Метаісторія

 

 

Метанарратив – це особливий тип дискурсу, котрий

 

 

Метод – систематизована сукупність кроків, які потрібно здійснити для виконання певної задачі, досягнення мети. Методи – це сукупність спеціальних прийомів, норм, правил, процедур, що регулюють діяльність історика і забезпечують розв’язання дослідницького завдання.

 

 

Методологія – це сукупність припущень, умовиводів, доведень, обгрунтувань, які, базуючись на теоретичних уявленнях історії як науки, повинні дати відповідь на питання про те, як і якими методами та інструментами можна добувати нові відомості про об’єкт дослідження. Методологія історії вивчає природу, принципи і методи історичного пізнання, розкриває основні поняття історичної науки.

 

Метонімія (грец. – перейменування) – це слово, значення якого переноситься на найменування іншого предмета, пов’язаного з властивим для даного слова предметом за своєю природою.

Приклади: «весь театр аплодував»

 

Міф (грец. переказ, оповідання)

Міф не має чітко визначеного сюжету, не розповідається як казка, він переживається як реальне бутя. Міф – це колективна свідомість. Людина не відрізняє себе від інших людей та від усього роду взагалі. Це одностайне ставлення до природи та родичів, міф не є ілюзією або вигадкою, а являє собою історичну необхідність.

 

Нарратив (англ. розповідь) –

 

Неопозитивізм - течія філософії, що виникла як спроба пристосувати принципи позитивізму до умов розвитку сучасної науки.

 

Об’єкт дослідження – це ті предмети, події, явища, на які (безпосередньо) спрямована пізнавальна діяльність дослідника.

 

Об’єктивізм – світоглядна позиція, в основі якої лежить орієнтація пізнання на соціально-політичну «нейтральність» і на те, щоб утримуватися від соціально-критичних оцінок, думок про цінності і цілі ідеологічно значимих проблем, а особливо від партійних висновків.

 

Парадигма (грец. приклад, взірець) – модель постановки проблем, прийнята як зразок для вирішення дослідницьких завдань; спосіб наукового мислення, який проявляється в певній закінченості і відносній узгодженості поглядів на явища і речі.

Позитивізм – течія у філософії та соціології,

 

Постмодернізм – світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття 20 століття приходить на зміну модернізмові.

 

Постструктуралізм — напрям у філософських і гуманітарних дослідженнях, що отримав розвиток в 1970-1980-ті роки у формі критики та подолання структуралізму. Розглядає світ культури як феномен писемної культури, безкінечний і безмежний текст, всередині якого знаходиться і сам індивід.

 

Предмет дослідження – це певна цілісна сукупність найбільш суттєвих властивостей і ознак об’єкта пізнання, яка підлягає вивченню

 

Презентизм – погляд на історію з точки зору сучасності:

 

 

Принципи – це вихідні поняття науки, які визначають основні способи розв’язання наукової проблеми.

 

Раціональне мислення (лат. раціо –розум) – це таке мислення, яке пізнає предмети і явища об’єктивного світу в логічних формах понять, висловлювань, умовиводів.

 

Редукція – переключення уваги з факту на смисл

 

Релятивізм (лат. відносний) – методологічний принцип, який полягає у метафізичній абсолютизації відносності і умовності змісту пізнання. Стверджує, що всяке знання є відносно неусталене, суб’єктивне, залежить від людини.

 

Семантика – Семантичний аналіз – встанотвлення відношення значень термінів до описуваної ними реальності.

 

Семіотика (від грец. знак, ознака) – наука, яка досліджує способи передачі інформації, властивості знаків та знакових систем в людському суспільстві (головним чином природні та штучні мови, а також деякі явища культури, системи міфів, ритуалів), природі (комунікація у тваринному світі) або в самій людині (зорове та слухове сприйняття тощо). Іншими словами, семіотика – це теорія знаків та знакових систем.

 

Синекдоха – прийом, який полягає у визначенні цілого через його частину або навпаки. Синекдоха є видом метонімії.

 

Структуралізм – методологія гуманітарних наук, яка намагається аналізувати певну специфічну галузь, наприклад, міфологію, як складну систему взаємопов’язаних частин.

Структуралізм – це інтелектуальний рух, для якого характерне прагнення до розкриття моделей, що лежать в основі соціальних та культурних явищ.

 

Сцієнтизм (від лат. знання, наука) – тенденція до витлумачення філософського і соціологічного знання в світлі принципів і методів, властивих природничим наукам. Сцієнтизм – це концепція, яка полягає в абсолютизації ролі науки в системі культури та ідейного життя суспільства.

 

Телеологія (від грец. заключний, довершений) – філософське вчення, за яким всі процеси являють собою реалізацію наперед визначеної мети, вчення про мету.

 

Тотальна історія – напрям, концептуалізований школою “Анналів”, який переслідує завдання історичного синтезу, ставить перед істориком завдання охопити життя людини у всій її різноманітності.

 

Філософія історії – розділ філософії, що займається проблемами сенсу історії, її закономірностями, основними напрямками розвитку людства та історичного пізнання. Ставить питання про сенс історії, її єдність та багатоманітність.

 

Цивілізація – людська спільнота, яка протягом певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).