Розвиток засобів транспорту і зв'язку.

В кін. XVIII ст. найважливішим видом транспорту, який використовувався для вантажних і пасажирських перевезень європейськими країнами на далекі і середні відстані, було морське судноплавство. Як і минулі століття воно здійснювалося парусними суднами, але в їхню конструкцію були внесене вдосконалення, внаслідок чого значно зросли їх вантажопідйомність, скорість і надійність як транспортного засобу.

Велику роль в розвитку європейських країн відігравало судноплавство на внутрішніх водних шляхах. В другій половині XVIII ст. і в першій пол. ХІХ ст. уряди багатьох країн Європи прикладали значні зусилля для вдосконалення даного виду транспорту: будувалися багаточисельні канали, які з’єднували між собою суднохідні ріки і озера, водосховища тощо. В результаті рівнині райони Європи покрилися густою сіткою внутрішніх водних шляхів, які зв’язували між собою основні центри промислового і сільськогосподарського виробництва.

Якщо в перевезенні вантажів в середині окремих країн провідне значення набув водний транспорт, то в пасажирських перевезеннях – гужовий. Він володів такою перевагою як швидкість. До появи залізничних доріг він не мав собі в цьому відношенні рівних. Протягом другої пол. XVIII - поч. ХІХ ст. його швидкохідність значно зросла, зокрема на окремих напрямках, завдяки будівництву шосейних доріг. З 1818 до 1829 рр. у Великобританії були проложені нові шосейні дороги протяжністю більше 1 тис. миль.

Початок технічної революції у транспорті поклали спроби використати парову машину в якості допоміжного двигуна на річних суднах, які в більшій степені, ніж морські, залежали від природних уХІХ ст. в США і Канаді, а потім уже в Європі. В подальшому парові двигуни почали встановлювати і на морських суднах. Першим морським паровим судном в Європі була «Єлизавета», збудована в Європі в 1815 р., яка забезпечувала зв'язок між Петербургом і Кронштадтом. В другій чверті ХІХ ст. був винайдений і доведений до потрібної досконалості гребний гвинт, який відрізнявся від колеса більшою економністю і зручністю застосування.

Це нововведення поряд з появою могутніх і економних парових машин призвело до бурхливого розквіту парового судноплавства на морях і внутрішніх водних шляхах. Правда, середня скорість парових суден залишалася в двоє-троє менше ніж у най швидкохідніших парусних. Проте завдяки тому, що вони могли йти в штиль,проти вітру швидкість морських перевезень значно зросла. В кін. ХІХ ст. парові судна, що направлялися з Європи в Північну Америку, пересікали Атлантичний океан не більш ніж через тиждень. Проте, парове судноплавство залишалося порівняно дорогим видом транспорту, з яким продовжувало конкурувати більш дешеве парусне судноплавство.

В 1814 р. свій перший паровоз побудував Дж. Стефенсон. В 1825 р. під його керівництвом в Південно-Західній Англії була споруджена Стоктон-Дарлінгтонська залізнична дорога довжиною більше 56 км, призначена для перевезення вугілля. А вже в 1830 р. також під керівництвом Стефенсона, була споруджена залізна дорога від Манчестера до Ліверпуля довжиною 50 км, яка обслуговувалася виключно паровозами. Для неї було сконструйовано паровоз «Ракета». Ця подія ознаменувала початок «залізнодорожну революцію» у Європі. В 1832 р. – будується перша залізниця в Франції, в 1835 р. – в Бельгії, в 1837 р. – в Росії і т.д.

Першу чверть століття Великобританія, беззаперечно, лідирувала в області залізнодорожного будівництва. В 1840 р. протяжність її залізничних доріг досягла 2,4 тис. км. Проте вже через 20 років відставання континентальних країн в області розвитку залізнодорожного транспорту скоротилося. В 1860 р. протяжність залізничних доріг у Великобританії досягла 16,8 км, в Германії – 11 тис. км, в Франції – 9,1 тис. км. Через ще 20 років найбільші європейські країни зрівнялися з Великою Британією, якщо не по щільності залізнодорожної сітки, то по загальній протяжності залізничних доріг. Настільки бурхливий розвиток залізнодорожного транспорту призвело до об'єднання національного ринку кожної з європейських країн, взятої окремо, до зрівняння цін на всі основні види промислової і сільськогосподарської продукції до створення оптимальних умов для розвитку конкуренції і спеціалізації. Розвиток залізнодорожного транспорту призвів до занепаду спочатку гужового транспорту, а в подальшому і внутрішнього водного. Залізнодорожне будівництво прямо сприяло піднесенню великої машинної індустрії, різко розширивши попит на вугілля, метал, парові машини тощо.