Паковання – путівник з історії людства

Паковання – найдревніший винахід людства, з’явилось задовго до того, коли люди навчились одягатись, добувати вогонь, винайшли колесо тощо.

Біля 50 тис. років до нашої ери первісна людина – неандерталець якимось чином зрозуміла, що їжу і воду можна зберігати в посудинах(ємкостях), що видовбані із підручних матеріалів – з кісток, каменю або дерева. Упаковувати і зберігати продукти харчування людей вчила сама природа. Так народилось перше паковання. Через багато років люди навчились застосовувати посудину з обпаленої глини, потім придумали гончарне коло, що стало значним кроком розвитку паковання, покращення умов існування та життєдіяльності людства. Ще через багато років людина розпочала використовувати для зберігання продуктів дерев’яні бочки і бурдюки з шкіри тварин, з’явились штучні пакувальні матеріали, без яких життя людини, розвиток цивілізації були б немислимі.

Скляний посуд з’явився в древньому Єгипті біля 5 тис. років тому.

Папір придумали в Китаї більше 2000 тис. років тому і лише в XII столітті його почали виготовляти в Європі. В 1798 р. було винайдено устаткування для виробництва паперу, і незабаром його почали використовувати для упакування різних продуктів, товарів, виробів.

На початку XIX століття були придумані консервні банки, а потім – металічні туби для фарби і зубної пасти.

Перше пластмасове паковання з’явилось лише в 30 –і роки минулого століття. Однак, інтенсивно таке паковання стало розвиватись тільки після другої світової війни. Тоді ж з’явились перші металічні(жерстяні і алюмінієві) банки для напоїв. З розвитком цивілізації, до середини XX століття визначились 4 основних пакувальних матеріалів: папір(картон), скло, пластмаси і метали. З другої половини XX ст. до них приєднались так звані комбіновані пакувальні матеріали. В цей же час в багатьох країнах були створені науково – дослідні, конструкторські, дизайнерські та навчальні структури у сфері паковання. За допомогою паковання, задовольняючи потреби широких верств населення різних країн, вже не раз можна було демонструвати можливість вирішувати проблеми зберігання товарів і продуктів та успішного просування їх на внутрішньому та міжнародному ринках, оскільки воно виконує найважливіші функції в системі взаємодії «продукт – навколишнє середовище», але тільки якщо продукт або виріб упаковані належним чином і зберігаються за вибраних відповідних умов, наприклад, температури і вологості.

Особливо це стосується продукції з низькою стійкістю до сторонніх запахів, ароматів і втрати власного аромату. А тому неадекватне паковання та порушення режимів зберігання є основними факторами, які негативно впливають на якість та безпечність такої продукції:

ü Висока температура та її постійне змінювання призводить до структурних змінювань і втрати органолептичних властивостей.

ü Під впливом дії світла і теплового випромінювання відбувається змінювання кольору виробів, зростає фактор мікробіологічного ризику.

ü Волога викликає «жирове і цукрове посивіння» виробів, втрату їхнього блиску, появу липкості та порушення текстури.

ü Вплив дії кисню призводить до прогоркання жирів, деструкції білків і вітамінів – як результат окислюваних процесів, що при цьому відбуваються.

ü Недостатня герметичність паковання призводить до механічного забруднювання продукту та проникнення бактерій і мікроорганізмів, що сприяють його псуванню.

ü З причин неякісного паковання продукція та вироби втрачають характерні їм смак і аромат.