Студопедия — СТРУКТУРА
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

СТРУКТУРА






Структурно державний борг України складається з внутрішнього і зовнішнього. У 1992 році прийнято Закон "Про державний внутрішній борг України", яким визначено, що державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов'язання уряду України у грошовій формі. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.

Державний зовнішній борг — це боргові зобов'язання держави перед нерезидентами щодо повернення позичених коштів (основна сума боргу) та відсотків за ними.

Залежно від отримувача кредитних ресурсів державний борг може бути прямий та умовний (гарантований).

· Прямий державний борг — це борг, що відображає обсяги позичених ресурсів, які надійшли в розпорядження уряду країни.

 

·Умовний (гарантований) державний борг — це зобов'язання держави як гаранта повернення ресурсів кредитору в разі неплатоспроможності позичальника.

Також державний борг за ознакою валюти зобов'язань поділяється на борг в іноземній валюті і борг в національній валюті; за ознакою відсоткової ставки - на борг з фіксованою ставкою і борг з плаваючими ставками.

 

 

28.Фінансово-правові основи регулювання банківської діяльності

 

В Україні, як і в більшості інших країн існує двоступенева банківська система. Першим ступенем є Національний Банк України, що діє відповідно до Конституції України та Закону України „Про Національний банк України" від 20 травня 1999 року, які визначають його статус та компетенцію.

Стаття 99 Конституції України визначає,що забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави -Національного банку України. Тобто, встановлено, що Національний банк України є центральною ланкою банківської системи. Його основний орган - Рада Національного банку України - розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

Другою ланкою банківської системи згідно ч.1 ст.4 Закону України „Про банки і банківську діяльність" є інші банки. Їх прийнято називати комерційними банками.

Але окрім самих банків в дану систему входять інші кредитні організації, що виконують певні функції банків, як от надання кредитів та виконання вкладних депозитних операцій. Найпоширенішим видом подібних кредитних організацій є кредитні спілки.

Діяльність подібних кредитних організацій регулюється імперативно Постановами та іншими нормативно-правовими актами Національного банку України.

Хоча за етимологією „банківська система" й означає систему банківських установ, проте вважаємо, що до банківської системи України слід включати кредитні організації, які виконують ряд повноважень комерційних банків.

 

29. Банківська система України та роль у ній Національного Банку України

Стаття 99 Конституції України визначає, що забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави -Національного банку України. Тобто, встановлено, що Національний банк України є центральною ланкою банківської системи. Його основний орган - Рада Національного банку України - розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

Банківська діяльність є одним з елементів фінансової діяльності дер-жави та системою діючих спеціальних суб’єктів та операцій, здійснюваних ними як учасниками єдиної банківської системи щодо грошей, цінних папе-рів і валютних цінностей як засобів платежу, заощадження й товару1. З пра-вової точки зору, банківську діяльність можна розглядати як сукупність дій, здійснюваних певними суб’єктами у формі, закріпленій нормативно-правовими актами чи договорами, спрямованими на отримання прибутку.

Відповідно до ст. 4 Закону України від 7 грудня 2000 року, № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (Редакція станом на 02.12.2012), банківська система України є дворівневою та складається з НБУ й інших банків, що створені й діють на території держави.

Дворівневість банківської системи виявляється в тому, що, з одного боку, банки самостійні щодо НБУ і юридично йому не підпорядковані, тобто НБУ не є вищою інстанцією для банківської установи. З іншого — банки є піднаглядовими НБУ, їх створення та діяльність безпосередньо залежать від нього. Фактично відносини між ними мають вертикальний характер, є владними і тому регулюються нормами публічного права (фінансового, ад-міністративного).

Банки — це установи, функціями яких є кредитування суб’єктів гос-подарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підпри-ємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валю-тних та інших банківських операцій.

30.Правовий статус Національного Банку України

Націона́льний банк Украї́ни (скороч. НБУ) є особливим центральним органом державного управління, його емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці України - гривні.

Правовий статус центрального банку як системна категорія поряд із функціональною характеристикою включає також передбачену нормами права спеціальну правоздатність суб’єкта права у питаннях відання» а також його повноваження, що, враховуючи публічні функції Національного банку, становлять його компетенцію.

Визначальним елементом правового статусу Національного банку України є положення, закріплене у ст. 2 Закону про НБУ: Національний банк України є особливим центральним органом державного управління. Використання законодавцем терміна "особливий центральний орган державного управління" при характеристиці Національного банку України є універсальним підходом за двома підставами.

По-перше, це законодавче визначення підкреслює державно-управлінську природу діяльності Національного банку України в процесі реалізації покладених на нього функцій. Національний банк бере активну участь у державному управлінні економічними процесами в Україні шляхом проведення грошово-кредитної політики, а також здійснює спеціальні управлінські заходи у вигляді адміністративного та індикативного регулювання банківської діяльності.

По-друге, у такий спосіб підкреслюється принципова особливість правового статусу вітчизняного центрального банку. З урахуванням положення ст. 6 Конституції України щодо здійснення державної влади в України на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Національний банк України не входить до жодної з гілок влади, що виступає важливою гарантією його незалежності від органів державної влади. Незалежність Національного банку від органів державної влади слід вважати головним принципом його діяльності. Важливе значення цього принципу підтверджується практикою законодавчого закріплення статусу центрального банку в інших країнах..

 

31. Банківське регулювання та банківський нагляд

 

П.8 ст. 7 Закону України „Про Національний банк України" серед інших до функцій Національного банку відносить банківське регулювання та нагляд. Порядок здійснення банківського регулювання та нагляду врегульовано Законом України „Про Національний банк України" - розділ X, Законом України „Про банки і банківську діяльність" - розділ IV, а також іншими нормативно-правовими актами Національного банку України.

Закон України „Про Національний банк України" в ст. 1 дає визначення понять банківського регулювання та нагляду.

Банківське регулювання - одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку. У даному випадку Закон встановлює, що банківський нагляд є однією із функцій банківського регулювання. Основною метою банківського регулювання та нагляду відповідно до ст. 55 Закону України „Про Національний банк України" є безпека й фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

 

 

32. Правові основи грошового обороту

 

Ефективний розвиток економіки країни визначається станом грошового обігу, стабільним функціонуванням грошової системи. Грошовий обіг пронизує всю фінансову систему. Особливу роль гроші грають в ринковій економіці, будучи найважливішим її атрибутом Як економічна категорія, гроші є засобом виразу вартості товарів, мірою вартості, загальним еквівалентом безлічі вартостей товару.

Сутність грошей виявляється через їх функції, до яких відносяться:

1) визначення міри вартості;

2) засіб накопичення;

3) засіб обігу;

4) засіб платежу;

5) функція світових грошей, що виявляється в обслуговуванні міжнародного товарообміну.

Особливістю грошей є те, що вони знаходяться в постійному русі. Процес безперервного руху грошей в готівковій і безготівковій формах називається грошовим обігом. Грошовий обіг відображає направлені потоки грошей між Центральним банком і іншими кредитними організаціями; між самими кредитними організаціями; кредитними організаціями і підприємствами, організаціями, установами різних організаційно-правових форм; між банками і фізичними особами; підприємствами і фізичними особами; між банками і іншими інститутами фінансової системи; між фінансовими інститутами і фізичними особами.

Важливістю суспільних відносин, що складаються в ході грошового обігу, для економічного і політичного розвитку країни зумовлене їх регулювання з боку держави за допомогою права і, в першу чергу, фінансового.

 

 

33. Грошова система України

 

Грошова́ систе́ма — це визначена державою форма організації грошового обігу, що історично склалася й регулюється законами держави. Її основу становить сукупність економічних відносин та інститутів, які забезпечують її функціонування. Кожна промислово розвинена країна має власну грошову систему, яку розвиває й вдосконалює для розвитку національної економіки.

Особливістю грошей є те, що вони знаходяться в постійному русі. Процес безперервного руху грошей в готівковій і безготівковій формах називається грошовим обігом. Грошовий обіг відображає направлені потоки грошей між Центральним банком і іншими кредитними організаціями; між самими кредитними організаціями; кредитними організаціями і підприємствами, організаціями, установами різних організаційно-правових форм; між банками і фізичними особами; підприємствами і фізичними особами; між банками і іншими інститутами фінансової системи; між фінансовими інститутами і фізичними особами.

Важливістю суспільних відносин, що складаються в ході грошового обігу, для економічного і політичного розвитку країни зумовлене їх регулювання з боку держави за допомогою права і, в першу чергу, фінансового.

Головна задача фінансово-правового регулювання грошового обігу полягає в підтримці правильного співвідношення між доходами населення і організацій в грошовій формі і вартістю товарів і платних послуг, що пропонуються на внутрішньому ринку.

 

 

34. Поняття та зміст грошового обороту

 

Грошовий оборот - це безперервний рух грошей для забезпечення неперервності відтворення і реалізації суспільного продукту та перерозподілу національного доходу.

Гроші за своєю сутністю є унікальним еквівалентом вартісних характеристик різних об' єктів. Завдяки властивостям грошей кожна держава використовує їх як один з важливих елементів впливу на економіку. За допомогою грошей держава здійснює контроль за господарством країни, за мірою праці і споживання. Держава планує та законодавчо регулює грошовий обіг, в тому числі шляхом встановлення: найменування національної грошової одиниці; видів грошових знаків, порядок їх випуску в обіг і вилучення з обігу; встановлення межі використання готівки і проведення безготівкових розрахунків; порядку здійснення контролю за дотриманням правил зберігання, витрачання і обігу коштів. Функцією забезпечення стабільності грошової одиниці відповідно до ст. 99 Конституції України наділено Національний банк України.

Указом Президента України „Про грошову реформу в Україні" проведено з метою сприяння проведенню радикальних ринкових реформ і забезпечення економіки національного валютою і введено в обіг визначену Конституцією національну валюту - гривню. З 2 вересня по 16 вересня 1996 року тимчасова національна валюта - карбованці, - вільно обмінювалася населенню на гривні. Суми до 100 мільйонів українських карбованців обмінювалися на гривні готівкою, а понад 100 мільйонів - зараховувалися на вклади в банках з правом їх вільного використання у гривнях. В цей період комерційні банки приймали від населення українські карбованці готівкою на вклади та розрахункові рахунки без будь-яких обмежень за встановленим курсом обміну: 1 гривня за 100 000 карбованців. Обмін карбованців на гривні проводився без стягнення плати.

 

 

35. Правове регулювання готівкових розрахунків

Наявний грошовий обіг в країні організовується державою в особі центрального (національного) банку. Частково готівкові гроші спрямовуються на обслуговування міжбанківських розрахунків, але в основному вони видаються юридичним і фізичним особам. Відповідно до законодавства діяльність по організації і управлінню наявним грошовим обігом здійснюється в централізованому порядку Національним банком України.

Так, Постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року затверджено „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні". Згідно п.1.2 вказаного Положення готівкою (готівковими коштами) визнаються грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі обігові, пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Відповідно до Положення підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов' язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України.

 

 

36. Правове регулювання безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу. Безготівкові розрахунки поділяються на міжбанківські та міжгосподарські, які обслуговують, відповідно, відносини між банками та між клієнтами банків.

В Україні за роки незалежності створена національна платіжна система, з червня 1993 року функціонують Центральна розрахункова палата, Центр міждержавних розрахунків, Національна платіжна рада, з січня 1994 року працює Система електронних платежів (СЕП). Введення СЕП дозволило досягти світового рівня обробки інформації в сфері міжнародних розрахунків, підвищити надійність, обмежити ризик обігу фальшивих грошей та прискорити рух коштів між окремими банками.

Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основними грошовими потоками. Це по-перше, надходження грошових коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.

 

37. Правове регулювання валютних відносин

 

Валютне право України - це сукупність норм, переважно фінансово-правового характеру, які регулюють валютні відносини, що виникають у процесі функціонування валютної системи України.

Об' єктом регулювання валютного права є валютні правовідносини.

Валютні правовідносини - врегульовані нормами права суспільні відносини, які складаються під час проведення суб' єктами операцій по обігу валюти та валютних цінностей, а також в процесі державного регулювання такої діяльності та здійсненні уповноваженими органами контролю за нею.

Валютні правовідносини є окремим самостійним видом фінансових відносин. За своєю сутністю вони належать до фінансових, оскільки здійснюються у фінансовій сфері та базуються на принципах, властивих фінансовому праву України. Але дані відносини виникають виключно з приводу обігу валюти та валютних цінностей. Валюта належить до особливого виду грошових цінностей і саме це визначає основну особливість валютних правовідноси

 

38. Загальна характеристика валютного правовідношення

Валютне право України - це сукупність норм, переважно фінансово-правового характеру, які регулюють валютні відносини, що виникають у процесі функціонування валютної системи України.

Об' єктом регулювання валютного права є валютні правовідносини.

Валютні правовідносини - врегульовані нормами права суспільні відносини, які складаються під час проведення суб' єктами операцій по обігу валюти та валютних цінностей, а також в процесі державного регулювання такої діяльності та здійсненні уповноваженими органами контролю за нею.

Валютні правовідносини є окремим самостійним видом фінансових відносин. За своєю сутністю вони належать до фінансових, оскільки здійснюються у фінансовій сфері та базуються на принципах, властивих фінансовому праву України. Але дані відносини виникають виключно з приводу обігу валюти та валютних цінностей. Валюта належить до особливого виду грошових цінностей і саме це визначає основну особливість валютних правовідносин.

Валютні відносини можуть виникати як з приводу здійснення валютних операцій суб' єктами, так і в сфері функціонування уповноважених державних органів щодо валютного регулювання та валютного контролю. Отже, за своїм змістом валютні відносини бувають двох видів: економічні - складаються, наприклад, при переміщенні юридичними і фізичними особами валюти через митний кордон України, її пересиланні, здійсненні розрахунків у іноземній валюті, проведенні конверсійних, кредитних та інших валютних операцій. А також вони є управлінськими, бо виникають при здійсненні валютного регулювання та валютного контролю уповноваженими органами держави, зокрема, при видачі ліцензій Національним банком України комерційним банкам на здійснення операцій з валютними цінностями, проведенні перевірок валютної дисципліни суб' єктів валютного ринку України тощо.

 

39. Об’єкт валютних правовідносин

 

Об'єктами правовідносин зазвичай вважають певні блага, з приводу яких суб' єкти вступають у відповідні правовідносини. Об' єктом валютних правовідносин, таким чином, виступають валютні цінності.

Згідно ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" до валютних цінностей належать:

1) валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та інших форм, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у вкладах у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

2) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи, виражені у валюті України;

3) іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього.

 

40. Суб’єкти валютних правовідносин

 

Суб'єктами валютних правовідносин є фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), юридичні особи (підприємства, господарські товариства, уповноважені комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи), державні органи (НБУ, Державна податкова адміністрація, Державна митна служба України), органи місцевої влади та самоуправління, а також держава Україна.

На підставі ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" суб'єкти валютних правовідносин - фізичні та юридичні особи можуть бути двох видів -резиденти та нерезиденти. До резидентів належать:

1) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном;

2) юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

3) дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності. Коло нерезидентів складають:

1) фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України;

2) юридичні особи, суб' єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб' єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб' єктів підприємницької діяльності України;

3) розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

 

 







Дата добавления: 2015-09-04; просмотров: 409. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

В эволюции растений и животных. Цель: выявить ароморфозы и идиоадаптации у растений Цель: выявить ароморфозы и идиоадаптации у растений. Оборудование: гербарные растения, чучела хордовых (рыб, земноводных, птиц, пресмыкающихся, млекопитающих), коллекции насекомых, влажные препараты паразитических червей, мох, хвощ, папоротник...

Типовые примеры и методы их решения. Пример 2.5.1. На вклад начисляются сложные проценты: а) ежегодно; б) ежеквартально; в) ежемесячно Пример 2.5.1. На вклад начисляются сложные проценты: а) ежегодно; б) ежеквартально; в) ежемесячно. Какова должна быть годовая номинальная процентная ставка...

Выработка навыка зеркального письма (динамический стереотип) Цель работы: Проследить особенности образования любого навыка (динамического стереотипа) на примере выработки навыка зеркального письма...

Задержки и неисправности пистолета Макарова 1.Что может произойти при стрельбе из пистолета, если загрязнятся пазы на рамке...

Вопрос. Отличие деятельности человека от поведения животных главные отличия деятельности человека от активности животных сводятся к следующему: 1...

Расчет концентрации титрованных растворов с помощью поправочного коэффициента При выполнении серийных анализов ГОСТ или ведомственная инструкция обычно предусматривают применение раствора заданной концентрации или заданного титра...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.012 сек.) русская версия | украинская версия