D.Заворот кишечника. E.Гострий ентероколіт

E.Гострий ентероколіт

6.Хворого 43 років госпіталізовано з приводу перфоративної виразки шлунку через 5 годин з моменту захворювання. Діагноз підтверджеий наявністю ознак пневмоперитонеуму на оглядовій рентгенограмі черевної порожнини. Клінічно в хворого наростають ознаки розлитого перитоніту. Супутнє захворювання – шизофренія. Близьких, родичів не має. Від оперативного втручання категорично відмовився. Які найдоцільніші дії лікуючого лікаря-хірурга?.

A.Скликати консіліум з участю адміністрації лікарні і за його рішенням негайно оперувати хворого

B.Відмовитись від оперативного втручаня і проводити комплексне консервативне лікування

C.Продовжувати вмовляти хворого, доки не отримаєте його згоду на операцію

D.Проводити консервативне лікування за методикоюТейлора

E.Повідомити начмеда лікарні і проводити консервативне лікування до згоди хворого на операцію

7.У хворого 25-ти років раптово з'явились нудота, запаморочення, загальна слабкість, блювання “кавовою гущеною” та згортками крові. Об'єктивно: стан важкий, шкіра бліда, вкрита холодним потом. Пульс- 120 /хв, АТ – 90/60 мм рт.ст., Нb – 60 г/л, еритроцити – 2,1х10*12 /л, лейкоцити – 12,6х10* 9/л, гематокрит – 25%. Пальпаторно: живіт м'який, неболючий, аускультативно: перистальтика посилена, перкуторно: тимпаніт. Per rectum: ампула прямої кишки заповнена каловими масами звичайного кольору. Яке досдідження найбільш інформативне для встановлення джерела кровотечі?

A.Фіброезофагогастроскопія

B.Рентгеноскопія шлунка

C.Лапароскопія