Джерело трудового права.

Основним джерелом трудового права є Конституція України від 28 червня 1996 року, яка закріплює трудові права громадян та гарантії їх реалізації.

В ч.1 ст. 43 сформульовано право на працю в відповідності до ст. 23 Декларації прав людини: „Кожен має можливість заробляти собі на прожиття працею, яку він вільно вибирає”.

Особливу увагу приділено забезпеченню економічних та соціальних прав. Збільшені гарантії прав на випадок безробіття, а також незаконного звільнення. Так, в ч.2 ст. 43 передбачено обов’язок держави по створенню умов для повного здійснення громадянами права на працю, гарантуванню рівних можливостей в виборі професії та роду трудової діяльності.

В ч.3 ст. 43 містяться норми, які забороняють примусову працю. Ця норма відповідає ст. 8 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Вперше в Конституції в ч.4 ст. 43 закріплено право кожного на належні, безпечні та здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче чим закріплено законом.

В ст. 44 Конституції закріплено право працівників на страйк для захисту своїх соціальних та економічних інтересів.

Ст.45 Конституції закріплює право кожного працюючого на відпочинок.

У відповідності з ч.3 ст.36 Конституції громадяни мають право на участь в професіональних союзах з метою захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів.

Важливою юридичною гарантією прав та свобод є судовий захист. В ст.55 Конституції закріплено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом.