Примітка 1.2. Основи облікової політики та складання звітності

 

Облікова політика Банку встановлює порядок організації та ведення бухгалтерського обліку банківських операцій, визначає принципи, методи і процедури, що використовуються банком для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика АТ «Дельта Банк» – документ, головною метою якого є загальна регламентація застосованих на практиці в Банку прийомів та методів бухгалтерського обліку, технологій обробки облікової інформації та документообігу.

Облікова політика АТ «Дельта Банк» будується у відповідності з чинним законодавством України (зокрема, Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), нормативними актами Національного банку України(зокрема, відповідно до вимог «Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України», затвердженого постановою Національного банку України від 30.12.98 р. N 566; «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003р. N 254; Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України» від 17 червня 2004 року № 280), основними принципами міжнародних стандартів фінансової звітності(зокрема, стандартом бухгалтерського обліку № 1 «Розкриття облікової політики»), національними стандартами бухгалтерського обліку в Україні, внутрішніми нормативними документами АТ «Дельта Банк», що визначають порядок здійснення операцій з різними фінансовими інструментами.

Обрана банком облікова політика:

Ø забезпечує повноту та достовірність відображення операцій в обліку;

Ø визначає систему ведення бухгалтерського обліку;

Ø закріплює правила та процедури, прийняті керівництвом банку для ведення фінансового, управлінського, податкового та позасистемного обліку;

Ø відображає особливості організації та ведення бухгалтерського обліку банку;

Ø направлена на повне задоволення потреб управління банком;

Ø сприяє виконанню повного обсягу банківських операцій;

Ø забезпечує встановлення контролю здійснення операцій;

Ø встановлює правила документообігу;

Ø затверджує ведення системи рахунків і регістрів бухгалтерського обліку;

Ø визначає технологію обробки облікової інформації.

Національною валютою України є гривня. Отже, функціональною валютою і валютою подання фінансової звітності є гривня, округлена до тисяч.

Фінансова звітність підготовлена на основі принципу історичної вартості, за винятком фінансових активів за справедливою вартістю, з відображенням переоцінки як прибутку або збитку, які були відображені за справедливою вартістю.

Підготовка фінансової звітності вимагає від керівництва формування певних суджень, оцінок та припущень, які впливають на застосування принципів облікової політики, а також на суми активів та зобов’язань, доходів та витрат, відображені у звітності. Фактичні результати можуть відрізнятися від цих оцінок.

Протягом 2010 року облікова політика АТ «Дельта Банк» не змінювалася.

Облікова політика містить правила ведення бухгалтерського обліку, дотримання яких протягом року є обов’язковими. За цим документом затверджується методологія відображення окремих банківських операцій та особливості організації бухгалтерського обліку Банку.

Облікова політика Банку базується на складових міжнародних стандартів бухгалтерського обліку: безперервності діяльності, постійності правил бухгалтерського обліку, обачливості, нарахування, окремого відображення активів і зобов’язань, прийнятності вхідного балансу, перевагах змісту над формою, оцінюванні, відкритості, консолідації, суттєвості, конфіденційності.

Банк постійно керується одними й тими ж правилами бухгалтерського обліку, крім випадків істотних змін в діяльності або в правовій базі. Методи обліку та оцінки статей балансу, як правило, використовуються постійно з року в рік.

Облікова політика Банку базується на основних принципах бухгалтерського обліку та дотримується таких основних критеріїв як:

Ø наступність, тобто залишки на балансових та позабалансових рахунках на початок поточного звітного періоду повинні відповідати залишкам на кінець попереднього періоду;

Ø повнота відображення в бухгалтерському обліку всіх фактів господарської діяльності; усі банківські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій Банку, яка може впливати на рішення, що приймаються згідно з нею;

Ø обачність, застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, відповідно до яких активи та/або дохід не завищуватимуться, а зобов’язання та/ або витрати – не занижуватимуться;

Ø пріоритет змісту над формою, тобто відображення в бухгалтерському обліку та розкриття у звітності фактів господарської діяльності виходячи не тільки з правової норми, але і з економічного змісту фактів та умов господарювання;

Ø несуперечність, тобто тотожність даних аналітичного обліку оборотам та залишкам за рахунками синтетичного обліку на перше число кожного місяця, а також показників бухгалтерської звітності даним синтетичного та аналітичного обліку;

Ø раціональність, тобто раціональне та економічне ведення бухгалтерського обліку, виходячи з умов господарської діяльності Банку;

Ø відкритість, тобто фінансові звіти побудовані детально і чітко, максимально зрозумілі для користувачів, достовірно відображають операції Банку, уникають двозначності в відображенні позиції Банку. Необхідні пояснення дано в додатках та пояснювальних записках до звітів;

Ø суттєвість – у фінансових звітах знаходить відображення вся істотна інформація, корисна для прийняття рішень керівництвом, інвесторами, та іншими користувачами звітності;

Ø своєчасність відображення фактів господарської діяльності в бухгалтерському обліку;

Ø автономність, тобто активи та зобов’язання Банку повинні бути відокремлені від активів та зобов’язань власників цього Банку або інших банків (підприємств);

Ø безперервність, тобто оцінка активів Банку здійснюється, виходячи з припущення, що банківська діяльність продовжуватиметься в неосяжному майбутньому;

Ø нарахування та відповідність доходів та витрат для визначення фінансового результату звітного періоду потрібно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Доходи - це збільшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді надходження чи збільшення корисності активів або зменшення зобов'язань, результатом чого є збільшення капіталу, за винятком його збільшення, пов'язаного з внесками акціонерів. Витрати - це зменшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або виникнення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу і не є розподіленням між акціонерами. Власний капітал - це залишкова частина в активах банку після вирахування всіх зобов'язань;

Принцип нарахування застосовується банком при наявності таких умов:

- фінансовий результат операції можливо розрахувати за даними підтверджуючих документів (угод, актів, накладних);

- доходи або витрати відповідають виникненню реальної заборгованості, якщо заборгованість виникла за активом балансу – нараховуються доходи, за пасивом балансу – нараховуються витрати.

Якщо через відсутність даних неможливо визначити точну суму доходів (витрат) в останні дні місяця, не нараховані суми враховуються в наступному місяці.

Банк враховує доходи від наданої послуги у розмірі витрат, пов’язаних із наданням такої послуги, якщо є впевненість в отриманні цих доходів, якщо такої впевненості немає, враховуються тільки витрати. Доходи за цими операціями будуть проведені при їх фактичному отриманні;

Ø послідовність - постійне (із року в рік) застосування Банком обраної облікової політики;

Ø історична (фактична) собівартість, тобто активи та зобов’язання обліковуються, як правило, за вартістю їх придбання чи виникнення. Активи та зобов'язання в іноземній валюті, за винятком немонетарних статей, мають переоцінюватись у разі зміни офіційного валютного курсу на звітну дату.

Розроблені і затверджені внутрішні Положення, Інструкції та інші нормативні документи Банку, які регламентують різні сфери діяльності Банку, є невід’ємною частиною Облікової політики.

Основними складовими облікової політики Банку є:

Ø Внутрішній план аналітичних рахунків бухгалтерського обліку Банку(нова редакція) затверджений рішенням Ради Директорів Банку від 12.05.2010 року, протокол № 258;

Ø Положення про операційну діяльність, затверджене рішенням Ради Директорів від 28.02.2007 р. протокол № 36(зі змінами);

Ø Порядок документування операцій, звіряння, формування та зберігання бухгалтерських (меморіальних) документів дня, затверджений рішенням Ради Директорів від 22.11.2006 р. протокол № 24(зі змінами);

Ø Положення про бухгалтерський облік, документообіг та бухгалтерський контроль банківських операцій, затверджене рішенням Ради Директорів від 01.08.2007 р. протокол № 63(зі змінами);

Ø Порядок складання та надання фінансової та статистичної звітності, затверджений рішенням Ради Директорів від 25.04.2007 року протокол № 49;

Ø Положення про порядок супроводження та обліку дебіторської заборгованості, визнання закриття та формування резерву під дебіторську заборгованість, затверджене рішенням Ради Директорів від 08.08.2007р. протокол № 64 (зі змінами);

Ø Положення про здійснення касових операцій та зберігання готівки, затверджене рішенням Ради Директорів від 15.05.2007 року протокол № 51(зі змінами);

Ø Положення про зберігання готівки, затверджене рішенням Ради Директорів від 24.02.2006 року протокол № 2 (зі змінами);

Ø інші чинні внутрішні нормативні акти в частині організації та ведення бухгалтерського обліку, документообігу та контролю банківських операцій.

Облікова політика Банку визначає порядок створення та використання резервів на підставі чинного законодавства та нормативних активі Національного банку України.

Облікова політика в Банку застосовується до подій та операцій з часу їх виникнення.

Актив враховується в балансі, коли є ймовірність надходження майбутніх економічних вигод для Банку і актив має собівартість або вартість, яка може бути достовірно обчислена.

Зобов’язання – це теперішня заборгованість Банку, що виникає внаслідок минулих подій, від погашення якої очікується вибуття ресурсів банку.

Активи і зобов’язання Банку оцінюються і відображаються в обліку з достатньою мірою обережності з метою уникнення можливості перенесення існуючих фінансових ризиків на наступні звітні періоди. Тому методи оцінки активів та зобов’язань в Банку базуються на головних принципах міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Через оцінку активів та зобов’язань надходить інформація про загальну вартість банківського майна, його зобов’язань, про вартість окремих статей балансу Банку. Не підлягає оцінці готівка та стандартні зобов’язання.

У фінансових звітах Банк використовував такі методи оцінки, як історична (первісна) вартість, ринкова вартість, справедлива вартість, балансова вартість.

Первісна вартість передбачає відображення в обліку активів Банку за сумою фактичних витрат на їх придбання на дату їх придбання, а зобов’язань – на суму мобілізованих коштів в обмін на зобов’язання (депозити). За первісною вартістю Банк обліковує основні засоби та нематеріальні активи та фінансові інструменти {дебіторська заборгованість, цінні папери, вкладення (інвестиції) в асоційовані компанії, дочірні підприємства}.

Ринкова вартість – сума, яку можна отримати від продажу активу на активному ринку. При відображенні в обліку активів та зобов’язань за ринковою вартістю активи визнаються за тією сумою коштів, яку необхідно було б сплатити для придбання таких самих активів на поточний момент. При відображенні в обліку зобов’язань вони визнаються за тією сумою коштів, яка вимагалася для проведення розрахунку у поточний момент. Приведення вартості активів у відповідність із ринкової здійснюється шляхом їх переоцінки.

Справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. За справедливою вартістю Банк визначає безоплатно отримані активи, активи, отримані в результаті обміну на неподібний об’єкт.

Балансова вартість – сума, за якою актив обліковується у балансі після вирахування будь-якої накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення його корисності.