Управління ризиками

Управління ризиками є важливим фактором у банківській справі і є суттєвим елементом операцій. До основних ризиків, яких може зазнавати Банк у своїй діяльності, включають кредитний ризик, ризик ліквідності, ризики, пов’язані із змінами процентних ставок і курсів обміну валют, ринковий ризик та операційно-технологічний ризик, юридичні, стратегічні та ризики репутації. Найбільш вагомими для Банку є кредитний та операційно-технологічний ризики.

З метою зниження кредитного ризику та поліпшення якості активів Банком протягом 2010 р. приймались оперативні рішення щодо погодження оптимальних обсягів кредитування, зменшення ваги високоризикових кредитів, вдосконалення систем фронт-офісу, впровадження статистичних та експертних систем кредитного скорингу, вдосконалення стратегії оперативного реагування на прострочену заборгованість. Найбільш вагомі зміни 2010 р. відбулися в системи ризик-менеджменту: розвинута компетенція в кредитних ризиках юридичних осіб та встановлені нові стандарти оцінки кредитного ризику. Для цього розроблено відповідний внутрішній документ «Процедура кредитування клієнтів малого та середнього бізнесу», встановлені принципи акредитації суб’єктів оціночної діяльності у Положенні «Про порядок акредитації суб’єктів оціночної діяльності та вимоги до звітів оцінки майна, що передається в заставу».

Структура системи управління ризиками в АТ «Дельта банк» складається з постійно діючих комітетів: Кредитного Комітету; Малого Кредитного Комітету; Комітету з питань управління активами та пасивами; Тарифного комітету та окремих структурних підрозділів Банку, а також підрозділів, що забезпечують ризик-менеджмент Банку: Департаменту ризик-менеджменту, Управління кредитної експертизи, Управління по роботі з проблемною заборгованістю та Управління по роботі з проблемною заборгованістю юридичних осіб.

Загальну стратегію управління ризиками в банку визначає Спостережна Рада, а загальне керівництво управлінням ризиками здійснює Рада Директорів Банку.

Діяльність Кредитного Комітету спрямована на формування кредитного портфеля з мінімальним кредитним ризиком, тобто мінімальним рівнем простроченого боргу. Для цього Банк:

· встановлює ліміти кредитування;

· оцінює якість активів та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення;

· підтримує виконання нормативів ризику, встановлених Національним банком України (норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента, норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, норматив великих кредитних ризиків).

Для зниження кредитного ризику комітет постійно оцінює кредитоспроможність контрагентів Банку; вчасно ідентифікує сумнівні активи; контролює розрахунок резервів для відшкодування можливих втрат за безнадійними до погашення активами.

Малий Кредитний Комітет уповноважений приймати (погоджувати) рішення щодо можливості та умов проведення кредитних операцій, а також вирішувати інші питання кредитних взаємовідносин з позичальником в межах наданих йому повноважень, відповідних прав та лімітів, встановлених рішенням Кредитного Комітету Банку.

Комітет з питань управління активами та пасивами здійснює оцінку та управління ринковими ризиками, як по окремим операціям, так і по напрямкам банківської діяльності на рівні портфелів активів та пасивів в цілому. Управління ринковими ризиками містить в собі також управління процентним ризиком, валютним ризиком і ризиком ліквідності.

Комітет щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі. Розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним підрозділам Банку рекомендації щодо усунення розбіжностей між строками залучення пасивів та розміщення активів, що виникають.

В частині управління ризиком ліквідності та грошовими потоками, проводить розрахунок перспективної ліквідності; оцінює стан ліквідності та приймає рішення по управлінню ліквідністю в межах делегованих повноважень та внутрішніх регламентних процедур; приймає превентивні заходи щодо мінімізації і забезпечення управління ризиком ліквідності, що виникає в поточній роботі Банку та/або пов’язаний зі зміною ситуації на ринку.

Тарифний комітет регулярно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів. В зв’язку з цим, для проведення єдиної тарифної політики Банку комітет:

· розглядає систему тарифів, вносить зміни і рекомендує їх для затвердження;

· розглядає і затверджує тарифи на нові продукти/послуги;

· встановлює пільгові тарифи для різноманітних категорій клієнтів;

· контролює виконання тарифної політики Банку структурними підрозділами.

Оперативне управління ризиками в Банку здійснюється Департаментом ризик-менеджменту, який займається розробкою політики щодо питань: кредитного, ринкового й операційного ризиків, представлення їх на затвердження комітетів Банку; ідентифікує та оцінює ризики (по конкретних угодах та в цілому на рівні портфелів); вдосконалює методи протидії зовнішньому та внутрішньому шахрайству; займається організацією системи контролю і моніторингу ризиків Банку; дає оцінку операційних та технологічних ризиків всіх бізнес-процесів. Розробляє превентивні заходи для недопущення ризиків та заходи, що мінімізують прийняті Банком ризики. Представник Департаменту ризик-менеджменту входить до складу Кредитного Комітету, Малого Кредитного комітету та Комітету з питань управління активами та пасивами. На засіданнях відповідних комітетів представник Департаменту ризик-менеджменту має один голос без права «вето».

Управління кредитної експертизи виконує експертну перевірку платоспроможності позичальників-фізичних осіб при видачі споживчих кредитів та перевірку відповідності інших кількісних та якісних характеристик позичальників.

Управління корпоративних та міжбанківських ризиків Департаменту ризик-менеджменту виконує експертну перевірку платоспроможності та інших кількісних та якісних характеристик позичальників – юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців при видачі кредитів, здійснює моніторинг, ідентифікацію та оперативну оцінку ризиків щодо цих кредитів. Управління виконує оцінку та моніторинг майна, що пропонується в заставу Банку.

Управління роздрібних та ринкових ризиків Департаменту ризик-менеджменту виконує експертну перевірку платоспроможності та інших кількісних та якісних характеристик позичальників – фізичних осіб при видачі кредиту у тому числі під заставу, здійснює моніторинг, ідентифікацію та оперативну оцінку ризиків щодо цих кредитів, розробляє та супроводжує скорингові системи Банку. Крім того виконує функції моніторингу виконання Банком встановлених Національним банком України нормативів та спеціальних вимог, аналізує стан ліквідності, процентної позиції, рівня собівартості ресурсів та готує необхідні аналітичні матеріали на Комітет з питань управління активами та пасивами, Кредитний Комітет та Малий кредитний комітет.

Вчинення необхідних заходів щодо запобігання внутрішнім та зовнішнім шахрайським діям покладено на Управління протидії шахрайству Департаменту ризик-менеджменту. Крім того, цей підрозділ виконує функції моніторингу карткових лімітів під час проведення операцій за ними.

Відділ операційних ризиків Департаменту ризик-менеджменту здійснює ідентифікацію, моніторинг, оцінку та мінімізацію ризиків продуктів та процесів Банку, контроль та розробку рекомендацій щодо функціонування інформаційних систем Банку та забезпечення безперебійної діяльності банку.

Управління по роботі з проблемною заборгованістю забезпечує роботу по поверненню проблемних кредитів, виконує оцінку стану та заборгованості позичальника за кредитом.

Підрозділи ризик-менеджменту підпорядковані та Голові Ради Директорів та Заступнику Голови Ради Директорів що курує напрямок ризиків і підзвітні Раді Директорів, Комітету з управління активами та пасивам та Кредитному комітету.

Основними функціями Ради Директорів в частині здійснення контролю ризиків є затвердження положень, правил, інших внутрішніх документів Банку; встановлення основних планових показників діяльності Банку та їх розподіл за відповідними структурними підрозділами. Рада Директорів приймає рішення щодо списання за рахунок спеціальних резервів активів Банку, визнаних безнадійними відповідно до чинного законодавства України та в порядку, визначеному внутрішніми нормативними документами Банку.

До функцій Спостережної Ради віднесено прийняття рішень щодо розпорядження майном та коштами Банку на суму, що перевищує 10 відсотків регулятивного капіталу Банку та у межах своєї компетенції – щодо затвердження положень, правил, та інших внутрішніх документів Банку.

Кредитний ризик являє собою ризик фінансового збитку в результаті невиконання позичальником чи контрагентом свого зобов’язання перед Банком.

Щодо управління кредитним ризиком розроблені правила і процедури, та створений Кредитний Комітет, який здійснює активний моніторинг кредитного ризику. Банк контролює рівень кредитного ризику, який він приймає, встановлюючи ліміти на суми цього ризику. З метою управління кредитним ризиком, Банк здійснює операції з клієнтами та контрагентами, що характеризуються добрим фінансовим станом, та, якщо необхідно, отримує заставу.

Кредитна політика Банку переглядається і затверджується Радою Директорів. З метою адекватної оцінки кредитоспроможності позичальників– фізичних осіб використовується система кредитного скорингу.

З метою мінімізації впливу кредитного ризику на діяльність Банку використовуються наступні інструменти:

· регламентація порядку проведення кредитних операцій;

· встановлення лімітів по кредитним операціям;

· диверсифікація кредитного портфелю;

· оцінка (аналіз) кредитоспроможності позичальника;

· перегляд та вдосконалення скорингових систем;

· протидія шахрайству;

· забезпечення кредитної операції ліквідною заставою;

· страхування предмету застави та життя позичальників;

· робота з клієнтами щодо повернення проблемної заборгованості.

 

Моніторинг кредитного ризику здійснюється на постійній основі шляхом проведення регулярного аналізу кредитного портфелю.

Процентний ризик виникає внаслідок можливості зміни вартості фінансових інструментів або майбутніх грошових потоків фінансових інструментів під впливом зміни процентних ставок. Процентний ризик оцінюється тим, наскільки зміни ринкових процентних ставок впливають на процентну маржу і на чистий дохід від процентів. Коли строки активів, що приносять процентний дохід, відрізняються від строків зобов’язань, по яких нараховуються проценти, чистий дохід від процентів буде збільшуватися чи зменшуватися в результаті змін процентних ставок.

З метою управління процентним ризиком Банк встановлює ліміти (обмеження) на процентний серед (маржу), здійснює моніторинг процентної дохідності по активах та процентних ставок зобов’язань і коригує ціни на банківські продукти.

Ризик ліквідності виникає при загальному фінансуванні діяльності та при управлінні позиціями. Він включає як ризик неможливості фінансування активів у належні строки та за належними ставками, так і ризик неможливості ліквідації активу за прийнятною ціною та у належні строки.

Банк має доступ до різноманітних джерел фінансування. Отримання коштів відбувається шляхом використання різних інструментів, включаючи депозити, боргові цінні папери та внески учасників до статутного фонду. Завдяки цьому диверсифікуються шляхи фінансування, зменшується залежність від якогось одного джерела фінансування та, як правило, зменшується вартість залучених ресурсів. Банк намагається підтримувати збалансованість між безперервністю фінансування та його різноманітністю, використовуючи зобов’язання з різними періодами виплат.

Для управління ризиком ліквідності Банк застосовує економічні та адміністративні інструменти.

Банк постійно здійснює оцінку ризику ліквідності шляхом виявлення і моніторингу змін у фінансуванні, необхідному для досягнення цілей бізнесу, визначених у рамках загальної стратегії.

Крім того, у рамках стратегії управління ризиком ліквідності, Банк утримує портфель ліквідних активів та дотримується встановлених Національним банком України розривів між залученим та розміщеними коштами за строками до погашення.

Банк має активи і зобов’язання, деноміновані у кількох іноземних валютах та знаходиться під впливом коливань курсів іноземної валюти на його фінансовий стан та грошові потоки.

Валютний ризик виникає у випадку, коли фактичні чи прогнозовані активи в іноземній валюті є більшими або меншими, ніж зобов’язання у тій же валюті.

Стратегія управління валютним ризиком містить наступні елементи: використання всіх можливих засобів уникнення ризику, який призводить до значних збитків, контроль за ризиком та мінімізація сум імовірних збитків, якщо немає можливості уникнути його повністю, страхування валютного ризику в разі неможливості його уникнення.

Банк встановлює ліміти і здійснює постійний моніторинг валютних позицій згідно з вимогами нормативно-правових актів НБУ і затвердженими внутрішніми процедурами (положеннями).

Ринкові ризики виникають в результаті відкритої позиції по процентних ставках та валютних інструментах, на які впливають загальні та специфічні ринкові зміни. Ринковий ризик полягає у тому, що зміни ринкових умов, таких як процентні ставки, котирування цінних паперів, валютні курси та кредитні спреди (що не відносяться до змін кредитоспроможності боржника / кредитора), впливають на доходи Банку або на вартість фінансових інструментів, які йому належать.

Банк, з метою обмеження збитків, управляє ринковим ризиком шляхом періодичного здійснення оцінки потенційних збитків, які можуть виникнути внаслідок негативних змін в ринкових умовах, та шляхом встановлення та дотримання відповідних лімітів.

Банком, в рамках ринкового ризику, також розглядається ціновий ризик щодо зменшення вартості застави (іпотеки) та інше.

Загальну відповідальність щодо здійснення контролю за ринковим ризиком покладено на Комітет управління активами і пасивами, котрий здійснює управління ринковим ризиком шляхом встановлення обґрунтованих обмежень (ліміти, нормативи).

Операційний-технологічний ризик – це ризик прямих або опосередкованих втрат в результаті невірно побудованих бізнес-процесів, неефективності процедур внутрішнього контролю, технологічних збоїв, несанкціонованих дій персоналу або зовнішнього впливу.

Основні методом управління операційним ризиком є створення системи внутрішнього контролю. Банк регулярно здійснює аудит операційних процедур разом з оцінкою операційних ризиків, розробляє внутрішні рекомендації для їх зменшення. Оцінка операційних ризиків завжди проводиться при аналізі нових продуктів, внутрішньобанківських регламентів, процесів і операційних, платіжних і розрахункових процедур.

Банк впроваджує систему чіткого делегування повноважень, розподіл несумісних обов’язків, розподіл повноважень окремих структурних підрозділів і працівників Банку при виконанні всіх банківських операцій з обмеженим доступом до операційної системи.

Основні заходи щодо управління операційним ризиком: моніторинг операцій на рівні підрозділів, обмеження фізичного доступу персоналу до даних на електронних та паперових носіях, забезпечення процедури перевірок та подвійного контролю, забезпечення відповідності діяльності Банку внутрішнім процедурам та положенням, а також вимогам законодавства та регулюючих органів.

Ризик репутації - існуючий або потенційний ризик для доходу і капіталу, який виникає внаслідок негативного сприйняття іміджу фінансової установи клієнтами, контрагентами, засновниками або органами нагляду. Це впливає на можливість Банку встановлювати нові відносини з контрагентами, надавати нові послуги або підтримувати стосунки з існуючими клієнтами.

У Банку встановлений порядок участі органів управління і керівників структурних підрозділів в управлінні ризиком репутації.

Стратегічний ризик – це існуючий або можливий негативний вплив на діяльність Банку, що є наслідком прийняття невірних управлінських, стратегічних рішень, поганого впровадження таких рішень або відсутності реакції на зміни зовнішніх факторів ринку. Стратегічний ризик пов’язаний з помилками в стратегічному управлінні, перш за все, з можливістю неправильного формулювання цілей Банку, невірного ресурсного забезпечення їх реалізації і невірного підходу до управління ризиками в банківській діяльності в цілому. В цілях мінімізації стратегічного ризику Банк використовує наступні основні методи:

· фіксує у внутрішніх документах Банку, у тому числі і в Статуті Банку розмежування повноважень органів управління по ухваленню рішень;

· контролює обов'язковість виконання ухвалених вищим органом Банку рішень підпорядкованими підрозділами і працівниками Банку;

· стандартизує основні банківські операції;

· встановлює внутрішній порядок узгодження змін у внутрішніх документах і процедурах, що стосуються ухвалення рішень;

· здійснює аналіз впливу чинників стратегічного ризику (як у сукупності, так і в розрізі їх класифікації) на показники діяльності Банку в цілому;

· проводить моніторинг змін законодавства України і чинних нормативних актів з метою виявлення і запобігання стратегічному ризику на постійній основі;

· проводить моніторинг ринку банківських послуг з метою виявлення вірогідних нових напрямів діяльності Банку і постановки нових стратегічних завдань;

· проводить моніторинг ресурсів, зокрема фінансових, матеріально-технічних та людських ресурсів для реалізації стратегічних завдань Банку;

· стимулює працівників Банку залежно від впливу їх діяльності на рівень стратегічного ризику;

· забезпечує постійне підвищення кваліфікації працівників Банку з метою виявлення і запобігання стратегічному ризику;

· забезпечує постійний доступ максимальної кількості працівників Банку до актуальної інформації по законодавству, внутрішніх документах Банку.

Юридичний ризик – це наявний або потенційний ризик для грошових надходжень та капіталу, який виникає через неповернення наданих споживчих кредитів, порушення або недотримання вимог законів, нормативно-правових актів, угод, прийнятої практики та етичних норм, а також через можливість двозначного тлумачення встановлених законів та правил.

З метою ефективного управління та запобігання проявам юридичного ризику, Банком розроблена оперативна система доведення до керівництва та співробітників змін у нормативних документах Банку (положення, регламенти, процедури). На обов’язковій основі здійснюється попередня юридична експертиза внутрішньобанківських нормативних документів, впровадження нових банківських продуктів.

Для мінімізації юридичних ризиків при здійсненні подібних банківських операцій, розроблені та застосовуються типові форми договорів та інша стандартизована документація. Для запобігання виникненню судових справ по банківських операціях проводиться методична та консультаційна робота з клієнтами. Рівень правової обізнаності співробітників та керівництва підвищується завдяки систематичному проведенню тренінгів та навчання.