Нітро (Нідра)– див.Інтра.

НОВГОРОД (град Новий) – город на річці Волхов біля Ільмень-озера, нині обл. ц. в РФ. – 15а, 21, 31.

новояр – новий Місяць: "Себто Новояр іде од Старого" (тобто після Старого Місяці йде Новий). – 23.

 

О

ОБІДОНОСИЦЯ (вона ж Діва-Обіда) – птах смутку, яка віщує біду, втрати на полі бою: "Да не встане Обідоносиця Дажбожим внукам, які же в яругах [про] ворогів дбали". [д.7б]. Обідоносиця згадується в "Слові": "Встала Діва-Обида в силах Даждьбожа внука, плещучи лебединими крильми…"; Цифра "2" – д(і)ва малюється у вигляді лебедя, і позначає смуток, журбу, потойбічний світ. Два лебеді, що зійшлися носами, відображені в символі Триглава (два крайніх зуба), вони ж є символом жіночого лона, що в свою чергу виступає потойбічним світом, місцем смерті воїна (чоловічого прутня). – 7б.

обри – припускають, що це племінний союз аварів, що прийшов із Центральної Азії в басейн середньої течії Дунаю, в Панонію, де утворив державу Аварський каганат (VI—IX ст.). "ПВЛ" повідомляє, що обри воювали проти цесаря Іраклія, воювали проти слов'ян і примучили дулібів; за волею Бога всі до одного обри померли. – 24б, 32.

овсень (Овсена) – назва вказує, що це Бог осіннього періоду, часу завмирання природи: "І Стрибове лише плясали над ними, оплакуючи їх за Овсеня" [д.7ж]. Час вибирання князів також означається осіннім періодом: "І обирали князів од отців, ті бо були од Овсеня до Овсеня" [д.6б]. Згадується також свята: Овсена Велика і Мала [д.37а], які поки не визначені. Деякі дослідники вважають, що це новорічне свято спочатку припадало на 1 березня, а потім перенесено на 1 січня, але перелік свят на д. 37а вказує на останній період року. – 6б, 7ж, 37а.

огнебог (Огник, Огень) – одне з імен Бога вогню Семаргла, часто імена згадуться разом: Огнебог Семаргл. – 3а, 6е, 11б, 31, 36а, 37а, 38б.

оглендя – руський боярин. – 8, 8(2).

одокрехім – вірогідно, тут згадується Одоакр (Одонацер) (435–493) – римський правитель, що походив із племені ругів. Козаки вважали Одоакра руським князем, у ругіїв предків русинів. Так, у 1648 р., гетьман Богдан Хмельницький з приводу війни України з Польщею звернувся до руського народу із закликом "іти слідами свого славного предка Одоакра, який 14 літ володів Римом". Ця традиція була тоді ще настільки сильною, що коли у 1657 р. гетьман помер, генеральний писар Запорозького війська Самійло Зорка, стоячи над його труною виголосив промову, в якій зокрема були такі слова: "Милий вождю! Древній руський Одонацер!" – 28.

олдоріх (Оторіх) – див. Алдоріх.

Омастрида – див. Амастрида. – 8(3).

ондер – див. Інтра.

онезьва – невідоме плем’я. Лозко припускає, що одне із скандинавських чи угорських племен (пор. з назвою озера Онега). – 15б.

онтува (Край Онтов) – див. Анти. – 8(27).

ОР (Арій, Ірій, Єрей, Орій) – за ВК праотець слов’ян: “Од отця Ора походимо” [д.6в]. Ор мав трьох синів, які розселилися в різних краях: “І рушили всі троє синів Орієвих: Кий, Пащек і Горовато, звідки три славні племені виникли” [д.4г]. В цих іменах пізнаються Кий, Щек і Хорив з ПМЛ, які стали засновниками трьох слов’янських народів – русів (киян), чехів, хорватів. За своїм ім’ям Ор близький (а можливо ним і є) до Ярила – весняного Сонця. Ярило своїм промінням запліднює землю. Плуг, яким обробляється земля вважається запліднюючим символом. Тому землю плугом орють (ярять, запліднюють), а людина, яка це робить – орач, він є онуком Дажбожим, тобто помічником Бога на землі. Народи, які походять від отця Ора, називаються орійці. – 2а, 4г, 6в, 8, 10, 24в, 25, 26, 31, 35а, 35б, 36б, 38а.

ОСЕДЕНЬ – отець Русі, огнищанин, якому подорожній порадив іти за захід, де він потім зі своїм родом оселився на Дунаї, на Понтійському березі у Росіграді. Можливо Оседень символізує Бога-Сонця, що заходить (сідає), адже на це вказують мітологічні сюжети ВК. З подібним ім’ям виступає билинний персонаж Садко. – 26, 33.

 

П

паркун(а) – один із варіантів імені Перуна. – 5а, 7а.

Парци – перси (земля і народ), історичний регіон у південно-західній Азії, що асоціюється із сучасним Іраном, останній носив назву Персія як офіційну до 1935 р. Термін Персія використовувався протягом століть і походить з регіону у південному Ірані, відомому як Персіс, інакше Pārs або Parsa, сучасний Фарс. Використовування цієї назви було поступово розповсюджене давніми греками та іншими народами, що мали зв'язки із Іранським плато. Самі ж мешканці цього регіону традиційно називали свою країну Іраном, "Землею Аріїв". Див. Дарій Перський. – 6в, 6г.

пендеб – У ВК це слово згадується тільки в д. 7є: "А з Пендеба йдемо досі до неба Сварги синьої. За старі часи риб’яни осталися, не хотіли іти до землі нашої і рекли, же бо мають доблесті. І так стали ізгибатися [*гинути] самі, і не плодилися з нами, і вмерли, як неплідні";. Більшість перекладачів вважає, що "Пендебе" – це індійський Пенджаб. Виходячи з тексту можна припустити, що мова йде не про географічне місце, а про мітологічне. "Пендебе"; близьке до "пенте"; – п’ять, що може бути числом Велеса – Бога нижнього світу. Тому за рухом Сонця від Велеса руси йдуть до Сварги. Нижній світ ототожнюється з домом, а Пенати (penatus) – римські Боги покровителі дому. Повернутися до своїх пенатів означає повернутися додому. Penitus – усередині, внутрішній; penus – внутрішнє святилище храму Богині Вести (вечірня зоря). Пеніс – чоловічний статевий орган – символ нижнього світу. З цим же коренем відомі слова пов’язані з оплатою (pensio, pense), що тотожні насінню пеніса, а разом з тим багатством Велеса. Далі в тексті розповідається про риб’ян, які лишилися, і не хотіли йти до землі нашої, і вимерли. Риба – відомий символ потойбічного світу. В Біблії (Буття, 32) згадується созвучне місце, де Яков (міт. Місяць) боровся з Богом (Диєм-Демоном) вночі: "І назвав Яків ім’я того місця Пенуїл, бо "бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя". І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл". Тобто біблійний герой, що є уособленням Місяця (ототожнюється з рибою), вийшовши з потойбічного світу, освітлюється (стає) Сонцем. – 7є.

ПЕРУН (Парун, Впаруна, Паркун, Парунець, Перунько) – Бог війни, грому, блискавки. Перун стоїть на охороні Прави – Закону Божого, тобто він опікується світом Прав (звідси слова: “пря” – битва і “право” – закон). За ВК,6г Індра віддав зброю Перуну. У Триглаві середній зуб угорі у вигляді "пера" (Перун), а внизу у вигляді "ядра" (Інтра). Перун стоїть між Білобогом і Чорнобогом, які, б’ючись, творять Світ, або між Дажбогом і Макошею, між якими, як чоловіком і жінкою, також відбувається своєрідна битва. В цій боротьбі згідно Прави твориться нове життя – дитина. Тому, можливий прояв Перуна у вигляді дитини – Бога кохання Леля, який, як і Амур (Купідон), відображається у вигляді немовляти з луком і стрілою (зброя Перуна). Інший бік Прави – смерть, тому Перун міг мати вигляд старця. Вислів "що стар, що млад", напевне, має відношення до проявів Перуна. Ще один прояв Перуна має символізувати молодого воїна, який за нареченою їде на битву – шукає пару. День Перуна – 20 липня, також Перун має пробудитися весною – 14 березня, а завмерти на зиму – 14 вересня. Його протилежністю виступає Велес. Перун тотожний біблійному пророку Іллі, билинному герою Іллі Муромцю, Мардуку-Мордихаю, Марсу, Зевсу, Паркунасу та іншим. – 4а, 4в, 4г, 5а, 6а, 6в, 6г, 7а, 7е, 7,є, 8, 8(2), 8(3), 11а, 11б, 12, 15б, 17б, 18а, 20, 23, 24в, 25, 26, 28, 30, 31, 32, 34, 36а, 38а.

Перуниця – див. Матир-Сва. – 7д, 7е, 8(3), 26.

ПЕРУНЬ-ДРЕВО – священний дуб, який вважається деревом Перуна. Біля нього проводили священні обряди, суди, змагання. – 7а.

Питар Діяє – тотожний давньоарійському Дьяус-Питаре, грецькому Zeus Рater, римському Dies Рiter, які вважаються Богом Неба. Але у слов’ян він уособлює нічне Небо. ВК,4г подає дивів негативно: "Ані Мара, ні Морока не сміємо славити. Ті бо то Диви суть наше нещастя". У “Слові” Див має вигляд нічного хижого птаха: “Ніч, стогнучи йому грозою, птахів убудила, збила звірину в стада. Див кличе на верху дерева, велить прислухатись землі незнаній у Лузі…”. О.П. Знойко вважав, що найстрашнішою катастрофою в уявленнях давніх людей була загибель неба – падіння небесного склепіння. Він наводить текст пірамід Єгипту (3000 р. до н.е.), де зустрічаємо голосіння Ісіди над убитим Осірісом: “Зливається Небо з Землею, Тінь на Землі нині, Вже впало Небо на Землю.” І тут же О. Знойко, порівнюючи, наводить слова зі “Слова”: “Уже вріжеся Див на Землю”. Мова, напевне, йде про появу нічного зоряного Неба, що ототожнювалася з падінням небесного склепіння на землю і поєднання чоловічого (Небо) і жіночого (Земля) начал. Слово “Див” близьке до Діви, що прив’язує його до земної (жіночої) сутності. Можливо це є сила фалосу (Питар) Всевишнього Бога, або сила, яка сходить з небес людям: “Молимо Патар Дяіє, що той ізведе огінь, який Матирь-Сва Слава принесла на крилах своїх Праотцям нашим.” [д.19], “Се бо храним Питар Діяй, якож той особо є, став о Матері против… І се дає мужу своєму Пітару: і да обітницею Твоєю буде, повноплодіє, і овочі, і зерно… І се сушена [*засуха] тече борзо від краю чуждого, і там є до часу, аж поки Питар її одведе”. [д.30]. Христосівський апостол Петро також уособлює нижній світ: він є опорою христосівської віри і його розіп’яли стримголов. Крім того христосівці Дияволом називають антипода свого бога. В одній з обрядових українських пісень мовиться: “Ой Див, Див та Ладо, Та повідай козле правду”. Козу водять на Новий рік (1 січня), що пов'язано з 9 днем від смерті старого Сонця і народженням Місяця (роги). Цей символ стоїть внизу православного восьмикінцевого хреста (місяць, косий хрест або череп) і в нижній частині Триглава (символ овена або тура – перевернута п’ятикінцева зірка). Тому Дия можемо ототожнювати з Чонобогом – Богом темряви, див, таємничості. – 19, 29, 30.

ПОЛЕВА – дочка отця Богумира, родоначальниця племені полян. – 9а.

ПОЛК ПЕРУНА – Божественна армія. До полку входять тільки хоробрі воїни, які загинули на полі брані і впали, затуливши свою рану Рідною Землею. Ця грудка землі є їхньою перепусткою до Лук Сварожих. Смерть воїна за Рідну Землю дає йому безсмертя, тому він смерті не боялися: “… і до Тризни великої о всіх павших, які же ідуть в Життя Вічне до Полку Перунового.” Див. Перун. – 11а.

поляни – східнослов'янське плем'я, що мешкало в сер. Подніпров'ї, центр – Київ. З такою ж назвою є польське плем'я, що населяло бас. Варти (Познанське воєводство). Згадується в літописах. За ВК родоначальниця племені – Полева. – 4б, 7а, 7є, 9а, 19, 33.

ПОНТІЙСЬКИЙ БЕРЕГ – Чорноморський берег. – 33.

ПРАВА – Закон Божий, згідно якого твориться Світ, відбувається народження і смерть. На ТриглавіПрава позначається середнім зубом, праворуч від неї Ява, ліворуч – Нава. На Дереві Всесвіту крона є символомПрави: листя розпускаються і опадають, тим самим твориться Закон Божий вічного колообігу. – 1, 7д, 8(3), 11а, 15а, 26.

прип'ять (Припенте) – найбільша права притока Дніпра. – 5а.