Взято з фотокопії рукописного тексту Ю.П. Миролюбова (ТОДРЛ. – Т. 43. – С 183). У різних видання уривки подані в різному порядку.

... нє почамє... іжє сє спомєнєхом Маху, якє славєнє до кущє давєі і єдєнства зємє удбя.

Сє гонєц прітєч і тий рєчє: "Сє вьржєтє Дунаєві і тамо волохи бити…" І сє рострщєні нинє онє, стягнутє… І сє бо рєчє… нє будєтє тако… сєбо осєбни удятє.

Се бо Бозє імуть… воє жє ідємо іс тєу стєгоу…Сє вълосє воі ідяшутє на ни... можащі ставєтєсє потврду. Волох бо єстє влк і сєго раді ідєм, яко братєск віна піяхом. І сє кръв піяшєтє о свєнзє брасвє до смртє, нєбожь посщєзнутє. Вълосє бо наш... Ісьмє іє... отчв... радєщєсє о тоі... акь бо свєнто... імяхомь ови, жє сє радіуть, а що бо в разуміє ходяшуть да ймуть свє, а поздє ідуть поуть свіє...

І сє ідяшєтє Данає... ромєім жє худо єсє... а Халабуті бя... І сє воі ромєстє сутє жъхоліві, і сє ромєом одєплацєно за зло ієх, одєржєщє слву на полі...

Сє бо нє смієтє назадо глєндєшєтє, точіу о прєд… на спятє нашє нє імяхом въратєтєсє... сє б уздє...

І сє стравє ядьмє о тєх жєн... прід... хоръпі візволящє руси...

І сє фряцє ідуть о прєд... істргнє мєчє свє на вас і...

і тъ пря прбудє до концє дєн нашєх...

Спомінмо щастє Маху, єжє бя єдін, і ми такождє єдіні бяхом. Бзє нашє соутє вятщє Родіщє... нієкій бо соутє одєщє ові... кръвот... утєрє...

 

***

... не почнемо... іже се спом'янемо Маху, як словен до куща дав і єдинство землі удбав...

Се гонець притеч [*прийде] і той рече: "Се вержете Дунаєві і там волохи бити…" І се розтрощені нині вони, стягнуті… І се бо рече… не будете тако… особно удіяти...

Се бо Боги ймуть… вої же ідемо з тим стягом¹… Се волоські вої ідуть на нас... можемо стати потверду... Волох бо єсть велик і сего раді ідемо, як браття вино п'ємо. І се кров пили за зв'язки братні до смерті, аби не пощезнути. Волос бо наш... Ми є... раділи з того… як би світло... маємо тих, що се радіють, а що бо в розумі ходять да ймуть своє, а потім ідуть путтю своєю...

І се ідемо [на] Дунай… ромеям же худо єсь... і Халабуті² був...

І се вої ромейські суть жахливі, і се ромеям одплачено за зло їхнє, одержавши славу на полі...

Се бо не смієте назад глядіти, тільки вперед... на спять нашу не маємо вертатися... се в узді

І се страву їмо о тих жен… приходив… горби визволяли руси…

І се фряги ідуть вперед... історгнуть мечі свої на вас і... та пря пробуде до кінця днів наших...

Згадаймо нині Маху, іже був єдин, і ми також єдині будьмо... Боги наші суть великі Родичі... деякі бо суть одеще (?) тих...

_____

¹ У Гнатюків – "істиною стезею".

² Гнатюки вважають, що мова йде про Хільбудія, воєначальника Римської імперії (див. Словник ВК).