знаю точної Вашої адреси", "моя адреса така", "подаю адресу свого брата", "адреса нашої установи", "жити (проживати) за адресою", "надсилати на адресу", уживаючи це слово в переносному значенні (тобто сказане стосується мене), говоримо: "це сказано на мою адресу" (а не "сказано в мою адресу", "сказано в мій адрес").

Веліти, велю, велиш. Вимагати, наказувати; доручати зробити щось; не дозволяти тощо, а також переносно. Мене просив завітати до вас наш учитель Сергій Сергійович Байрачний, велів мені принести вам молока (І.Цюпа); Пристав., не дозволяв пускати у хід зброю, велів брати злочинців голіруч (О.Гончар); І все було, як добрий тон велить (М.Рильський). Воліти, -ію, -ієш. Хотіти, бажати; вважати за краще. Волів би тільки, щоб причина Вашої мовчанки була якась інша, а не слабість (М.Коцюбинський); \[Руфін:\] Мій гостю, щоб тебе не дратувати, волію я розмову залишити (Леся Українка).

4. Подані слова напишіть згідно із чинним правописом: інженер-конструктор, прем’єр-міністр, до побачення, зрозгону, з дому, десь-колись, поморянин, харків’янин, напів темний провулок, бежево-рожеве покриття, світловолоса дівчина, препаскудний, пів 'їдальні, лібрето, скотитися, всесвітньовідомий, історико-культурний, під час, під вечір, коли-не-коли, зв’язок, порядок, Святослав, блідо-жовтий відтінок, вічнозелене дерево, весняно-літній сезон, презлий, прибріхувати, все-таки, десь-інде, тисячоліття, шістдесятиріччя.

Додаткова література:

Бабич Н.Д. Культура ділового мовлення початку XX ст. // Наук, вісник Чернівецького держ, ун-ту: Слов, філоя. – Вил. 93, – Чернівці: Рута, 2000. -С.163-171.

Бабич Н.Д. Стилі, підстилі чи жанри літературної мови // Наук, вісник Чернівецького ун-ту. – Вин, 93. Сдов. філол. – Чернівці: Рута, 2002. – С.92-101.

Беценко Т. Історія становлення та формування офІційно-ділового стилю української мови // Наук, вісник ЧНУ: 36. наук, праць. – Вил. 117-118. Слов. фітологія. – Чернівці: Рута, 2001. – С45-52.

Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. – К.: АртЕк. 1998.-190 с.

Горобець 8.Й. Загальна канцелярська документація XVIII ст. // Укр. мовознавство. – Вил. 16. – 1989. – С.72-80.

Жанри і стилі в історії української літературної мови. – К.: Наук, думка, 1989.-293 с.

ІІещак М.М. Типи українських грамот XIV ст. та їх стилістичні особли­вості // Мовознавство. -1970. – № 6. – С.58-66.

Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. – К.: Наук, думка, 1993.