Прямі витрати праці, тобто заробітну плату та інші виплати основному виробничому персоналу фірми.
Операційні витрати — це всі інші витрати, які необхідні для забезпечення нормальної діяльності фірми. Вони включають: • заробітну плату адміністративно-управлінського, допоміжного та обслуговуючого персоналу фірми; • нарахування й податки на заробітну плату цих категорій персоналу; • додаткові виплати, які передбачені колективним договором (дотації на харчування, медичне обслуговування тощо); · рентні платежі; · платежі за комунальні послуги; · витрати на офіс; · витрати на відрядження; · витрати на рекламу; · страхові платежі; · амортизаційні відрахування; · інші операційні витрати. У процесі розрахунків вартості проданих товарів та операційних витрат важливо якомога повніше передбачити можливі статті витрат і правильно спрогнозувати їх динаміку по місяцях. Річ у тому, що витрати на ту саму статтю можуть суттєво відрізнятися протягом розрахункового періоду. Наприклад, витрати на рекламу, комісійні торговим агентам, витрати на відрядження будуть значно більшими в перші місяці виходу фірми на ринок. 4. Визначається валовий прибуток фірми. Валовий прибуток обчислюється як різниця між загальним обсягом продажу фірми і вартістю проданих товарів (сумою прямих витрат фірми на виробництво та реалізацію продукції). 5. Обчислюється операційний прибуток фірми відніманням від валового прибутку суми операційних витрат. 6. Розраховуються суми сплати процентів за отримані кредити. 7. Обраховується прибуток до сплати процентів як різниця між операційним прибутком і сумою сплати відсотків за кредит. 8. Обчислюються згідно з чинним законодавством суми податків з прибутку фірми. 9. Визначається чистий прибуток фірми як різниця між прибутком до сплати податків і сумою податків з прибутку фірми. Розміри прибутків і збитків фірми значною мірою залежать від обсягів продажу її продукції. Обсяги продажу, як уже зазначалося, це параметр, що його рідко коли можна точно спрогнозувати. Саме для того, щоб з'ясувати, якими мають бути обсяги продажу продукції фірми, щоб досягти прибутковості, і проводиться аналіз беззбитковості. Ось чому інвестори й кредитори вимагають, щоб у підрозділі «План доходів і видатків» було проведено аналіз беззбитковості та обчислено точку беззбитковості. Точка беззбитковості характеризує таку ситуацію, за якої загальні доходи від продажу продукції фірми повністю покривають витрати на її виробництво й реалізацію (ситуація, коли фірма не отримує прибутків, але не має і збитків). Таким чином, точка беззбитковості показує, скільки одиниць продукції має продати фірма, щоб її витрати окупилися її доходами. Продаж кожної наступної одиниці продукції приноситиме фірмі прибуток. Навпаки, зменшення обсягів продажу продукції нижче за рівень, визначений точкою беззбитковості, означає, що фірма нестиме збитки. Для визначення точки беззбитковості необхідно знати: • ціну продажу одиниці продукції фірми; • прямі витрати (змінні витрати) на одиницю продукції; • загальні операційні витрати. Обчислення точки беззбитковості здійснюється за формулою Тб=Зов/Цоп-Вп де Зов — загальні операційні витрати фірми; Цоп — ціна одиниці продукції фірми; Вп — прямі витрати на одиницю продукції. Точку беззбитковості можна визначити і графічним методом. У процесі обчислення точки беззбитковості підприємець має можливість моделювати різні ситуації (змінювати ціну одиниці продукції, рівень прямих та операційних витрат) і спостерігати, як такі зміни впливатимуть на прибуток фірми. Таким чином, аналіз беззбитковості є дуже корисним інструментом фінансового планування. При цьому він має більше значення для кредитора, ніж для інвестора. Кредитора передовсім інтересує питання про здатність фірми обслуговувати борг, тоді як інвестор шукає підприємницькі проекти з високою нормою прибутку.
ПЛАН ГРОШОВИХ НАДХОДЖЕНЬ І ВИПЛАТ План грошових надходжень і виплат складається на такі самі терміни, що й план доходів і видатків, тобто на три роки: на перший рік — із розподілом по місяцях, а на другий та третій роки — з виокремленням кварталів. Щоб скласти план грошових надходжень і виплат, необхідно послідовно здійснити такі дії. 1. Визначити готівкові кошти, що будуть у розпоряджені фірми на початок першого місяця розрахункового періоду (для другого третього і подальших місяців ця сума являтиме собою готівкові кошти на кінець попереднього місяця). 2. Обчислити загальну суму всіх передбачуваних грошових надходжень на фірму протягом кожного місяця (надходження від продажу продукції чи надання послуг; кошти, отримані від дебіторів; готівка від продажу акцій; кошти, які власники додатково інвестують у фірму; отримані позички тощо). 3. Розрахувати загальну суму всіх обов'язкових платежів фірми протягом кожного місяця (перелік усіх платежів достатньо широкий, у процесі розрахунків важливо не пропустити жодного з них). 4. Визначити чистий потік готівки за кожний місяць як різницю між загальною сумою всіх передбачуваних грошових надходжень і загальною сумою всіх обов'язкових платежів фірми за місяць. Якщо грошові надходження за місяць перевищують платежі, то фірма має так званий додатний потік готівки. Навпаки, коли грошові надходження за місяць менші за платежі, фіксують, що фірма має від'ємний потік готівки, який прийнято записувати в плані руху готівки у круглих дужках. 5. Розрахувати суму готівкових коштів на кінець кожного місяця. Для цього до готівкових коштів на початок кожного місяця додають додатний потік готівки або відраховують від'ємний потік готівки за відповідний місяць. У процесі планування руху готівки завжди виникають певні труднощі при визначенні обсягів грошових надходжень і платежів. Такі розрахунки грунтуються на передбаченнях та припущеннях, які не повинні бути надто оптимістичними. Рекомендується створювати так званий запас фінансової міцності, тобто дещо занижувати оцінки грошових надходжень, щоб вистачило коштів на сплату рахунків фірми. У текстовій частині плану грошових надходжень і виплат усі ці передбачення та припущення мають бути чітко сформульовані (як правило, тут обговорюються передбачення щодо методів збору дебіторської заборгованості, цінових знижок, циклічності обсягів продажу тощо). Складаючи план руху готівки, слід усвідомлювати, що діяльність новоствореної фірми, як правило, асоціюється зі збитками. Ось чому фінансування фірми у перші місяці після старту за рахунок лише внутрішніх ресурсів часто є неможливим. Для цього періоду, який має вирішальне значення, слід шукати якісь способи залучення зовнішніх джерел фінансування. Складений план руху готівки саме й уможливлює своєчасне передбачення таких ситуацій, дає змогу заздалегідь підготувати документи для отримання кредитів.
План грошових надходжень і виплат, гривень
ПЛАНОВИЙ БАЛАНС На практиці фінансовий стан фірми постійно змінюється. Але для ефективного управління фірмою треба постійно мати чітку картину її фінансового стану. З цією метою щорічно на певну дату (як правило, за станом на 31 грудня) складається баланс фірми (підприємства, організації). Баланс є фінансовим документом, що в ньому кошти фірми (у грошовій формі) згруповано як за їхнім складом і розміщенням, так і за джерелами їх надходження. Баланс складається для того, щоб отримати «фотографію» фінансового стану фірми на певну дату, яка має зафіксувати фінансові позиції фірми на даний момент. Баланс, зокрема, показує: • що фірма має у своєму ропорядженні (активи); • скільки вона винна постачальникам і кредиторам (пасиви); • що в неї залишається (власний капітал = активи — пасиви). У балансі активи й пасиви протистоять одне одному згідно з універсальним бухгалтерським рівнянням: Активи = Пасиви + Власний капітал. У бізнес-плані складається баланс, форма якого потребує вертикального розміщення інформації (верхня частина — активи; середня — пасиви; нижня — власний капітал (зобов'язання перед власниками)). Розглянемо детальніше статті планового балансу. Активи — це майно й ресурси, які має фірма у своєму розпорядженні і завдяки яким створюється її прибуток. При цьому розрізняють поточні та постійні активи. Поточні активи — це ресурси фірми, які відносно швидко (протягом одного року) можуть бути переведені в готівку. До поточних активів, зокрема, належать: • готівка — гроші в касі та на банківському рахунку; • ринкові цінні папери — акції, облігації, інші цінні папери; • дебіторська заборгованість — кошти, які фірмі заборгували споживачі її продукції (послуг); Плановий баланс фірми (на 31 грудня 200_ року)
• матеріальні запаси — вартість сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих, готової, але ще не реалізованої продукції тощо; • попередньо сплачені витрати — рентні платежі, страхові внески, авансові платежі за товари й послуги іншим фірмам. Постійні активи — це ресурси фірми, тривалість використання яких перевищує один рік і які не можуть бути швидко трансформовані в готівку. До пості йних активів належать: земля, будівлі та споруди, обладнання. Слід зауважити, що всі ці постійні активи, за винятком вартості землі, відображаються в балансі за залишковою вартістю (початкова вартість за мінусом нарахованої амортизації). До постійних активів належать також і нематеріальні активи. Так само як і інші постійні активи, нематеріальні активи здатні приносити фірмі дохід. Проте для них характерні: відсутність матеріальної основи отримання доходу та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їх використання. До нематеріальних активів належать: 1) права використання об'єктів промислової власності (патентів, ліцензій, промислових зразків, корисних моделей, товарних знаків, знаків обслуговування); 2) права використання об'єктів інтелектуальної власності (авторські права на використання та видання наукових праць, літературних творів, програмних продуктів); 3) права користування земельними ділянками та іншими природними ресурсами; 4) права використання «ноу-хау», найменування місця походження товару, здобутої репутації фірми (доосЬуШ), її ділових зв'язків, а також організаційні витрати на створення фірми. Пасиви — це сума зобов'язань фірми перед кредиторами, іншими фірмами, організаціями, банками. Пасиви поділяють на поточні та довгострокові. Поточні пасиви — це зобов'язання фірми, які мають бути сплачені протягом одного фінансового року. До поточних пасивів, зокрема, належать: • кредиторська заборгованість фірми — кошти, які фірма заборгувала своїм постачальникам, придбавши їх товари (послуги) в кредит; • заборгованість податковим органам. Фірма регулярно отримує прибуток від реалізації своєї продукції (послуг). Але податки фірма сплачує в певні заздалегідь визначені строки. Через це фірма практично завжди виступає як боржник податкових органів; • видатки, що нараховані до виплати — це різноманітні вже нараховані, але ще не сплачені виплати (нарахована, але невиплачена заробітна плата персоналу фірми, проценти по кредитах, страхові, пенсійні нарахування тощо). Довгострокові пасиви — це зобов'язання фірми, термін погашення яких перевищує один фінансовий рік: • векселі до оплати — це кошти, які фірма позичила в банків, інших фірм, приватних осіб під письмове зобов'язання - вексель. Залежно від термінів погашення векселя (протягом одного року чи більше) статтю «Векселі до оплати» відносять відповідно до поточних або довгострокових пасивів; • кредити під заставу майна — це кошти, отримані фірмою від інших організацій під заставу власного майна. Зобов'язання перед власниками (акціонерами) — це власні кошти фірми: • акціонерний капітал — вартість фактично реалізованих акцій (звичайних та привілейованих). Акціонерний капітал формується за рахунок коштів засновників фірми, їхніх подальших внесків, а також внесків інших акціонерів; • нерозподілений прибуток — це та частина прибутку, яку буде інвестовано в розширення бізнесу фірми (чистий прибуток за мінусом суми сплачених дивідендів). Плановий баланс на момент започаткування бізнесу фірми скласти порівняно легко, оскільки він відбиває потреби фірми у стартовому капіталі. Конкретно він показує: 1) як передбачається залучати необхідний капітал (пасиви та зобов'язання перед власниками); 2) на що залучені кошти передбачається витратити (які активи будуть придбані). Планові баланси на другий і третій роки безпосередньо залежать від балансу на перший рік і очікуваних фінансових результатів діяльності фірми у відповідні періоди. У текстовій частині фінансового плану подаються пояснення, які розшифровують припущення щодо окремих статей планового балансу. У процесі передбачення очікуваних показників балансів слід звернути увагу на такий момент. Підприємці-початківці іноді помилково вважають, що на своєму старті фірма може використовувати тільки (або переважно) позичені кошти. Проте кредитори та інвестори завжди вимагають, щоб певна частка капіталу фірми була створена за рахунок власних коштів підприємця. Тоді підприємець буде «тісно прив'язаний» до свого бізнесу. Якщо для фірми настане скрутна доба, то він не втече, не зазнавши відчутних особистих утрат. Такий підприємець робитиме все залежне від нього, аби вийти з кризи і забезпечити подальший розвиток фірми.
|
