Мой тихий волшебный зовет огонек
Их в гости на следующий год
Мрія За романом П. Коельо "Алхімік";. Мені вітер веселий сказав, що ти йдеш – Що ти вже при моєму порозі І здивоване Щастя питає: "Невже ж Так буває завжди на дорозі? Синій вітер зрива тополиння років Розсилає повітряні звістки Про святкові стрічки каравану човнів Зазираючи в їхні валізки. Пригостить він хазяїна стомлених ніг Дивних скарбів коштовною грою, Надихне з берести чарівний оберіг, Що у мандри дарує з собою. Щоб почула я кожний твій крок дорогий До нової старої оселі, Щоб пройшов по розлуці невимовний біль – Шанувальник моєї пустелі. Переступиш свій давній знайомий поріг І побачу на власні я очі, Як між рідкісних див діамант ти зберіг, Що розсіє чекання у ночі, Вже не той, що пішов у далекі краї – Попередні негоди минулись, Всі коштовності – вдачі нової раї – Лише зараз з моїми зімкнулись. На чолі -- сіль співвластя незнаних світів, Від сьогодні тебе не впізнати: Шлях у вирій за щастям сміливих птахів Вміє в людях добро чаклувати. Подивись як проміння блискучих ланів Гріє гори, міста й водограї, Поринає крізь тебе в розмову віків – Твоє серце вже ними співає. Рожевоблакить
Затуляється ніч рожево, Насувається день блакитно, Я – не збочена королева, Просто в цих кольорах тендітно
|
