Передпроектні дослідження можливостей виконання проекту
Передпроектні дослідження (у світовій практиці вони мають назву Prefeasibility Studies) проводяться на першій, передінвестиційній, фазі життєвого циклу проекту. Метою передінвестиційних досліджень є визначення можливих напрямів реалізації і здійсненності проекту, в тому числі вибір і попереднє обґрунтування його ідеї, встановлення цільових параметрів проекту у відповідності із стратегічними цільовими показниками підприємства, аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища, обґрунтування інвестицій і в кінцевому рахунку прийняття рішення щодо технічних можливостей і доцільності реалізації проекту. Результатом передінвестиційних досліджень є узгоджена, така, що пройшла експертизу і затверджена керівництвом підприємства перед проектна документація, яка дозволяє зробити висновки щодо господарської необхідності, інвестиційної і технічної можливості, комерційної, економічної і соціальної доцільності інвестицій в реалізацію проекту при заданих параметрах із врахування екологічної і експлуатаційної безпеки. Передпроектна документація – це сукупність документів, на основі яких здійснюється попереднє вивчення доцільності інвестиційного проекту, апробування і оцінка його технічних і економічних характеристик. Ця документація включає: інвестиційний задум; декларацію про наміри, обґрунтування інвестицій, бізнес-план. Передпроектного дослідження можливостей виконання проекту включає в себе такі кроки: 1. Вивчення прогнозів економічного і соціального розвитку регіонів, в яких здійснюється проект. 2. Формування інвестиційного задуму інвестора та вивчення умов його для його здійснення. 3. Передпроектне обґрунтування інвестицій, аналіз альтернативних варіантів і вибір проекту. 4. Підготування декларації про наміри; 5. Розроблення попереднього плану проекту. 6. Вибір та узгодження місця розташування об’єкта, екологічне обґрунтування проекту і його експертиза; 7. Попереднє інвестиційне рішення і завдання на розробку техніко-економічного-обґрунтування інвестицій. Всі варіанти проекту повинні пройти перевірку на життєздатність, тобто вони порівнюються з огляду на вартість, терміни реалізації, прибутковість. Дані такого порівняння показують, чи може інвестор (замовник) бути впевненим, що на продукцію проекту буде в майбутньому попит, достатній для забезпечення витрат по проекту. Оцінюють життєздатність проекту в рамках обґрунтування інвестицій за такими критеріями: вихідні дані; номенклатура продукції; потужність підприємства; основні технологічні рішення; забезпечення підприємства ресурсами; місце розташування; основні будівельні рішення; оцінка впливу на навколишнє середовище; кадри та соціальний розвиток; ефективність інвестицій. Базою для порівняння, як при наявності альтернативних так і єдиного варіанту, приймається так звана ситуація «без проекту». Для цього досить часто використовують нескладну експертну систему з реалізацією таких етапів: 1. Визначення факторів, котрі можуть в значній мірі вплинути на успішність виконання проекту. Ці фактори були визначені в питанні 2. 2. Фактори розміщують в порядку зменшення пріоритетності. Для цього визначається, який з них в найбільшій мірі вплине на хід реалізації проекту. Потім визначається найістотніший фактор із тих, що залишилися і т.д. Список факторів, який отриманий в результаті ранжування заноситься у табл. 2.1. Таблиця 2.1. Форма для експертної оцінки варіантів інвестиційних рішень
3. Оцінюється вагомість (ранг) кожного з перерахованих факторів. Причому сума рангів всіх факторів повинна дорівнювати одиниці. 4. Проекти або варіанти одного проекту оцінюються за кожним із факторів оцінки. Максимальний бал по фактору для проекту дорівнює 100, мінимальний – 0 (або за іншою шкалою, яка розроблюється на підприємстві). Наприклад, якщо експерти визнають, що попит на продукцію проекту буде необмеженим, то значення фактора «попит на продукцію проекту» для даного варіанта проекту дорівнює 100 балів. 5. Експертна оцінка впливу кожного фактора (графи 9 −13) отримується шляхом множення ваги кожного фактора на оцінку цього фактора для кожного варіанта (графа 3 умножиться на графи з 4 по 8 відповідно). Інтегральна експертна оцінка пріоритетності варіантів проекту визначається як сума по графам 9−13. При виборі проекту також можна користуватися матрицею порівнюваності проекту (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Матриця відбору проекту Техніко-економічне обґрунтування включає такі пункти: 1) Обґрунтування для реалізації; 2) Дані про замовника; 3) Загальні дані про проект, в том числі: - загальний опис номенклатури продукції, яка є результатом проекту; - загальний опис прогнозованих споживачів продукції з поділом на категорії населення чи типи підприємств (галузева належність, розмір підприємства, територіальне положення.); - можливі терміни початку реалізації проекту і проходження передінвестиційної, інвестиційної та експлуатаційної стадій проекту; - попередні прогнози стосовно партнерів проекту на кожніому з етапів; - попередні прогнози щодо ресурсів для реалізації проекту на кажному етапі проекту із виділенням унікальних; 4) фінансово-економічне обґрунтування проекту, в тому числі: - оцінка життєздатності і фінансової реалізованості, - загальна характеристика ланцюга створення доданої, -попередня оцінка витрат на кожному етапі проекту, - пропоновані джерела фінансування і попереднє обґрунтування доцільності участі потенційних інвесторів у фінансуванні проекту; - попередні прогнози щодо можливо ціни реалізації продукції проекту; - попередні прогнози щодо динаміки продажу продукції; - прогнозована собівартість продукції із розподілом на постійні та змінні витарти; - приблизний розрахунок точки беззбитковості.
|