Студопедия — Вуглеводи
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Вуглеводи






Білки

Білки – азотовмісні високомолекулярні органічні сполуки (полімери), які складаються із α-амінокислот (мономери), що послідовно сполучені між собою пептидними зв’язками.

Амінокислоти – похідні карбонових кислот, у яких один із атомів Гідрогену карбонового ланцюга заміщений на аміногрупу (- NН2).

Замінні амінокислоти – можуть синтезуватися в організмі людини із інших азотовмісних сполук, наприклад: гліцин, аланін, серін, пролін, тирозин, аспарагінова і глутамінова кислоти, цистин, цистеїн та ін.

Незамінні амінокислоти – не можуть синтезуватися в організмі людини, наприклад: валін, лізин, лейцин, ізолейцин, треонін, метіонін, триптофан, фенілаланін.

Повноцінний білок – містить у своєму складі усі незамінні амінокислоти.

Неповноцінний білок – містить у своєму складі не усі незамінні амінокислоти.

Амфотерність білкових молекул – здатність проявляти кислий або основний характер.

Ізоелектрична точка білка (ІЕТ) – значення рН середовища, при якому білок не несе сумарного заряду, тобто число негативних зарядів зрівнюється з числом позитивних зарядів.

Високомолекулярність білкових молекул – полімери, які складаються із великої кількості мономерів (α-амінокислот), і мають молекулярну масу від 6000 до декількох мільйонів Да.

Розчинність білків – велика спорідненість з водою (гідрофільність). Це пов’язано з гідратацією білкової молекули у результаті взаємодії диполів води з йонними (-NН2 і –СООН) і полярними (-ОН, -NН, -СО) групами в білковій молекулі.

Висолювання – процес осадження білка нейтральними солями. Відбувається руйнування гідратної оболонки і нейтралізація заряду білкової молекули. Такі білки зберігають свої природні властивості і функції після видалення солі.

Емульгуючі властивості білка – утворення білком на поверхні крапель жиру (за рахунок гідрофобної взаємодії) тонкої плівки, яка притягує воду (за рахунок полярних груп) і протидіє злипанню жирових часток.

Денатурація – під дією різних фізичних і хімічних факторів порушується природна просторова структура білкової молекули: руйнуються четвертинна, третинна і вторинна структури (первинна не змінюється). Це призводить до зменшення або повної втрати розчинності, специфічної біологічної активності, зміни оптичних властивостей, в’язкості та ін. При денатурації розриваються йонні, водневі і дисульфідні зв’язки, поліпептидний ланцюг розкручується і знаходиться або в розгорнутому стані, або у вигляді хаотичного клубка.

Каталітичні (ферментативні) білки – ферменти, під дією яких прискорюються і регулюються усі хімічні перетворення в живих організмах, є простими або складними білками.

Структурні (опорні) білки – беруть участь у побудові мембран усіх клітин, входять до складу сполучних і кісткових тканин (колаген), волосся, нігтів, шкіри (кератин).

Скорочувальні білки – будь-які форми руху (робота м'язів, рух протоплазми в клітині і ін.) здійснюється білковими комплексами. Так, у процесі м’язового скорочення і розслаблення важливу роль відіграють специфічні білки м’язової тканини актин і міозин. Молекули цих білків здатні щільно зжимати і розслаблювати свою структуру, використовуючи хімічну енергію, яка накопичується в сполуках, багатих на енергію.

Енергетичні білки – при окисленні 1г білка утворюється приблизно 4,0 ккал енергії (16,8 кДж).

Регуляторні білки – входять до складу різних біологічно активних речовин: гормонів; медіаторів, які виділяються в області нервових закінчень, та ін.

Рецепторні білки – здатні вибірково „пізнавати” і приєднувати речовини. Рецептори клітинної мембрани, які містять білковий компонент, після зв’язування певних сполук передають інформацію в середину клітини і іншим клітинам. На такому принципі базується органолептика (сприйняття різних подразнень органами відчуття: смаку, запаху).

Транспортні білки – переносять багато речовин через клітинні мембрани. Такі білки містяться у рідкій частині крові. Так, наприклад, альбуміни транспортують ліпіди, вітаміни, йони металів, гормони. Гемоглобін переносить кисень по крові від легень до тканин і органів, а вуглекислий газ – від органів і тканин до легень.

Захисні білки – захищають організм проти впливу шкідливих для життєдіяльності факторів. Основну функцію захисту у людини виконує імунна система, яка забезпечує синтез специфічних білків – антитіл у відповідь на бактерії, токсини і ін. чужорідні речовини (антигени). При цьому утворюється комплекс „антиген-антитіло”. Зсідання крові, яке запобігає кровотечам, базується на перетворенні білків крові фіброгену і тромбіну. Внутрішні стінки стравоходу і шлунку вистелені захисним шаром слизистих білків муцинів.

Вуглеводи

Вуглеводи – біохімічні сполуки, які утворюються в рослинах як первинні продукти фотосинтезу та є важливою складовою частиною живих організмів.

Енергетична функція – забезпечують організм на 60% енергією. При окисленні 1г вуглеводів виділяється 4 ккал (16,7 кДж) енергії.

Пластична функція – беруть участь у синтезі багатьох речовин, необхідних для життєдіяльності організму (нуклеопротеїди, ліпоїди, складні ферменти, мукополісахариди і ін.)

Регуляторна функція – регулюють діяльність шлунково-кишкового тракту (харчові волокна).

Специфічна функція – виконують в організмі особливі функції, наприклад, беруть участь у проведенні нервових імпульсів, утворенні антитіл, забезпечують специфічність груп крові, нормальну діяльність центральної нервової системи.

Запасаюча функція – відкладаються в організмі у вигляді запасного вуглеводу глікогену.

Захисна функція – в’яжучі секрети, які виділяються різними залозами і багаті на мукополісахариди, захищають стінки деяких порожнистих органів від механічних пошкоджень і від проникнення патогенних бактерій і вірусів.

Моносахариди – сполуки, що містять одночасно гідроксильні і карбонільні групи. Залежно від характеру карбонільної групи діляться на альдози (оксиальдегіди) і кетози (оксикетони).

Олігосахариди утворюються з виділенням води з двох або декількох молекул моносахаридів при взаємодії або спиртового гідроксилу однієї молекули і глікозидного гидроксилу іншоо, або при взаємодії двох глікозидних гідроксилів. Містять від 2 до 10 залишків моносахаридів.

Полісахариди – високомолекулярні вуглеводи, які складаються із великої кількості моносахаридів. Побудовані за принципом, що і олігосахариди, але тільки з великого числа молекул моносахаридів. Вони не мають солодкого смаку, мають високу молекулярну вагу, нерозчинні у воді або утворюють колоїдні розчини.

Харчові волокна – складні вуглеводи, які містяться в їжі рослинного походження та не перетравлюються кишечником людини. Фізіологічна роль: стимулюють моторну функцію кишечнику; запобігають всмоктуванню холестерину; позитивно впливають на нормалізацію складу мікрофлори кишечнику, уповільнюють гнілістні процеси; впливають на ліпідний обмін, порушення якого призводить до ожиріння; адсорбують жовчні кислоти; сприяють зниженню вмісту та видаленню токсичних речовин, у т.ч. важких металів, радіонуклідів, канцерогенів; зв’язують воду.

Ліпіди

Ліпіди – група різноманітних за складом нерозчинних у воді органічних речовин, які відрізняються розчинністю в органічних розчинниках. Вони є похідними вищих жирних кислот та спиртів.

Прості ліпіди – речовини, молекули яких складаються із залишків жирних кислот і спиртів.

Складні ліпіди – речовини, молекули яких крім залишків жирних кислот і спиртів містять також похідні ортофосфатної кислоти (фосфоліпіди), залишки цукрів (гліколіпіди), азотисті сполуки, холін, коламін, серін.

Енергетична функція – ліпіди є джерелом енергії.

Регуляторна функція – ліпіди є важливими факторами регулювання обміну води в організмі.

Пластична функція – ліпіди входять до складу клітинних і заклітинних мембран усіх тканин у вигляді ліпопротеїдів.

Захисна функція – ліпіди шкіри і внутрішніх органів захищають організм людини і тварин від переохолодження, механічних пошкоджень органів, надають шкірі еластичність. Жири є розчинниками вітамінів А,Д,Є,К,F і сприяють їх засвоєнню.

Структурний (протоплазматичний) жир – знаходиться в складних ліпідах або утворює міцні сполуки з білками.

Резервний жир – відкладається у „жирових депо” (підшкірна клітковина, брижейка, жирова капсула нирок і ін.).







Дата добавления: 2015-09-07; просмотров: 399. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Факторы, влияющие на степень электролитической диссоциации Степень диссоциации зависит от природы электролита и растворителя, концентрации раствора, температуры, присутствия одноименного иона и других факторов...

Йодометрия. Характеристика метода Метод йодометрии основан на ОВ-реакциях, связанных с превращением I2 в ионы I- и обратно...

Броматометрия и бромометрия Броматометрический метод основан на окислении вос­становителей броматом калия в кислой среде...

Неисправности автосцепки, с которыми запрещается постановка вагонов в поезд. Причины саморасцепов ЗАПРЕЩАЕТСЯ: постановка в поезда и следование в них вагонов, у которых автосцепное устройство имеет хотя бы одну из следующих неисправностей: - трещину в корпусе автосцепки, излом деталей механизма...

Понятие метода в психологии. Классификация методов психологии и их характеристика Метод – это путь, способ познания, посредством которого познается предмет науки (С...

ЛЕКАРСТВЕННЫЕ ФОРМЫ ДЛЯ ИНЪЕКЦИЙ К лекарственным формам для инъекций относятся водные, спиртовые и масляные растворы, суспензии, эмульсии, ново­галеновые препараты, жидкие органопрепараты и жидкие экс­тракты, а также порошки и таблетки для имплантации...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.011 сек.) русская версия | украинская версия