Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Тема 9 Психологія діяльності




 

Зміст понять «дії», «діяльність», «мотиви діяльності», «праця», «навчання», «гра».Загальне поняття про діяльність. Структура діяльності людини. Уміння. Навички. Звички. Дії, діяльність. Основні види діяльності. Професійні особливості діяльності пожежників. Формування конкретних форм трудової діяльності, мотиви ставлення людини до праці. Процес, мета і продукт праці. Праця рутинна і творча.

 

Людина самовиявляється в діях, особливо у діях вчинкових, які починаються з постановки цілі і шляхом розкриття в практичній дії реального змісту цілі досягають, реалізують її. Найбільш чітко постановка і досягнення цілі розкриваються у трудовій діяльності через процес праці, ціль праці та її продукт. Психологічна структура трудової діяльності. У трудовій діяльності, в найбільш досконалих її формах виражається вся багатогранна сутність людини. Саме в трудовій діяльності, у творчій праці знаходять свій дійовий прояв усі душевні сили, наміри, почуття особистості. Виникнення трудової діяльності, яка базується на використанні засобів праці, на її розподілі та спеціалізації, цілком змінило ставлення людини до природного світу. Праця розглядається як процес, що відбувається між людиною і природою, процес, у якому людина своєю власною діяльністю опосередковує, регулює і контролює обмін речовин між собою і природою. Впливаючи на природу, змінюючи її, людина змінює і свою власну природу. Трудова діяльність як прерогатива виключно людини характеризується тим, що людина ще на початку процесу праці уже уявляє собі її кінцевий результат.

Саме трудова діяльність спрямована на створення необхідного продукту (речі, енергії, інформації). Продукт, що його виробляє конкретна людина, може бути зовсім не потрібним власне їй. Трудова діяльність орієнтується на потреби суспільства в цілому, не визначаючись потребами лише окремої особистості. Таким чином, трудова діяльність за своєю природою є суспільною. Суспільною є вона й за характером. Сьогодні суспільний розподіл праці набув такої розгалуженості, що фактично жодна людина не лише не виробляє всього, що вона потребує, а й ніколи не бере участі у виробництві хоча б одного продукту від початку до кінця. Все, що потрібно людині для життя, вона отримує від суспільства в обмін на свою працю. Виробництво продуктів є водночас і виробництвом певних стосунків людей у процесі праці, розподілу, обміну й споживання.

Дії - це процес, який зорієнтований на наслідок, це основний елемент у структурі діяльності. За якістю дії можна виділити такі типи дій: дії рухові (пов’язані з переміщенням у просторі); дії організаційні (створюють умови для механічного впливу на оточення); дії аналізаційні (дії порозуміння між людьми, вербальні); дії розумові (розумові операції).

Дії мають таку структуру, як і діяльність: мета ® мотив; спосіб ® результат.

На діях людини залишають відбиток суспільні умови життя. Суспільний характер людських дій виявляється у спільній праці з іншими. Основними умовами дій є: стан організму, інтелектуальний рівень, темперамент, характер почуттів, темп реакції, чуттєва вразливість, характер. Довготривалий і складний комплекс дій називаємо діяльністю. Вона завжди спрямована виконання якоїсь цілі (мети). Тому діяльність визначаємо як об’єднання вчинків та дій зі спільною метою або цілями.

Поведінка - це дії, в яких особливо виявляється суспільна природа людини. Вони здійснюються на основі прийнятих у даному суспільному середовищі норм.

З поняттям “діяльність” пов’язано поняття “активність”.

Активність - це властивість, стан або схильність усіх живих організмів до дієвого регулювання їхніх стосунків з оточенням. Під активністю розуміємо всі типи функціонування організму: як фізіологічні і психічні. Прояви активності спостерігаємо і у тварин, що полягають у засновані їхніх біологічних потреб та пристосуванні до умов середовища. Прояви активності людини виявляються у складанні про себе плану своїх дій (внутрішні), виконання їх (зовнішні). Два основних джерела активності людини, які містяться в самій особі: потреба і завдання, що спонукають до дії.

У розвитку людської активності виділяють наступні процеси: інтеграція- поєднання дій, інтеріоризація перехід зовнішніх дій у внутрішні (створення смислових образів, понять), екстеріоризація- проявляється у вигляді щораз більшої можливості вияву дії назовні, автоматизація- багаторазове повторення певних дій (професійні дії), соціалізація- перехід від індивідуальних до громадських дій, індивідуалізація- дії, які відображають індивідуальні риси психіки особи, її можливості, здібності, досвід.

Діяльність людини існує як дія або ланцюг дій. Виконання дії полягає у використанні певної системи рухів, яка залежить від мети дії, властивостей предмета, на який ця дія спрямована, і умов дії. Трудова діяльність існує в трудових діях. Оскільки трудова діяльність – це завжди діяльність, спрямована на виробництво певного продукту (матеріального чи духовного), трудові дії людини націлені на певний результат. За внутрішнім психологічним змістом ці дії зумовлюються тими чи іншими спонуканнями або мотивами і спрямовані на певну ціль. Спонукання до діяльності в основі своїй має певну потребу, інтереси людини.

Те, чому людина діє, не завжди збігається з тим, для чого вона діє. Мотиви діяльності можуть розходитися з безпосередньою метою, що керує діями. За Айзенком, існують такі різновиди трудової мотивації: заінтересованість інших працівників у роботі окремої особи та у співдружності з нею; можливість зростання та просування; стабільність становища на роботі; величина заробітної платні; вигідність робочого часу; суспільний престиж праці; відпустка, її тривалість, можливість взяти її у зручний для себе час.

Прийнято розрізняти основні види людської діяльності: гру, навчання, працю, спілкування. Кожен з цих видів визначається своїми мотивами, цілями, засобами.

Гра. Це генетично перший вид діяльності. Вона з’являється ще на початку життя й має принести людині почуття радості й приємності (функція задоволення).

Існує декілька типів гри:

маніпуляційна гра - (використання різних речей відповідно до їх призначення);

рухова гра - розвиває координацію рухів;

конструктивна гра - формує точність рухів, уміння втримувати рівновагу, увагу, витривалість, вміння долати перешкоди;

тематична гра - відтворення різноманітних дій, ситуацій, фактів;

дидактична гра - розвиває логічне мислення.

Багато спортивних змагань відбуваються у групових іграх (футбол, хокей, волейбол, тощо). Для фахівців такі ігри можуть бути водночас професійною діяльністю, і виступати як аматорство.

Навчання. Мета цього типу діяльності - здобуття певних знань, умінь, навиків. Найзначніше місце займає навчання в житті дітей та молоді, однак впродовж всього життя залишається суттєвим елементом діяльності особи. Навчання може бути: свідоме, цілеспрямоване, незаплановане, мимовільне. Навчання має за мету засвоєння знань, вироблення практичних умінь і навичок.

Праця. Суспільно зорганізована діяльність людини з метою задоволення потреб, в наслідок неї створюються матеріальні та духовні цінності. Мотивом праці - є досягнення певної цілі. Праця - основна сфера активності дорослої людини. Праця може бути: репродуктивна, продуктивна, творча. Процес праці складається з трудової діяльності предмета праці (над чим працюють) і знарядь праці. Під час праці люди вступають у виробничі і міжособові відносини. Наукова організація праці (НОП) передбачає оптимізацію взаємодії людини і машини.

Спілкування – це складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів. У спілкуванні розрізняють такі аспекти: комунікативний (обмін інформації), інтерактивний (обмін діями), перцептивний (взаємосприймання).

У трудовій діяльності розкривається безпосередній зв’язок між потягом, спонуканням, в якому виражається потреба, й зі способом її задоволення. В трудовій дії, оскільки вона спрямована на виробництво продукту, а не безпосередньо на задоволення потреби, розчленовується, виділяється, з одного боку, предмет як продукт, який виступає ціллю дії, а з другого боку – потяг, спонукання. Із предмета і спонукання починає виділятися ставлення суб’єкта до довколишнього середовища й до власної діяльності. У праці складається притаманна людині здатність до дій дальнього прицілу, опосередкована, віддалена мотивація – на відміну від польової, ситуативної мотивації, що характерна для тварин. Оскільки діяльність завжди перебуває в тому чи іншому співвідношенні зі спонуканнями, потягами, потребами, вона включає емоційну характеристику. Емоції породжуються в дії із співвідношення дії з потягом, потребою і залежать від змісту і суті завдання що стоїть перед людиною, і від її ставлення до цього завдання. У спонуканнях є зачатки волі. Воля включає усвідомлення цілі дії, яка витікає із потреб, що цю дію викликають, і свідоме підкорення всього ходу дії поставленій меті. Такий цілеспрямований характер має трудова діяльність, спрямована на виробництво певного предмета, на певний результат; вона характеризується усвідомленням цілі і передбаченням результату. Процес, ціль і продукт праці. Процес праці включає потяг, уявлення, волю, на основі яких формується ціль праці як її результат, що регулюється свідомою волею. Ціль праці – це те, на що вона свідомо спрямована. Ціллю у людини частіше виступає те, що в даний момент відсутнє і повинно бути досягнуте за допомогою дій. Ціль нам дається уявно – в образі динамічної моделі майбутнього результату діяльності, тобто ідеально. Саме з цією моделлю зіставляються результати дій. Ціль – це суттєва ознака процесу праці, бо саме нею визначається та система рухів і дій, яка спрямована на досягнення результату. Результатом праці є створення певного духовного чи матеріального продукту, тобто речі, реального предмета, в якому втілені знання, навички, уміння людини. Процес праці – це перетворення ідеального результату, що був на початку уявним, на реальний продукт праці в кінці цього процесу, з використанням системи дій і рухів. Усі ланки процесу праці підкорені її кінцевому результату. Ціль процесу праці не в ньому самому, а в продукті праці як її результаті. Трудова діяльність виконується не заради самого процесу праці, а заради більш чи менш віддаленого його результату, що слугує задоволенню потреб людини через привласнення не лише продукту її діяльності, а й продукту праці інших людей, продукту суспільної діяльності. Процес праці може вимагати зусиль, спрямованих на подолання не лише зовнішніх, а і внутрішніх перешкод. Це потребує наявності у людини волі. Як зазначав С.Л. Рубінштейн, волі у владі потягу ще немає. В єдності потягу і повинності постає усвідомленість волі, що визначає здатність людини регулювати свої дії, переборюючи як зовнішні, так і внутрішні труднощі. З волею пов’язана проблема породження реальної трудової дії. Воля людини передбачає її свободу у визначенні способу і характеру власних дій, вчинків на основі об’єктивних законів. Емоції та воля виконують регулюючу функцію в процесі праці. Емоції виступають внутрішнім регулятором, бо забезпечують трудову діяльність пристрастю, відображаючи відношення між потребою і успішністю реалізації діяльності. Цю роль можуть виконувати як позитивні, так і негативні емоції.

Праця рутинна та творча. Будь-яка праця передбачає як фізичні, так і розумові процеси. В праці завжди присутні рухи (рухи очей при читанні, наприклад), а також мислення, уява (для постановки цілей, прийняття рішення). Залежно від системи дій, яка визначається ціллю, праця може бути рутинною і творчою.

В творчій праці найбільш яскраво виступає те, що особистість, створюючи суспільне корисний продукт, об’єктивно вносить в нього разом із тим щось нове, оригінальне.

Найбільш яскравий спосіб вираження людської діяльності – вчинок з усім багатством його суспільно-особистісної суперечливості, – з одного боку, включає до свого змісту особливості історичного рівня культури людини, з іншого – сам визначає цю культуру, будучи виявом суб’єкта історичної діяльності.

 

Питання для самоконтролю

Що називають дією?

Які є типи дій?

Які поняття пов’язані з поняттям діяльність?

Дайте характеристику видам діяльності.

Назвіть основні складові процесу праці.

 

 







Дата добавления: 2015-09-07; просмотров: 107. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия