Норвегія

1. Державна підтримка діяльності регіональних кластерів у Королівстві Норвегія надається в рамках реалізації інноваційної програми розвитку країни. Національна інноваційна система Норвегії, в свою чергу, складається з наступних структур, які покликані надавати підтримку інноваційній діяльності в Норвегії:

· Науково-дослідна Рада Норвегії (Research Council of Norway, www.forskningsradet.no);

· Корпорація індустріального розвитку Норвегії „SIVA” (Industrial Development Corporation of Norway, www.siva.no);

· Державне агентство з питань сприяння міжнародному співробітництву „Innovation Norway” (www.innovationnorway.no).

Безпосередньо інноваційною діяльністю у Норвегії займаються:

· приватні компанії (близько 50% всієї інноваційної діяльності в країні припадає на наукові дослідження в межах невеликої кількості великих промислових компанії. У той же час зростає частка компаній у сфері послуг, які здійснюють власну інноваційну діяльність. Державні структури Норвегії – Науково-дослідницька Рада Норвегії, „SIVA” та „Innovation Norway”- сприяють залученню малого та середнього бізнесу до інноваційної діяльності);

· вищі навчальні заклади. Слід зазначити, що у Норвегії існує 7 університетів, 6 спеціалізованих інститутів, 25 університетських коледжів, які забезпечують близько 25% інноваційної діяльності в країні. Наукові дослідження, як правило, фінансуються з бюджету державних навчальних закладів, грантів Науково-дослідницької Ради Норвегії та контрактів від промислових компаній, державного сектору і приватних фондів;

· незалежні наукові інституції. У Норвегії існує понад 200 незалежних приватних інституцій, діяльність 70 з яких включає наукові дослідження з питань кластерів та інновацій. Значна частина цих інституцій отримує фінансування від Міністерства освіти та науки.

2. Механізмами сприяння розвитку інновацій в Норвегії є:

· надання державних цільових грантів Науково-дослідною Радою Норвегії (щорічно на ці цілі виділяється близько 600 млн. дол. США, з них 48% коштів спрямовується на підтримку інноваційної діяльності у вищих навчальних закладах Норвегії, 46% надається незалежним науковим інституціям, 6% - приватним компаніям);

· запровадження непрямої схеми підтримки інноваційної діяльності приватних компаній Норвегії („SkatteFUNN”), відповідно до якої приватні компанії можуть отримати до 20% відшкодувань від суми сплачених податків (так званий „податковий кредит”) за умови їх використання для ведення інноваційної діяльності. При цьому, інноваційні проекти мають бути попередньо погоджені Науково-дослідною Радою Норвегії;

· підтримка бізнес-інкубаторів та наукових парків (Корпорація індустріального розвитку Норвегії „SIVA” на даний час відповідає за діяльність 22 бізнес-інкубаторів, 18 наукових парків, 8 науково-дослідних центрів тощо);

· підтримка інноваційних компаній Норвегії у виході на міжнародні ринки (Державне агентство „Innovation Norway” сприяє представленню норвезького дрібного та середнього бізнесу на міжнародних виставках, воно поширює інформацію про експортні можливості норвезьких компанії за кордоном).

3. До джерел фінансування інноваційної діяльності в Норвегії належать:

а) державне фінансування інноваційної діяльності (для цього у державному бюджеті Норвегії на 2008 р. було виділено понад 3 млрд. дол. США);

б) Фонд наукових досліджень та інновацій (The Fund for Research and Innovation), який було створено Урядом Норвегії у 1999 р. На кінець 2008 р. Фонд нараховував понад 11 млрд. дол. США. Кошти Фонду адмініструються Науково-дослідною Радою Норвегії та використовуються на кредитне фінансування пріоритетних інноваційних галузей Норвегії, які визначаються Урядом країни (інформаційно-комунікаційні технології, біотехнології, нанотехнології тощо).

4. Таким чином, сьогодні в Норвегії успішно функціонують 62 регіональні кластери, 55 з яких відносяться до промислових галузей. Основними характеристиками кластерів в Норвегії є їх чітко визначена спеціалізація, концентрація (кожен кластер включає щонайменше 10 компаній та 200 робочих місць) та регіональний характер (розміщуються на базі регіональних наукових парків, дослідних центрів тощо). Державна підтримка та фінансування діяльності кластерів здійснюється в рамках реалізації державної інноваційної політики.

У зв’язку з цим, слід окремо відзначити роль державної корпорації індустріального розвитку Норвегії „SIVA”, яка є окремим структурним підрозділом Міністерства торгівлі та промисловості Норвегії. Вона була утворена у 1968 році з метою розвитку регіональних і місцевих індустріальних кластерів шляхом часткового державного фінансування інфраструктури, розвитку інвестиційної та наукової мереж, а також інноваційних центрів. Метою діяльності „SIVA” визначено покращення національної інноваційної інфраструктури та сприяння досягненню цілей урядової політики на віддалених територіях і, таким чином, створення умов для ведення інноваційної діяльності в усіх частинах країни, забезпечення сталого економічного розвитку регіонів.

Діяльність корпорації „SIVA”, яка нараховує усього 32 працівники, зосереджується на 4 основних напрямах: інфраструктура, інновації, промисловість та міжнародне співробітництво. Компанія щорічно здійснює інвестиції на суму понад 90 млн. дол. США. Вона має частки власності у 140 компаніях, здійснює спільне управління 46-ма індустріальними і бізнес-парками в Норвегії, одним – у Росії, двома – у Литві та одним – у Латвії. Зокрема, у 1999 році у м. Мурманську (Російська Федерація) відбулося відкриття першого бізнес-центру „SIVA” за кордоном. У 2001 році було відкрито два промислові парки у м. Панавежюс (Литва), один – для норвезьких підприємств текстильної промисловості, інший – для підприємств з виробництва меблів. У 2003 році розпочав роботу бізнес-парк у м. Огре (Латвія) на території у 9,5 тис. м², в якому розмістилися норвезькі підприємства металообробної промисловості. Сьогодні „SIVA” розглядає можливості подальшого розширення мережі норвезьких транскордонних кластерів в таких країнах, як Боснія і Герцеговина (м.Тузла), Румунія, Білорусь (м.Мінськ) та Україна (наукові парки у Києві та Харкові).