Методичні рекомендації до практичного заняття. Аналіз прибутку проводиться методом порівняння фактичних даних за звітний період з фактичними даними за попередній період
Аналіз прибутку проводиться методом порівняння фактичних даних за звітний період з фактичними даними за попередній період. В ході аналізу необхідно дати оцінку темпів зростання прибутку в цілому і окремо по кожній її частині; вивчити і розрахувати фактори, що впливають на зміну прибутку і визначити рівень їхнього впливу; виявити резерви збільшення прибутку. Аналіз фінансових результатів доцільно розпочинати з дослідження змін валового прибутку, оскільки він відображає суму доходу, яка залишається у розпорядженні підприємства. Прибуток залежить від основних факторів: - зміна обсягу, структури та асортименту реалізованої продукції; - зміна собівартості реалізованої продукції; - зміна цін продажу продукції, тарифів виконання робіт; - стан платіжно-розрахункової дисципліни. Методика визначення впливу факторів на валовий прибуток: 1. Вплив зміни обсягу реалізації на виконання плану прибутку визначається множенням планової суми валового прибутку на відсоток перевиконання (недовиконання) плану по обсягу реалізації. 2. Вплив на прибуток зміни собівартості продукції визначається порівнянням фактичної собівартості з плановою собівартістю тієї ж (фактичної) реалізації продукції (результат змінюється на протилежний знак). 3. Вплив на прибуток зміни оптових цін можна визначити порівнянням фактичної виручки від реалізації продукції (без податку на добавлену вартість, акцизного збору та ін. обов’язкових зборів та виплат) з планової на фактично реалізовану продукцію. 4. Вплив на прибуток зміни структури та асортименту реалізованої продукції визначається порівнянням планового прибутку на фактично реалізовану продукцію з плановим прибутком, перерахованим на відсоток виконання плану по обсягу реалізації. Правильність виконаного аналізу необхідно перевірити складанням балансових факторів: алгебраїчна сума впливу всіх факторів повинна дорівнювати надплановому прибутку. При проведенні аналізу прибутку застосовуються наступні моделі факторного аналізу. Згідно зі «Звітом про фінансові результати» ф.№2 і додатку Б вплив факторних показників на чистий прибуток (результативний показник) можна представити у вигляді адитивної моделі: ЧП = В – С + ІОД – ОВ + ФД – ФВ - ПП + НД – НВ – ПНП,
де ОВ – (операційні витрати) це сума рядків 070, 080 і 090 ф.2; ФД – (фінансові доходи) це сума рядків 110, 120 і 130 ф.2; ФВ – (фінансові витрати) це сума рядків 140, 150 і 160 ф.2. Як відомо, розмір виручки від реалізації залежить від таких факторів, як ціна реалізованої продукції (Ц), питома вага кожного виду продукції в загальному обсязі реалізації (ПВ) і кількість реалізованої продукції (N). Таку залежність можна записати у вигляді мультиплікативної моделі: В = N · ПВ · Ц.
Факторну модель собівартості реалізованої продукції можна представити у вигляді такого виразу:
С = N · ПВ · Взмін ,
де N - обсяг виробленої продукції; ПВ – показник структури виробленої продукції; Взмін – змінні витрати на виробництво одиниці продукції (собівартість одиниці). Таким чином, на формування чистого прибутку підприємства впливають фінансові результати, отримані після здійснення операційної, інвестиційної, фінансової діяльності і фінансові результати, отримані в результаті надзвичайних подій. Така класифікація фінансових результатів діяльності підприємства відіграє важливу роль при розрахунку показників прибутковості (рентабельності) підприємства. Залежно від того, з чим порівнюється показник прибутку, виділяють дві групи коефіцієнтів рентабельності: - рентабельність інвестицій (капіталу); - рентабельність продажів.
І. Рентабельність інвестицій (капіталу): У цій групі коефіцієнтів рентабельності розраховуються два основних коефіцієнти: рентабельність сукупного капіталу (або активів) і рентабельність власного капіталу.
1. Рентабельність сукупного капіталу (або активів) (Ра):
або
Цей коефіцієнт показує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для одержання прибутку, тобто який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи. Слід зазначити, що коефіцієнт рентабельності активів поєднує два показники: частку прибутку в одній гривні реалізації і оборот активів:
або
Ра = Чиста рентабельність продажів х Коефіцієнт оборотності активів. 2. Рентабельність власного капіталу (Рвк): Цей показник цікавить насамперед інвесторів і характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує власний капітал. Рентабельність Рвк визначають за формулою:
Динаміка цього показника впливає на рівень котирування акцій на фондових біржах. Щоб проаналізувати причини зміни коефіцієнта рентабельності власного капіталу доцільно застосувати рівняння Дюпона:
RОЕ = RОА · (Активи: Власний капітал),
де RОЕ – рентабельність власного капіталу; RОА – рентабельність активів. Тут коефіцієнт RОЕ розкладений на дві складові: рентабельність активів і коефіцієнт фінансового левериджу. Рівняння показує, що рентабельність власного капіталу залежить від прибутковості активів і левериджу:
Варто звернути увагу на той факт, що збільшення фінансового левериджу пов’язане зі збільшенням частки позикового капіталу. Тому існує визначений ризик у залученні позикового капіталу, що виправдовується тільки тоді, коли прибуток, отриманий від ефективного використання від активів, перевищує процентні ставки по отриманих кредитах. Рентабельність власного капіталу підприємства залежить від трьох факторів першого порядку: чистої рентабельності продажів, коефіцієнта оборотності активів і структури джерел засобів, інвестованих у підприємство. Значимість цих показників підтверджується тим, що вони в певному значенні узагальнюють усі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства: перший фактор узагальнює фінансові результати, другий – актив балансу, третій - пасив балансу. Загальна зміна рентабельності власного капіталу визначається за формулою:
DРвк = Рвк1 – Рвк0.
· Вплив зміни показника чистої рентабельності продажів на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу визначають за формулою:
DРвк (Рчрп) = Рчрп1 · Кзал.0 · Ко.а.0 - Рчрп0. · Кзал.0 · Ко.а.0 .
· Вплив зміни коефіцієнта оборотності активів на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу визначають за формулою:
DРвк (Ко.а) = Рчрп1 · Кзал.1 · Ко.а.1 - Рчрп1. · Кзал.1 · Ко.а.0 .
· Вплив зміни коефіцієнта фінансової залежності на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу визначають за формулою:
DРвк (Кзал) = Рчрп1 · Кзал.1 · Ко.а.0 - Рчрп1. · Кзал.0 · Ко.а.0 .
Додавши значення змін показника рентабельності власного капіталу за рахунок кожного фактора, одержимо загальне значення зміни коефіцієнта:
DРск = Рск (Рчрп) + Рск (Ко.а) + Рск (Кзав).
3. Валова рентабельність реалізованої продукції (Рврп):
Цей показник показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення.
4. Операційна рентабельність реалізованої продукції (Рорп):
5. Чиста рентабельність реалізованої продукції (Рчрп):
У вітчизняній практиці найчастіше використовується показник чистої рентабельності реалізованої продукції. Він показує розмір прибутку на одну гривню реалізованої продукції. Незмінність протягом якого-небудь періоду показника операційної рентабельності з одночасним зниженням чистої рентабельності може свідчити або про збільшення фінансових витрат і одержання збитків від участі в капіталі інших підприємств, або про підвищення суми податкових платежів, що сплачуються. Цей коефіцієнт показує повний вплив структури капіталу і фінансування компанії на її рентабельність. Існує ще одна група показників рентабельності, до якої належать такі коефіцієнти:
1. Загальна рентабельність виробничих засобів (Рвз):
2. Загальна рентабельність підприємства (Рп/праг):
У процесі аналізу коефіцієнтів рентабельності найбільшого поширення одержала факторна модель, призначення якої – визначити фактори, що впливають на ефективність роботи підприємства та оцінити цей вплив. Оскільки існує безліч показників рентабельності, серед них, найбільш значимий – рентабельність власного капіталу.
Завдання для практичного заняття
|
.
.
.
.
