Вкажіть на характерні ознаки антонімів, їх стилістичне використання. Наведіть приклади.

Антоніми (від грец. anti — проти і onyma — ім’я) — це слова з прямо протилежним значенням (чорний — білий, ніч — день, добре — погано). Але антоніми визначають не взагалі будь-які протилежні поняття, а обов’язково поняття співвідносні, об’єднані змістом на основі їх протиставлення.

Антоніми об’єднуються в антонімічні пари: високий — низький, сум — радість, добро — зло. В антонімічні відношення вступають не всі слова нашої мови. Не входять в антонімічні зв’язки слова, які означають конкретні поняття, а саме: іменники з конкретним значенням, велика кількість відносних прикметників, багато дієслів тощо.

Багатозначні слова у кожному значенні утворюють окрему антонімічну пару: свіжий (хліб) — черствий, свіжа (сорочка) — брудна, свіжа (газета) — стара, свіжа (риба) — копчена, тухла, морожена — залежно від контексту.

Антоніми бувають різнокореневі і однокореневі. Різнокореневі: старий — молодий, добре — погано. Однокореневі: друг — недруг, відбігати — підбігати.

Стилістична роль антонімів полягає перш за все у тому, що вони забезпечують контрастну характеристику образів, предметів, явищ. З допомогою антонімів створюється антитеза, зіставлення, протиставлення. Цікавою стилістичною фігурою є оксиморон, у якому поєднуються протилежні за змістом, контрастні поняття, що спільно дають нове уявлення: гарячий сніг, жорстоке милосердя, живий труп тощо.

В антонімічні пари об’єднуються слова з протилежними значеннями, що мають якусь лексичну спільність: теплий — холодний (тепло), швидкий —повільний (швидкість), глибокий — мілкий (глибина).

Антоніми бувають виражені такими частинами мови, як іменник (добро — зло), прикметник (швидкий — повільний), займенник (всі — ніхто), дієслово (іти — стояти), прислівник (високо — низько), прийменник (під — над, від — до).

На використанні антонімів побудована така стилістична фігура, як антитеза (від грец. antithesis — протилежність) — зіставлення фактів, явищ, подій та думок з метою їх виділення: І я іду, і падаю, і знов спішу вперед або плетусь назад (В. Симоненко).

Антоніми використовуються в різних стилях літературної мови. Антонімічні протиставлення підсилюють виразність думки, надають їй більшої чіткості і категоричності, викликають в уявленні людини живі образи названих предметів, явищ, подій.