Ознайомлення із структурою капіталу підприємстваОдним з основних завдань, які стоять перед підприємством, є визначення структури капіталу для забезпечення своєї діяльності. З одного боку, фірма заінтересована в максимальному використанні кредитів, оскільки відсотки, що виплачуються кредиторам, не оподатковуються податком (в Україні такий порядок існує з 1995 р.). У зв'язку з цим фінансування за допомогою кредитів може бути значно дешевшим для підприємства, ніж залучення акціонерного капіталу. З іншого боку, несплата встановлених кредитною угодою сум у встановлені терміни може призвести до оголошення підприємства неплатоспроможним. Для кредиторів і акціонерів існують також свої переваги і недоліки в різних формах фінансування проекту. Саме тому остаточна структура капіталу підприємства є, як правило, компромісом між кредиторами й акціонерами. Джерелами фiнансування дiяльностi емiтента є власнi i залученi кошти товариства та інвестиції спiвласника. В 2004р. освоєно капiтальних iнвестицiй на суму 213 тис.грн.,в т.ч.: - на придбання машин та обладнання - 179 тис.грн. - на iншi необоротнi матерiальнi активи - 13 тис.грн. - витрати, пов''язанi з поліпшенням об''єкта (капiтальний ремонт) - 21 тис.грн. Станом на 1.01.2005 року структура капiталу становила: власний капiтал - 51440 тис.грн., поточнi зобов''язання - 69093 тис.грн. У звiтному роцi пiдприємство отримало 6319тис.грн. збиткiв. За 2004рiк дохiд (виручка) вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) - 25013 тис.грн. Чистий дохiд (виручка) вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) - 20844 тис.грн. Iншi операцiйнi доходи - 8716 тис.грн.,фiнансовi доходи - 8.0 тис.грн. iншi доходи 1445 тис.грн. Аналiз фiнансових показникiв станом на 1.01.2005 року показав, що вартiсть засобiв, що знаходяться в розпорядженнi товариства складає - 68958 тис. грн., показник абсолютної лiквiдностi (0,004) Аналiзуючи показники лiквiдностi пiдприємства можна побачити, що в звiтному перiодi коефiцiєнти лiквiдностi пiдвищились, що свiдчить про деяку тенденцiю до покращення рівня платоспроможностi пiдприємства. Результати аналiзу особливостей структури акцiонерного капiталу та її змiн, що вiдбулися в пiсляприватизацiйний перiод свiдчить про глибоку ступiнь приватизацiї ВАТ " Текстерно ". Частка акцiй, яка належить трудовому колективу та юридичним i фiзичним особам України складає - 75 %, державi - 25 % + 1 акцiя. Структура капiталу акцiонерного товариства нестабiльна. Спостерiгається збiльшення частки акцiй вiтчизняних юридичних осiб. Недостатнiсть обiгових коштiв планується поповнити за рахунок зниження залишкiв товарiв на складi готової продукцiї [ додатки № 4, 5, 6 ]. Підвищення ефективності використання основних засобів підприємства є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку. Основні засоби - це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби [1]. Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні інвестиції. Невиробничі основні засоби - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства. На відміну від виробничих основних засобів невиробничі основні засоби не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці. Співвідношення окремих груп основних виробничих засобів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства. Загальна вартість основних засобів на підприємстві становить 68915 тис. грн. [додаток № 8 ]. На рис 3.1 наведено склад основних виробничих засобів підприємства. Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства. Основними факторами, які впливають на структуру основних виробничих засобів підприємства, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру виробничих засобів. Поліпшити структуру основних виробничих засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування, ефективнішого використання виробничих приміщень установленням додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й малоефективного устаткування. Відтворення основних виробничих засобів - це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення. Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.
Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.
Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах: 1) заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів; 2) капітальний ремонт діючих основних засобів. За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту. Необхідність оновлення основних виробничих засобів за ринкових відносин визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів. Показники стану й ефективності використання основних засобів можна об'єднати в три групи, які характеризують: 1) забезпечення підприємства основними засобами; 2) стан основних засобів; 3) ефективність використання основних засобів. До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами, належать: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства. Історична собівартість ОЗ визначається на рівні первісної оцінки ОЗ, котра включає в себе: - фактичну вартість об'єкта основних фондів; - вартість усіх податків і зборів, що включаються до ціни товару, за винятком ПДВ; - витрати на транпортування; - витрати на дрежавну реєстрацію; - витрати, пов'язані безпосередньо з приведенням об'єкта в робочий стан (витрати на підготовку будівельного майданчика, початкові та заготівельні витрати, пов'язані з придбанням ОЗ, витрати на страхування, витрати на установлення, монтаж і налагоджування, витрати на оплату послуг спеціалізованих підприємств і фахівців, включаючи прямі витрати на оплату праці працівників, пов'язаних з процесом введення ОЗ в експлуатацію) тощо. Не включаються до складу первісної вартості ОЗ і відображаються у складі витрат: - витрати на сплату відсотків за кредит, залучений для купівлі ОЗ; - понаднормативні суми відходів; - понаднормативні витрати на оплату праці; - загальногосподарські витрати Під справедливою вартістю ОЗ розуміється вартість ОЗ, котру може бути отримано в операціях обміну між поінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами. Згідно з додатком до П(С)БО 19 справедлива оцінка ОЗ визначається таким чином: - земля і будівлі - ринкова вартість; - машини і обладнання - ринкова вартість, а у разі відсутності даних про ринкову вартість - переоцінена вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням зносу на дату оцінки; - інші основні засоби - переоцінена вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки. Як ринкова ватість, можуть бути використані дані про біржову вартість, дані прайс-листів тощо. Таке твердження грунтується на принципі обачливості, згідно з яким методи оцінки, застосовувані в бухгалтерському обліку, мають запобігати завищенню оцінок активів. Як переоцінена вартість (вартість їх відтворення в сучасних умовах і цінах) може виступати експертна оцінка ОЗ, здійснена незалежними експертами. Виходячи з вимог Інструкції №291 зарахування на баланс ОЗ, придбаного за грошові кошти або спорудженого підрядним способом, здійснюється за його первісною вартістю (історичною собівартістю), а справедлива оцінка застосовується при проведенні переоцінки такого ОЗ, при спорудженні ОЗ власними силами, при одержанні ОЗ безоплатно або як внеску до статутного фонду, а також при здійснення бартерних операцій з ОЗ. Оцінка споруджуваного власними силами (господарским способом) ОЗ проводиться із застосуванням історичної собівартості. При цьому первісна вартість включає до себе прямі та накладні витрати, пов'язані з таким спорудженням. Не включаються до складу первісної вартості такого об'єкта понаднормовані відходи, понаднормовані витрати на оплату праці та відсотки за кредит, залучений до такого спорудження. Також історична собівартість такого об'єкта не повина перевищувати його справедливої оцінки. Крім того, додатна різниця між історичною і справедливою вартістю відноситься до складу витрат підприємствта і відображається у Звіті про фінансові результати. Згідно з П(С)БО 7 існує такий різновид ОЗ, які обов'язково потребують часу для підготовки їх до використання за призначенням або реалізації. Такі об'єкти відносяться до кваліфіковних активів. Наприклад, кваліфікованими активами є буділві і споруди, які споруджуються на замовлення спеціалізованими підприємствами. При формуванні собівартості кваліфікованих активів витрати на сплату відсотків за кредит, залучений для виготовлення кваліфікованих активів, включаються до складу його первісної вартості. У процесі господарської діяльності можливе проведення ремонтів, модернізацій та інших видів робіт з ОЗ. Відповідно до П(С)БО 7 в тому випадку, якщо підприємство проводить ремонт ОЗ, у результаті чого планується відновити його первісний ресурс, то незалежно від величини витрат на такий ремонт підприємство не збільшує балансову вартість ОЗ, а відображає такі витрати у складі витрат звітного періоду. Якщо такі роботи передбачають модернізацію або інше поліпшення об'єкта ОЗ, у результаті яких передбачається, що функціональні можливості об'єкта покращаться, в результаті чого зростуть економічні вигоди від його використання, сума витрат на такі поліпшення збільшує балансову вартість такого об'єкта. У процесі господарської діяльності підприємство згідно з П(С)БО 7 має право проводити переоцінки (дооцінки, уцінки), в тому випадку, якщо балансова вартість об'єкта істотно відрізняється (більше ніж на 10%) від його справедливої вартості. Якщо в результаті переоцінки балансова вартість об'єкта збільшується (дооцінка), сума доооцінки відображається в статті "Інший додатковий капітал". Якщо в результаті переоцінки балансова вартість зменшується (уцінка), сума уцінки відображається як витрати.
Перевищення суми попередніх уцінок над сумой попередніх дооцінок залишкова вартість об’єкта ОЗ при черговій дооцінці вартості цього об’єкта ОЗ входить у состав доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об’єкта ОЗ і вказаним перевищенням у складі другого додаткового капіталу. Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об’єкта ОЗ при черговій уцінці залишкової вартості цього об’єкта ОЗ направляється на зменшення другого додаткового капіталу з включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об’єкта ОЗ і вказаним перевищенням у видатках звітнього періоду. За даними приміток до фінансової звітності ВАТ «Текстерно» вартість нематеріальних активів на кін. 2004р становить 5 тис. грн., сировини, матеріалів – 7031 тис. грн., запасних частин – 2132 тис. грн., МШП – 129 тис. грн., готової продукції – 4313 тис. грн., незавершене виробництво – 6140 [додаток №6].
|
