Тема 13. Педагогіка як наука її предмет і завдання

 

Зміст понять «педагогіка», «предмет педагогіки», «об’єкт педагогіки», «навчання», «виховання», «освіта», «розвиток». Предмет і об’єкт педагогіки. Основні етапи розвитку педагогіки і освіти. Категорії педагогіки (виховання, освіта, навчання, розвиток). Місце педагогіки серед інших наук. Зв’язок із психологією.

Педагогіка. Що це за наука? Що вона вивчає? Яке має відношення до праці пожежного? Щоб відповісти на ці питання, треба перш за все знати, що є її предметом і завданнями. Правильну відповідь ми зможемо одержати, лише зробивши історико-логічний аналіз проблеми. Все-таки, щоб було ясніше, спробуємо визначити основні положення. Підготовка спеціалістів пожежної охорони передбачає навчання і виховання особового складу з метою різносторонньої підготовки спеціаліста; підготовки до успішного ведення бойових дій, з метою одержання знань з методики проведення навчальних занять, здійснення протипожежної пропаганди, управляти та вирішувати виховні завдання, сприяти самоосвіті та самовихованню підлеглих. Знання педагогіки необхідні і важливі для людини, особливо, якщо професія її пов’язана з навчанням, вихованням, управлінням. Службова діяльність пожежних пов’язана із такими функціями.

Свою назву педагогік а отримала від грецьких слів “пайдос” – дитя та “аго” – вести. Дослівно “пайдагогос” означає “дітоводитель”. Педагогом у Давній Греції називали раба, який водив свого господаря за руку до школи. Вчителював в тих школах інший раб, тільки вчений. Поступово слово педагогіка стало вживатися в загальному розумінні визначення мистецтва “вести дитину по життю”, тобто виховувати, навчати, спрямовувати духовний та тілесний розвиток. Часто поруч з іменами великих людей по праву ставлять імена людей, що їх виховали. З часом накопичення знань привело до виникнення науки про виховання дітей. Теорія явилася необхідними узагальненнями. Таке розуміння педагогіки збереглося до середини XX століття. І тільки в останні десятиріччя виникло розуміння того, що в кваліфікованому педагогічному керівництві потребують не тільки діти, але і дорослі.

Педагогіка – це наука про виховання, навчання, освіту.

Виховання – це основне поняття педагогіки і в широкому розумінні включає освіту, навчання, розвиток. Розширення кордонів поняття “виховання” вступає у протиріччя з історичною назвою науки. Все частіше в педагогічному лексиконі вживаються нові терміни “андрогогіка” (від гр. “андрос” – чоловік і “аго” – вести) і антропогогіка (від гр. “андрос” – людина і “аго” – вести) у всі часи педагоги шукали шляхи допомоги людям у використанні даних їм природою можливостей формування нових якостей. Наука розвивається і головним завданням її є накопичення, систематизація наукових знань про виховання людини. Менделєєв Д.І. прийшов до висновку, що кожна наукова теорія має дві кінцеві цілі – передбачення і користь. Виходячи з цього педагогічна теорія спрямована на пізнання законів виховання, навчання, освіти людей і на основі цих даних вказує на кращі шляхи і способи досягнень поставлених цілей. Не дивлячись на те, що педагогіка займається “загальними” проблемами, її предмет конкретний: це виховна діяльність, що здійснюється в закладах, де відбувається навчально-виховна робота. Педагогіка спрямовує свої зусилля на оперативні рішення проблем виховання, освіти, навчання, що виникають в суспільстві.

Начальницький склад пожежної охорони безпосередньо керує навчально-виховним процесом, організовує бойову, службову підготовку в підрозділах. Широкі та багатопланові обов’язки начальницького складу гарнізонів пожежної охорони: організація та здійснення навчально-практичної діяльності підлеглих, виховання їх, кваліфікована підготовка з метою успішного виконання завдань в різних умовах служби. Успішне виконання обов’язків по управлінню підлеглими висуває певні вимоги до підготовки офіцерів пожежної охорони, насамперед це такі елементи професійної підготовки, як педагогічний та психологічний. Вища освіта, яку одержують курсанти пожежних закладів, передбачає вивчення блока знань з основ педагогіки, які сприяють формуванню командира, як вихователя та вчителя своїх підлеглих.

Спробуємо окреслити основні завдання педагогіки стосовно професійної діяльності пожежних.

Розробка змісту навчання і виховання особистості, виходячи із завдань професійної діяльності пожежних.

Дослідження і розробка теоретичних основ процесу навчання і виховання та їх практична реалізація в умовах службової та побутової діяльності.

Впровадження в практику найбільш ефективних форм та методів навчання і виховання.

Дослідження проблем виховання та підготовки висококваліфікованих працівників та спеціалістів всіх ланок професійної діяльності.

Знання, які одержувалися вчора, сьогодні можуть бути недостатніми. В наш час необхідно поспішати за розвитком техніки і науки в галузі пожежної безпеки. Це перш за все розвиток пожежної техніки, яка стоїть на озброєнні пожежної охорони, вплив двох систем “людина та техніка” в діяльності пожежних. Велике значення у зв’язку з цим має оволодіння новою технікою, засобами пожежегасіння. Це можливо буде в першу чергу в процесі навчання особового складу під час службової підготовки, навчальних занять та пожежно-тактичних навчань і допоможе в підготовці спеціалістів. Начальницький склад при виконанні завдань навчання і виховання підлеглих повинен володіти певною сумою знань, умінь, навичок, психолого-педагогічним мисленням, якостями педагога, які дозволять вміло організовувати навчально-виховний процес.

Кожне покоління людей вирішує три найважливіші завдання: по-перше, засвоїти досвід попередніх поколінь; по-друге, збагатити і примножити цей досвід; по-третє, передати його наступному (майбутньому) поколінню. Суспільний прогрес став можливим лише тому, що кожне нове покоління оволодівало досвідом пращурів, збагачувало його і передавало своїм нащадкам.

Кожна наука передбачає свої шляхи дослідження фактів, явищ; шляхи у науці називаються методами. Педагогічні дослідження переплітаються з психологічними, соціологічними, їх результати здебільше одержують за допомогою математичного обчислювання. Основними методами науково-педагогічних досліджень є такі: 1 група: загальнонаукові методи дослідження: аналіз – (з грецької розклад, розчленування) поділ на множини певного психолого-педагогічного явища; синтез – з грецької – з’єднання, складання елементів, сторін, властивостей, які об’єднують об’єкт, предмет в єдине ціле; індукція – (від лат. наведення, збудження) є видом узагальнення, що здійснюється на основі спостережень, експериментів; дедукція – (від лат. виведення) на основі загальних логічних правил із загальних зробити висновки менш загальні; моделювання – метод дослідження об’єктів пізнання по їх моделях, які містять суттєві риси, зв’язки, відношення об’єкту – оригіналу; системний – складання загальної моделі складного об’єкта, взаємозв’язок елементів, складових. ІІ група: психолого-педагогічні спостереження: метод об’єктивного спостереження – аналіз наслідків спостереження має велике значення у вивченні дітей, учнів, студентів, курсантів. Цей метод має відповідати таким вимогам: цілеспрямованість, визначення мети, типовість умов спостереження, наявність плану спостереження, щоденника, точного визначення об’єкта і предмета спостереження. Недоліки його: пасивність дослідника, спостерігаються зовнішні процеси, витрачається багато часу; самоспостереження – проводиться в умовах розвиненої особистості, дає змогу зробити самозвіт про зміст уявлень, думок, інтересів, почуттів, продуктивності. ІІІ група: методи запитання: метод бесіди застосовується, як допоміжний. Умови: чітке визначення мети бесіди, чітке планування запитань (прямі, опосередковані), вести її доброзичливо, невимушено; метод тесту – випробування учня на певний рівень знань, умінь, загальну інтелектуальну розвиненість. Види тестів: картки, малюнки, задачі-шаради, ребуси, кросворди, запитання; інтерв’ю – (від англ. зустріч, бесіда) збирання первинної інформації (інтерв’юер). Задає: а) стандартні запитання, формулює заздалегідь; б) нестандартизоване – користуючись загальним планом, запитую, відповідно до конкретної ситуації. Вимоги: послідовність запитань; анкетне опитування – збирання первинних даних, в якому зміст запитань, спосіб відповідей заздалегідь планується, здійснюється заочно. Запитання розміщені у певному порядку, добре сформульовані, мають варіанти відповідей (на початку прості запитання, що стосуються подій, фактів, далі – складні запитання щодо думок, оцінок фактів, далі – ще більш складні – вибір рішень, відповідь у вільній формі; під кінець – знову прості – про демографічні дані. Питання: закриті, відкриті. Дані вилучені методом анкети обробляються за допомогою статистики. IV група:методи експерименту: п едагогічний експеримент. Метод експерименту – активний, скерований, спланований на вплив досліджуваного явища. Має 3 форми: лабораторний (у лабораторії), клінічний (медичні клініки), природний (у звичайних умовах), констатуючий. Має 3 різновиди: формуючий, перетворюючий, психолого-педагогічний. Метод вивчення документації – передбачає вивчення особових справ, автобіографій підлеглих та вихованців тощо. Історичний метод – передбачає вивчення архівних матеріалів, документацій, монографій, інших друкованих матеріалів (журналів, газет). Математичні методи – упорядкування, рангування дослідних даних математичним шляхом.

Об’єкт у педагогіці - (той, хто протистоїть суб’єкту), той матеріал, що вивчається, досліджується. (Це може бути: педагогічний процес, учень, колектив, курсант, взвод, педагогічна діяльність по вихованню.

Суб’єкт – учителя, вихователі, викладач, командир. Педагогіка являє собою систему різних наукових знань. Фундаментом педагогіки є філософія, та частина філософії, яка спеціально займається проблемами виховання – філософія виховання, навчання, освіти. Філософія виробляє загальний підхід до пізнання, його спрямованість прийнято називати методологією (від лат. – шлях). Проблеми виховання як суспільного явища досліджує історія педагогіки. Адже тільки добре розуміючи минуле, можна зазирнути у майбутнє, прослідкувати етапи розвитку педагогічних явищ. Загальна педагогіка – базова наукова дисципліна, яка вивчає загальні закономірності виховання, навчання та освіти людини, розробляє основи навчально-виховного процесу, закладів навчання різного типу. Загальна педагогіка має чотири розділи: загальні основи; дидактику (теорію навчання); теорію виховання; школоведення. Перелікуємо самостійні галузі педагогіки: дошкільна, шкільна, вікова, вищої школи; професійна, сімейна, перевиховання, правопорушень; сурдопедагогіка (виховання глухонімих, глухих); тифлопедагогіка (виховання сліпих); олігофренопедагогіка (виховання розумово-відсталих). Методикою викладання повинен володіти кожен педагог.

Методика – особлива педагогічна наука, яка досліджує закономірності викладання і вивчення конкретних навчальних дисциплін.

Педагогіка вищої школи – розробляє питання навчання і виховання студентів вузів. Педагогіка як будь-яка наука розвивається в тісному зв’язку з іншими науками.

Анатомія і фізіологія складають базу для розуміння біологічної суті людини – розвитку вищої нервової діяльності, типологічні особливості нервової системи, функціонування органів почуття, опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи та системи дихання.

Особливого значення має зв’язок педагогіки їх психологією, яка вивчає закономірності розвитку психіки людини. Якщо психологію цікавить розвиток психіки, то педагогіку – ефективність тих виховних впливів, які призводять до намічених змін у внутрішньому світі людини.

Педагогіка і психологія пов’язані нерозривно. особливо це стосується вікової психології. Адже вчені підтвердили закономірний зв’язок між навчанням, вихованням та врахуванням вікових особливостей дитини. Крім вікових особливостей (психічних, фізіологічних) існують індивідуально-психологічні особливості (темпераменту, характеру, здібностей). Від того як вихователь, викладач знає особливості тих, кого навчає, залежать результати процесів навчання і виховання. Інтеграція цих наук призвела до виникнення таких галузей, як педагогічна психологія та психопедагогіка.

Очевидні зв’язки педагогіки з історією, літературою, географією, екологією, медициною, економікою, соціологією.