Взято з фотокопії рукописного тексту Ю.П. Миролюбова (ТОДРЛ. – Т. 43. – С 183). У різних видання уривки подані в різному порядку.
... нє почамє... іжє сє спомєнєхом Маху, якє славєнє до кущє давєі і єдєнства зємє удбя. Сє гонєц прітєч і тий рєчє: "Сє вьржєтє Дунаєві і тамо волохи бити…" І сє рострщєні нинє онє, стягнутє… І сє бо рєчє… нє будєтє тако… сєбо осєбни удятє. Се бо Бозє імуть… воє жє ідємо іс тєу стєгоу…Сє вълосє воі ідяшутє на ни... можащі ставєтєсє потврду. Волох бо єстє влк і сєго раді ідєм, яко братєск віна піяхом. І сє кръв піяшєтє о свєнзє брасвє до смртє, нєбожь посщєзнутє. Вълосє бо наш... Ісьмє іє... отчв... радєщєсє о тоі... акь бо свєнто... імяхомь ови, жє сє радіуть, а що бо в разуміє ходяшуть да ймуть свє, а поздє ідуть поуть свіє... І сє ідяшєтє Данає... ромєім жє худо єсє... а Халабуті бя... І сє воі ромєстє сутє жъхоліві, і сє ромєом одєплацєно за зло ієх, одєржєщє слву на полі... Сє бо нє смієтє назадо глєндєшєтє, точіу о прєд… на спятє нашє нє імяхом въратєтєсє... сє б уздє... І сє стравє ядьмє о тєх жєн... прід... хоръпі візволящє руси... І сє фряцє ідуть о прєд... істргнє мєчє свє на вас і... і тъ пря прбудє до концє дєн нашєх... Спомінмо щастє Маху, єжє бя єдін, і ми такождє єдіні бяхом. Бзє нашє соутє вятщє Родіщє... нієкій бо соутє одєщє ові... кръвот... утєрє...
*** ... не почнемо... іже се спом'янемо Маху, як словен до куща дав і єдинство землі удбав... Се гонець притеч [*прийде] і той рече: "Се вержете Дунаєві і там волохи бити…" І се розтрощені нині вони, стягнуті… І се бо рече… не будете тако… особно удіяти... Се бо Боги ймуть… вої же ідемо з тим стягом1… Се волоські вої ідуть на нас... можемо стати потверду... Волох бо єсть велик і сего раді ідемо, як браття вино п'ємо. І се кров пили за зв'язки братні до смерті, аби не пощезнути. Волос бо наш... Ми є... раділи з того… як би світло... маємо тих, що се радіють, а що бо в розумі ходять да ймуть своє, а потім ідуть путтю своєю... І се ідемо [на] Дунай… ромеям же худо єсь... і Халабуті2 був... І се вої ромейські суть жахливі, і се ромеям одплачено за зло їхнє, одержавши славу на полі... Се бо не смієте назад глядіти, тільки вперед... на спять нашу не маємо вертатися... се в узді І се страву їмо о тих жен… приходив… горби визволяли руси… І се фряги ідуть вперед... історгнуть мечі свої на вас і... та пря пробуде до кінця днів наших... Згадаймо нині Маху, іже був єдин, і ми також єдині будьмо... Боги наші суть великі Родичі... деякі бо суть одеще (?) тих... _____ 1 У Гнатюків – "істиною стезею". 2 Гнатюки вважають, що мова йде про Хільбудія, воєначальника Римської імперії (див. Словник ВК).
|
