Держава3. Герой в історії Досліджуючи історію українського народу висунув ідею „національної самооборони” і „національної смерті”. Вся історія українського народу – це розбурхана енергія національного самозбереження перед небезпекою національної гибелі. На цьому ґрунті виростають ідеали українського народу: свобода, рівність, справедливість, автономія. В своїх історичних працях Грушевський проводить думку про те, не Україна вийшла з Київської Русі, а Київська Русь стала першою і найдавнішою формою українського життя. З особливою чіткістю позначив в історії дві народності – великоруську і українську – дві найбільші серед слов’янських племен. Причому, роль культурно переважаючого елементу відводилась народності українській, а не великоруській. Всі народи Російської імперії ділив на 2 категорії - аристократична і демократична (сюди відносив український народ в силу національного характеру та історичних умов). Розглядав механізм влади і прийшов до висновку, що правляча верхівка обов’язково еволюціонує в бік подальшого пристосування до демократичних вимог.Особливе місце в ідеологічному забезпеченні влади відводиться національним почуттям, якими правлячі шари намагаються заповнити моральну пустоту, яка з’явилася на місці знищеної їх роботою племенної солідарності. Цікавився генезисом державності України, тому його погляди мають назву „генетична соціологія”. Основою національно-демократичної побудови держави має стати селянство, середній клас. Ідею входження Росії та України як рівноправних членів у склад світової європейської інтеграції вважав ідеалом. Перебуваючи в еміграції (1919-1924 рр.) проголосив ідею створення наукового центру – Українського соціологічного інституту. Мета – дослідження соціальних рухів, популяризація досягнень соціології в українському суспільстві, зв’язок з міжнародними організаціями. Діяльність УСІ розгорнулась у Відні (підготовка підручників, читання лекцій, видання історико-соціологічних робіт). Грушевський вважав, що в умовах припинення наукового життя в Україні УСІ – це єдина наукова репрезентація України у світі. В 1922 році розробив план переведення УСІ на Україну, але він не вдався. ТЕМА 5. СУСПІЛЬСТВО: СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА, ТИПИ ПЛАН 1. Поняття суспільства в соціології. 2. Методологічні підходи до вивчення суспільства в соціології. 3. Основні риси сучасного суспільства. 4. Типи суспільств.
1. Поняття суспільства в соціології На протязі розвитку соціології як науки одним з найважливіших питань було питання експлікації суспільства. Різні вчені його трактують:
Е.Дюркгейм: суспільство – це над індивідуальна духовна реальність, в основі якої лежать колективні уявлення. М.Вебер: суспільство – це взаємодія людей, яка є продуктом соціальних, тобто, орієнтованих на інших, дій. Т.Парсонс: суспільство – це система відносин між людьми, в основі якої лежать норми та цінності. К.Маркс: суспільство – це сукупність відносин між людьми, які розвиваються історично і складаються в процесі їх діяльності. Андрущенко: суспільство – сукупність людей, об’єднаних конкретними інтересами, потребами, симпатіями, певним видом діяльності. Смелзер: суспільство – це об’єднання людей, які мають спільні географічні кордони, спільну законодавчу систему, певну національну ідентичність. П.Сорокін: суспільство – це сукупність індивідів, які безпосередньо або опосередковано пов’язані з певною територією. В соціології поняття „суспільство” використовують в таких основних значеннях: * сукупність соціальних спільнот (менш стійкі) і соціальних груп (стійкі, історично склалися); * соціальний простір, в якому живуть люди; * сукупність соціальних інститутів, що регулюють соціальні відносини. ОЗНАКИ СУСПІЛЬСТВА 1. Спільність території перебування, часто ця територія співпадає з державними кордонами; 2. Цілісність і стійкість, колектив та колективна єдність; 3. Самовідтворення та саморегуляція; 4. Рівень розвитку культури, який знаходить своє вираження у виробленні системи норм та цінностей.
2. Методологічні підходи до вивчення суспільства в соціології. Системний підхід Суспільство розглядається як соціальна система, що включає в себе ряд елементів: люди, соціальні взаємодії та відносини, соціальні інститути та організації, соціальні норми та цінності. У нас в країна цей підхід сформувався в 70-80 рр. Має таку передісторію: в США перед ІІ Світовою війною емігрант Берталанджі, біолог за освітою, зробив доповідь про системний підхід. І запропонував розглядати наукові проблеми паралельно з природою, мається на увазі види, роди тощо, які розглядаються в цілому. Його доповідь на той час не мала успіху, однак після війни спричинила фурор в науці і слугувала народженню нового методу. Структурний функціоналізм Популярний в сучасній американській соціології з 30 рр. ХХ ст.. Представники – Т.Парсонс, Р.Мертон. Суть: суспільство як єдиний організм складається з багатьох частин: економічної, політичної, військової, релігійної. Кожна з цих частин може існувати тільки в рамках цілісності, де вона виконує конкретні строго визначені функції. Наприклад, згідно з Парсонсом існує 4 основні функції соціальних підсистем: · функція адаптації – виконує економічна підсистема; · функція цілепокладання – виконує політична підсистема; · функція інтеграції – правові інститути та звичаї; · функція відтворення структури – система вірувань, мораль, освіта та виховання.
Конфліктний підхід Представники: Л.Козер, Р.Дарендорф, К.Маркс. Основні ідеї сформовані К.Марксом, який вважав, що нерівність у суспільстві породжує конфлікт. Суспільство розглядав як арену битви. М.Вебер виділяв 3 види соціальної нерівності: багатство (економічне становище), рівень та об’єм влади, престиж. Р.Дарендорф виділяв 15 видів конфліктів, відмічав позитивні їх функції. Головне, не приховувати їх, а намагатися вирішити. Р.Дарендорф запропонував конфліктну модель суспільства: - кожне суспільство завжди знаходиться у стані змін; - у кожному суспільстві завжди існують елементи незгоди, що ведуть до загальних конфліктів; - кожний елемент суспільства може сприяти його інтеграції і зміні; будь-яке суспільство базується на насиллі одних членів суспільства над іншими, які завжди будуть боротися проти свого пригніченого становища. Соціологія повинна займатися вивченням поведінки людей в точні перетину суспільства і окремої людини. Цивілізаційний підхід Представники: А.Тойнбі, О.Шпенглер. Зміна цивілізацій є вираженням розвитку суспільства, кожна з них включає 3 періоди: підготовчий, власне культурний, упадок або виродження. Формаційний підхід Представники: В.Ленін, К.Маркс. Кожна з формацій (первіснообщинна, рабовласницька, феодалізм, капіталізм) розглядається на основі базиса та надбудови.
3. Основні риси сучасного суспільства · сучасне суспільство – це індустріальне суспільство. На відміну від традиційного, передбачає ріст міст і розширення міського господарства, машинної промисловості, розвинену сферу послуг. · сучасне суспільство – це суспільство ринкової економіки, для нього характерні змішані форми власності ат різні типи економічної діяльності, важлива роль відводиться приватному сектору. · сучасне суспільство – це поліструктурне і стратифіковане суспільство. · сучасне суспільство – це суспільство демократичного типу; · сучасне суспільство – це суспільство відкрите в духовно-ідеологічному плані, характеризується плюралізмом думок та толерантністю, і одночасно критичним ставленням до дійсності. 4. Типи суспільств Класифікація 1. Американська соціологи запропонували поділяти суспільства на типи в залежності від основного способу добування засобів для життя. · суспільство мисливців та збиральників (аборигени Австралії та Африки). · Садівничі суспільства (південь Сахари). · Аграрні суспільства (ті, що виробляють сільськогосподарські подукти і їх переробляють). · Промислові суспільства. Класифікація 2. З’явилась у 1970 році (Д.Белл). · Доіндустріальні чи традиційні суспільства. В основі своїй сільськогосподарські, консервативні, закритого типу, примітивні, невільні в організації соціального життя; · Індустріальне – має розвинену промисловість, динамічне, глибше в організації соціального життя. · Постіндустріальне – суспільства найбільш розвинених країн світу, їх виробничу основу складає використання досягнень науково-технічної, інформаційної та технологічної революцій; · Інформаційне суспільство- це поняття з’явилось останнім часом (10-12 років тому). Це суспільства, в яких якість життя, перспектива соціальних змін і економічного розвитку залежить від інформації та її використання (Германія, США, Японія). ТЕМА 6. МЕТОДИ ЗБОРУ ІНФОРМАЦІЇ У СОЦІОЛОГІЧНОМУ ДОСЛІДЖЕННІ ПЛАН 1. Інтерв’ю у соціологічному дослідженні. 2. Метод експертних оцінок. 3. Контент-аналіз. 4. Метод спостереження. 5. Соціальний експеримент. 1. Інтерв’ю у соціологічному дослідженні. Інтерв’ю – це метод збору первинної соціальної інформації, оснований на соціально-психологічній взаємодії між інтерв’юером та респондентом з метою отримання даних, що цікавлять дослідника. При проведенніінтерв’ю посередником між респондентом і соціологом виступає інтерв’юер, який задає запитання, передбачені дослідником, організовує і направляє всю ситуацію бесіди і фіксує отримані результати. ВИДИ ІНТЕРВ’Ю - ВІЛЬНЕ – поводиться без заздалегідь підготовленого опитувальника чи розробленого плану бесіди. Визначається лише тема і ключові напрямки бесіди, формулювання запитань, їх послідовність складаються в процесі інтерв’ю і залежать від індивідуальних особливостей респондента та інтерв’юера і від конкретної ситуації. - СПРЯМОВАНЕ (СФОКУСОВАНЕ) – план такого інтерв’ю передбачає тільки перелік питань, які слід обов’язково розглянути, а послідовність і їх формулювання можуть змінюватись залежно від конкретної ситуації. - СТАНДАРТИЗОВАНЕ – дослідник розробляє конкретний план, що передбачає строгу послідовність запитань та їх формулювання. Інтерв’юер повинен дослівно відтворити ці запитання, а респондент вільно на них відповідає. Цей тип близький до анкетування. ПЕРЕВАГИ: - серйозне відношення респондента до опитування; - можливість пояснити незрозумілі запитання бесіди респонденту; - можливість отримання більш глибокої інформації про думки, мотиви та уявлення респондентів. НЕДОЛІКИ: - обмежені можливості опитування значної кількості респондентів; - значні матеріальні і часові затрати; - складність підготовки висококваліфікованих інтерв’юерів; - невирішеність проблеми анонімності; - виступаючи джерелом впливу, інтерв’юер може впливати на перекручення особистісних позицій респондента.
2. Метод експертних оцінок. Метод експертних оцінок – це метод отримання первинної соціальної інформації шляхом опитування експертів (висококваліфікованих спеціалістів з конкретної досліджуваної проблеми). В результаті дослідник отримує експертні оцінки (відповіді, думки, рекомендації), які використовуються як основні положення та аргументи при прийнятті рішень. ЕТАПИ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 1. Розробка програми дослідження, підбір експертів, надання необхідної інформації. 2. Опитування експертів. 3. Вироблення експертних оцінок, їх узгодження при формування групового рішення; 4. Фіксування результатів та їх обробка. КРИТЕРІЇ ПІДБОРУ ЕКСПЕРТІВ 1. Рівень компетентності; 2. Формальний професійний статус (посада, науковий ступінь, звання, стаж практичної чи наукової роботи тощо); 3. Самооцінка; 4. Атестація їх діяльності колегами. КЛАСИФІКАЦІЯ ЕКСПЕРТНИХ ОПИТУВАНЬ 1. За формою спілкування: очне і заочне; 2. За способом спілкування: усне і письмове; 3. За регулярністю проведення: разове і повторне; 4. За формою організації роботи експертів: індивідуальне і колективне (нарада, конференція); 5. За процедурою прийняття рішень: консенсус, більшість; 6. За видом експертної оцінки: думка, рекомендація, рішення, порада.
В експертних опитуваннях відсутні питання-пастки, виключається анонімність, домінують відкриті запитання.
3. Контент-аналіз Контент-аналіз – це метод кількісно-якісного вивчення змісту соціальної інформації. Об’єктом може бути зміст газет, кінофільмів, публічних виступів, теле- і радіопередач, суспільних і особистих документів, інтерв’ю тощо. (прикладом успішного застосування контент-аналізу є аналіз деяких видань, проведений американськими соціологами під час ІІ Світової війни, в результаті якого була доведена прихована профашиська орієнтація). Контент-аналіз використовується вже біля 100 років, і сфера його застосування включає в себе історію, політичні науки, журналістику, освіту, психологію. Суть конвент-аналізу в підрахунку того, як представлені в певному інформаційному масиві смислові одиниці, які цікавлять дослідника. Контент-аналіз використовують при дослідженні проблем трьох типів: - в тих випадках, коли вимагається вивчення значних об’ємів тексту; - в тих випадках, коли проблема повинна бути досліджена „на відстані” (при вивченні історичних документів, мемуарів, радіопередач закордонних радіостанцій); - якщо треба вивчити в тексті такі повідомлення, які важко побачити при поверхневому огляді (наприклад, вивчення специфіки бесід в чоловічих і жіночих колективах, було встановлено, що в жіночих колективах бесіди зосереджуються навколо між особистісних проблем, в той час як чоловіків цікавлять теми, спрямовані на агресію). МЕТОДИЧНІ ПРОЦЕДУРИ, ЩО ПЕРЕДУЮТЬ КОНТЕНТ-АНАЛІЗУ 1. Вибір категорій аналізу. В якості категорій аналізу газет найчастіше вибирають такі характеристики: · тематика газетних текстів (політика, мода, економіка, право, історія, мораль, бізнес і підприємницька діяльність, наука і техніка, криміналістика тощо); · направленість змісту публікації (позитивна, негативна, збалансована, нейтральна, не виражена); · жанр публікації (стаття, репортаж, огляд, нарис, нормативний акт, консультація тощо); · об’єкт інформації (окрема особистість, соціальна група, державне підприємство, приватне підприємство, наука тощо). 2. Вибір одиниці аналізу: слово, сюжет, газетна стаття, персонаж тощо. 3. Вибір одиниць підрахунку: це частота і об’єм появи вибраних категорій. Вони виміряються шляхом підрахунку кількості публікацій в % до загального об’єму публікацій, та площі, яку вони займають в абсолютних значеннях (см) до загальної площі газети. В результаті дослідник формулює алгоритм, за допомогою якого аналізується зміст певного масиву інформації. Заключним етапом контент-аналізу є якісна інтерпретація отриманих даних – це науковий опис і пояснення результатів підрахунку. Метою даної процедури є перетворення статистичного факту в соціологічний. Ефективність контент-аналізу зростає завдяки використанню інформаційних систем і технологій, зокрема, спеціальних програм для аналізу текстової інформації (OCA STATISTICA).
|
