Матеріали для виробництва іграшок і особливості технології їх виготовлення

Для виготовлення іграшок використовують пластичні маси, метали, деревину, глину, гуму, тканини, картон, папір та інші матеріали. Залежно від матеріалу, з якого виготовляють іграшки, їх поділяють на підгрупи: пластмасові, металеві, дерев'яні, керамічні, гумові, м'яконабивні, картонажні тощо.

Пластмасові іграшки на відміну від таких традиційних матеріалів, як деревина, метали, тканини, які з давніх пір застосо­вували для виготовлення іграшок, відрізняються легкістю, пластич­ністю, надійністю фарбування, високою технологічністю виготов­лення виробів. Нині з цього матеріалу виготовляють більше ніж 70% іграшок.

Для виготовлення іграшок найширше використовують термо­пластичні маси - поліетилен високого тиску, полістирол, полівініл­хлорид, поліаміди, полікарбонат. Термореактивні маси - амінопласти, фенопласти використовують для виготовлення іграшок у невеликій кількості, а поліуретанові - поролон використовують широко.[2]

Поліетилен - одна із найбільш поширених пластичних мас, що застосовується у виробництві іграшок. Із поліетилену високого тиску виготовляють в основному транспортні (автомобілі, пароплави, катера тощо) та спортивні іграшки (кеглі, шари, предмети для ігор на воді тощо), фігурки людей та тварин, предмети ігрового вжитку, особливо лялькового, а також предмети для ігор з піском і водою. Поліетилен - легкий, термопластичний матеріал, що добре перероб­ляється всіма методами, морозостійкий, еластичний, пружний, добре фарбується в масі.

Поліпропілен - це тверда, пружна термопластична пластмаса з блискучою поверхнею, добре фарбується в масі. Проте ця пластмаса дуже нестійка до впливу сонячних променів, відповідно іграшок з нього менший, ніж з поліетилену.

Полістирол - це тверда, термопластична маса, яка має блискучу поверхню, добре переробляється литтям під тиском. Разом з тим, це досить крихкий матеріал. Полістирол дуже широко використовується для виготовлення багатьох іграшок: зокрема різних моделей легкових і гоночних автомобілів, та Інших видів транспортних іграшок, для немовлят (різноманітних брязкалець та підвісок), фігурок тварин, музичних та оптичних іграшок, наборів лялькових меблів, посуду та предметів для дитячої творчості (конструкторів, збірних моделей) тощо.[3]

Поролон - це м'яка, легка, приємна на дотик поліурстанова поропластмаса. Іграшки з поролону є дуже легкі (об'ємна щільність 0,25 г/ см³), їх роблять об'ємними (наприклад, фігурки тварин, теат­ральні іграшки) або плескатими (вирубні рибки, фігурки звірят і т.д.).

Металеві іграшки - це іграшки, які виготовлені із чорних металів (сталі вуглецевої та легованої) і кольорових металів (міді, алюмінію та їх сплавів, олова, хрому, нікелю).

Основними методами виготовлення металевих іграшок є штампування і лиття. Штамповані іграшки збирають з окремих відштампованих деталей, які з'єднують клепанням, паянням або за допомогою лапок (коли виступи однієї деталі вставляють у прорізи іншої і загинають), а також на фальц (два зігнутих краї однієї деталі вкладають в край другої деталі і обжимають) або накаткою країв (в край деталі закачують дріт - для підсилення міцності країв деяких Іграшок). Для з'єднування деталей застосовують різьбовий або гвин­товий методи. Для оздоблення металевих іграшок застосовують масляні, емалеві фарби яскравих кольорів, художній друк, декаль­команію, кольорове анодування, гальванічне покриття окремих деталей та вузлів (нікелювання, хромування).

Із металів виготовляють різні транспортні іграшки - легкові та гоночні автомашини, космічну і військову техніку, моделІ-копІЇ, залізні дороги, пароплави, літаки; спортивні іграшки - велосипеди, моторолери, педальні автомобілі, санки; предмети для дитячої твор­чості - конструктори, інструменти, устаткування; музичні іграшки тощо.

Дерев'яні іграшки виготовляють із деревини листяних і хвойних порід (липи, вільхи, берези, сосни, а також із листової фанери, шпону), яка є гарним, теплим матеріалом.[2]

Виробництво дерев'яних іграшок складається із виготовлення деталей, їх з'єднання та оздоблення.

Для виготовлення деталей застосовують токарні, столярні матеріали, а також випилювання і плетіння. Відповідно й самі іграшки поділяються на токарні, столярні, випиляні, плетені, різьблені.

Для оздоблення дерев'яних іграшок застосовують різні фарби, лаки, а металеві деталі нікелюють або хромують.

Різьблені іграшки вирізають спеціальними ножами з деревини м'яких порід.

Випиляні іграшки виготовляють лобзиком з фанери товщиною від 4 до 13 мм.

Гумові іграшки - це іграшки, які виготовляють з натурального і штучного каучуків. Залежно від методу виготовлення їх поділяють на формовані, надувні, монолітні, мочані.

Формовані іграшки виготовляють за допомогою спеціальних металевих форм з двох половинок листової гуми. При температурі 15О-18О°С і підвищеному тиску листову гуму вулканізують у.мета­левих формах, контур яких відповідає формам майбутніх іграшок. Забарвлюють іграшки або способом аерографії. через трафарет або пензлем.

Мочані іграшки виготовляють шляхом багаторазового занурю­вання фарфорової моделі в гумовий клей, після чого на ній утворюється гумова плівка необхідної товщини. Потім іграшку сушать, розфарбовують, вулканізують, знімають з моделі, проми­вають у теплій воді, закріплюють на дні пищик і припудрюють. Цим методом виготовляють іграшки невеликого розміру. За рельєфом зображення вони значно поступаються формованим.

Монолітні іграшки пресують із щільних товстих пластин гумової суміші.

Надувні іграшки виготовляють з двох тонких припудрених листів гуми, контур яких відповідає формі майбутньої іграшки. Ці дві заготівки кріплять по краях, у шві роблять отвір і вулканізують. Поверхню іграшки розфарбовують або напилюють на неї аплікацію. В отвір вставляють гумову трубку з пробкою.

Гумові іграшки на відміну від іграшок, виготовлених з металу, дерева та Інших матеріалів, є дуже м'якими, еластичними, легкими, добре зберігають форму, стійкі до дії води.
3. Споживні властивості та показники якості іграшок

Споживними називають властивості іграшок, які виявляються безпосередньо при їх використанні дітьми у процесі гри.

Соціальне призначення іграшок - це відповідність їх потребам населення, у першу чергу дітям, що обумовлює доцільність виробництва тих чи інших іграшок, їх збуту і споживання, впливу іграшок на розумове, моральне, фізичне та ідейне виховання дітей.

Показниками якості соціального призначення іграшок є показники соціальної адреси і споживного класу іграшок, відповідність їх оптимальному асортименту і моральному старінню іграшок.[3]

Під час гри діти знайомляться з властивостями і функціями предметів, навчаються вирішувати завдання, які вимагають від мірою винахідливими. У процесі гри у дітей формуються почуття дружби, колективізму і товариства. Ігри сприяють і патріотичному вихованню дітей.

Функціональні властивості іграшок. Рівень функціональних властивостей іграшок характеризується тим, наскільки вони відпо­відають своєму цільовому призначенню. Ці властивості визначають ігрову і виховну спрямованість іграшок.

За допомогою іграшок діти пізнають оточуюче середовище, розвивають свої спортивні, музичні, творчі, духовні здібності. Гра готує дитину до навчання і праці. Дитина більше полюбляє ту іграшку, яка краще відповідає її бажанням.[3]

Сучасні дослідження свідчать про важливе значення іграшки в розумовому розвитку дитини. Розумовому розвитку дітей значною мірою сприяють набори для проведення різних дослідів з фізики, хімії. Так, конструктори допомагають дітям придбати нові знання і навички для застосування їх в реальному житті; іграшки, що призначені для гри на повітрі, сприяють фізичному розвитку дітей, а будівельні кубики, наприклад, дають дитині можливість відчути себе справжнім будівельником.

Функціональними показниками якості іграшок є: відповідність форми функціональному призначенню і відповідність ігрових властивостей віковим особливостям дітей, для яких вони призначені; масштабність відтворення іграшки згідно з реальним виглядом (видом, розміром) свого прообразу; розміри (товщина деталей, діаметр отвору та ін.); міцність кріплення деталей, уніфікація деталей та інші конструктивно-технологічні показники.

Надійність іграшок - це властивість, яка обумовлює збере­ження основних параметрів, форми, конструкції цих виробів у процесі їх експлуатації. Значною мірою надійність іграшок залежить від якості матеріалів, що застосовують для їх виготовлення.[2]

До показників надійності іграшок відносяться такі: безвід­мовність, довговічність, а для технічно-складних іграшок (електро­механічних, електронних, заводних та ін.) - ремонтопридатність і збереженість. Безвідмовність - це здатність іграшки безперервно зберігати працездатність протягом деякого часу або деякого напрацювання. Так, напрацювання до відмови Іграшок з використанням заводних та інерційних механізмів повинно бути не менше 500 циклів, при використанні пластмасових шестерен - не менше 300 циклів, а з мікроелектродвигунами з посрібленими або міднографітовими комутуючими вузлами - 100 годин, а для іграшок з використанням усіх видів мікроелектродвигунів - 35 годин. Середнє напрацювання на відмову електронних іграшок без мікроелектро-двигунів не менше 3000 годин (ДСТУ 2029-92).

Сумарна кількість годин напрацювання іграшки від одного комплекту хімічних джерел струму у режимі експлуатації повинна бути не менше 6 годин, а для іграшок з використанням мікроелектродвигунів - не менше 2 годин. Працездатність іграшок з хімічними джерелами струму повинна зберігатися при зниженні напруги живлення на 30% від номінальної.

Ергономічні властивості іграшок обумовлюють міру зручності користування ними, а саме здійснення окремих операцій. Кожній іграшці притаманні свої ергономічні властивості. У піраміди, наприклад, її стійкість, зручність утримування дисків в руках, можливість надівати їх на стрижень.

До ергономічних показників якості іграшок відн

осяться: зруч­ність користування, легкість опанування дитиною дій з іграшками, зручність керування технічно-складними іграшками. Ергономічні показники якості визначаються тим, наскільки іграшки гігієнічні й відповідають антропометричним, фізіологічним і психофізіологічним особливостям дітей певного віку.

Естетичні властивості іграшок характеризують їх суспільну цінність і соціально-культурну значущість, яка виражена в формі.

У комплексі споживних властивостей іграшок естетичні властивості відіграють значну роль у естетичному вихованні дітей. Змістовні й красиво оформлені іграшки допомагають вихованню у дітей художнього смаку. Ось чому іграшка повинна бути красивою, із правильно дотриманими пропорціями, добре підібраними кольорами. Інформаційна виразність різних іграшок виражається мірою їх схожості із зоологічною копією тварин або копією технічної моделі.[9]

При цьому повна, схожість із зображенням об'єкта необхідна тільки тоді, коли це продиктовано ідеєю створення іграшки (моделі- копії, військова, космічна техніка тощо). Проте частіше виразність іграшки досягається при поєднанні реальності із фантазією художника. Такі іграшки являють собою реальний і разом з тим художній образ. Наприклад, у ведмедя підкреслюють його 0характерні риси - лопоухість, велику голову, косолапість, у ляльки - позу, постановку ніг, вираз обличчя.

До групи естетичних показників якості іграшок належать такі: раціональність форми і цілісність композиції, досконалість вироб­ничого виконання, інформаційна виразність та ін.

Безпека використання іграшок забезпечує захист організму дітей, при користуванні ними, від небезпечного і шкідливого впливу.

Показниками безпеки іграшок є: електрична міцність іграшок (ялинкових прикрас, електрогірлянд, електричних і електронних іграшок та ін.), ефективність дії захисних пристроїв, відсутність доступних гострих кутів (особливо в металевих іграшках та ялин­кових прикрасах), стійкість до горіння, припустиме навантаження (для спортивних та інших іграшок), температура спалаху (для іграшок із пластичних мас та інших матеріалів), протиударна стійкість та ін.

Вимогами безпеки до іграшок, що працюють від мережі змінного струму, є такі:

• Напруга живлення повинна бути не більше 12В і подаватися із
знижувального трансформатора;

• За ступенем захисту від ураження електричним струмом
Іграшки відносяться до класу О;

• Електрична ізоляція струмопровідних деталей протягом однієї
хвилини повинна витримувати напругу 1500 В змінного
струму частотою 50 Гц;

• Електричний опір ізоляції струмопровідних деталей відносно
корпуса при температурі навколишнього повітря (20±5)°С та
відносній вологості (80+5)% повинен бути не менше 2 Мом